Ситуація, що склалася в українській енергетиці, сильно нагадує неприємний глухий кут.
Україна, як країна, яка пережила аварію на Чорнобильській АЕС, завжди дуже чуйно прислухається до того, що відбувається в атомній енергетиці. Тому, коли стався інцидент на станції під Хмельницьким — все захвилювалися. Що ж трапилося?
Служба безпеки України підозрює, що в руйнівною аварії на 1-му енергоблоці Хмельницької АЕС можуть бути винні диверсанти. І хоча конкретно в цьому випадку для таких підозр, на думку експертів, видимих підстав немає, те, що відбувається з українською атомною енергетикою і правда нагадує диверсію, причому загальнодержавного масштабу. А драматичне подія на Хмельницькій АЕС в загальному контексті виглядає лише приватним, хоча і закономірним симптомом глобального лиха.
Ось про це почне розмову Андрій Томський — автор і ведучий програми » Червона картка «, черговий випуск якої вийшов в ефірі телеканалу Rabinovich TV в середу, 13 листопада.
Так що ж трапилося на ХАЕС? Першим про аварію, що сталася на Хмельницькій АЕС, повідомили неофіційні особи зі складу адміністрації станції або «Енергоатому», а нардеп і представник Зеленського в Кабміні Андрій Герус який змалював що сталося. Я процитую. «Після 9-ти місячного ремонту при запуску в роботу горів генератор на 2-му блоці Хмельницької АЕС (в системі охолодження забули пиж з тканини, яким чистили систему охолодження). Проісхошла повна автоматична зупинка атомного блоку потужністю 1000 МВт», — написав Герус на своїй сторінці в Facebook. У повідомлення укралося кілька неточностей. По-перше, НП сталася на першому, а не на другому енергоблоці ХАЕС. По-друге, простий зупинкою справа не обмежилася.
Трубогенератор енергоблоку АЕС — один з двох ключових елементів системи поряд з, власне, ядерним реактором. Сам реактор по суті являє собою гігантську топку, в якій в результаті ланцюгової реакції розпаду ядер урану виділяється значна кількість тепла. Для того, щоб перетворити теплову енергію пара в електрику, і потрібен турбогенератор: пара обертає турбіну, яка, в свою чергу, приводить в обертання ротор генератора. Саме поєднання реактора і турбогенератора дозволяє енергоблоку виконувати свою функцію.
Так ось, забутий після ремонту пиж перекрив один з каналів охолодження турбогенератора. В результаті виник перегрів, а потім і коротке замикання. Результати плачевні: пристрій одержав настільки масштабні пошкодження, що не відомо, чи вдасться його полагодити взагалі. На станції, втім, про це прямо не говорять, але повідомляють, що замість відновлення основного генератора вирішили використовувати резервний. Він, правда, теж потребує серйозного ремонту, включаючи заміну ротора, який для цього доведеться доставити аж з Рівненської АЕС. Роботи триватимуть в кращому випадку до грудня, і тим не менше, стверджують на станції, це буде простіше і швидше, ніж відновлювати основний генератор.
Служба безпеки України відкрила за фактом НП на Хмельницькій АЕС кримінальне провадження. На думку співробітників спецслужби, які здійснювали ремонт посадові особи НАК «Енергоатом» «зробили навмисні дії, спрямовані на пошкодження об’єкта, що має важливе народногосподарське значення». Для чого «енергоатомщікам» це знадобилося, в спецслужбі замовчують На ділі ж малоймовірно, що нещасливий пиж-тампон в систему охолодження трубогенератора 1 енергоблоку ХАЕС підкинула рука Кремля. Причини в іншому, і вони наводять на куди більш тривожні думки. Хоча в Україні і прийнято скаржитися на дорогу електроенергію (що цілком зрозуміло після декількох хвиль підвищень тарифу), вітчизняне електрику залишається одним з найдешевших у світі: тариф на електроенергію стартує з позначки в 3,6 центру за кіловат-годину. Для порівняння, в Китаї кіловат-година коштує близько 10 центрів, в США — до 17 центів, в Росії — близько 5 центів, у Франції — 16 центів, в Австрії — 20 центів, в Німеччині — до 30 центів. Однак якби не АЕС, то ситуація була б принципово іншою: сьогодні вартість однієї кіловат-години виробництва звичайної теплової станції в Україні становить близько 8 (!) Центів. На щастя, на ТЕС припадає лише близько 30% від всього виробництва електроенергії в Україні, а найбільший внесок (50-60%) в енергосистему вносять саме АЕС. А їх електрику куди дешевше: за діючими на сьогоднішній день нормативам — всього 2 цента за кіловат-годину. При цьому якщо «вугільні» кіловат-години українського виробництва є одними з найдорожчих у світі, то атомні — навпаки, в числі найдешевших.
Причина цього зрозуміла і проста. Вугільні станції в масі своїй приватні, а АЕС — державні. Приватники зацікавлені в максимально високих цінах на своє електрику, адже від цього залежать їхні доходи. Але і задирати ціни вгору нескінченно влада теж не може: населення і так нарікає. Вихід? Компенсувати високі ціни на електроенергію ТЕС низькими цінами на електрику державних атомних станцій. За такою нехитрою схемою будується ціноутворення в Україні вже багато років.
До речі, злі язики стверджують, що значна частина йде нібито на соціальні потреби атомного електрики насправді викуповується посередниками, а потім перепродується на комерційному ринку за реальними цінами. Результат не забарився: атомна енергетика України живе буквально впроголодь. За офіційними даними НАК «Енергоатом», середня зарплата працівника АЕС в грудні 2017 року становила 13,7 тисячі грівен.Для порівняння, на АЕС в Саратовській області Росії середня зарплата у 2017 році становила близько 28 тисяч гривень в перерахунку. На Білоруської АЕС, перший енергоблок якої в тестовому режимі запустився в квітні цього року, середня зарплата становить близько 24 тисяч гривень. До слова, за цілком офіційними даними, близько 10% співробітників БелАЕС складають громадяни України Українських атомників з радістю скрізь. На підході — АЕС «Аккую» в Туреччині, в перспективі — будівництво станцій в Єгипті, Індії, Азербайджані, Угорщині, Китаї. Загалом, попит на українських атомників, схоже, збережеться і в майбутньому.
Ще один фактор ризику — вік українських АЕС. Більшість з них будувалися в 70-е або в першій половині 80-х. При цьому розрахунковий термін експлуатації становив 30 років. Тобто, на цей момент українські АЕС вже виробили свій ресурс, але закривати їх, звичайно, ніхто не збирається. Замість цього проводиться модернізація з метою продовжити термін експлуатації. Сучасна конструкція українських АЕС така, що вони надійно працюють лише в стаціонарному режимі: коли енергоблок в кожен момент часу виробляє певну кількість електрики. Однак енергосистема України в різні періоди часу вимагає різної кількості електроенергії: наприклад, взимку електрики треба більше, ніж влітку, а днем - більше ніж вночі. Неможливість маневру потужністю — одна з ключових для атомної енергетики. І в Україні її посилено вирішують — особливо сьогодні, коли труднощі з поставками вугілля не дозволяють вирішувати задачу балансування енергосистеми традиційним способом — за допомогою теплових станцій. Однак виникнення неполадок, в результаті яких блоки нехай і тимчасово, але все-таки будуть все частіше виходити з ладу, в цій ситуації (особливо з урахуванням фактора дефіциту фінансів) зовсім не виключені. І наслідки цього також можуть бути досить серйозними.
На прикладі аварії на Хмельницькій АЕС можна легко зрозуміти, яке значення благополуччя атомної енергетики має для України в цілому. Позаплановий вихід з ладу всього одного блоку на кілька місяців породив серйозні проблеми: за словами того ж нардепа Геруса, щоб компенсувати простий, необхідно добути близько 1 мільйона тонн вугілля для забезпечення додаткової генерації електроенергії на теплових станціях. Власне «демо-версію» подібної кризи ми спостерігали в 2014 році, коли дефіцит вугілля одночасно із зупинкою на ремонт блоку №3 Запорізької АЕС змусив владу України вперше з 90-х років перейти до практики віялових відключень.
У цих умовах ситуація, що склалася в українській енергетиці, сильно нагадує неприємний глухий кут. І той факт, що замість реальних пошуків виходу з цього глухого кута всі українські уряди останні років 10 займаються проектуванням повітряних замків різного ступеня складності, представляється досить показовим…
Ви дивилися програму » Червона картка «. До побачення.
