У провадженні третього слідчого відділу СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві перебувало на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 32016100030000069 від 27.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення ФОП Ременніковим Сергієм Віталійовичем передбаченого ч.1 ст.212 КК України. Однак, в порушення п.2 ст.55 та ч.1 ст.214 КПК України, станом на 25.04.2018 року особі 1 так і не було вручено Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого, а також копії витягу з ЄРДР.
В статті 57 Конституції України зазначено таке: «Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними».
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1). Процесуального статусу потерпілого особа набуває: з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора.
У відповідності до ч.1 ст.214 КПК України, «…при прийнятті заяви про вчинення кримінального правопорушення, слідчий або прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочинає розслідування, вручивши потерпілому Пам’ятку про його процесуальні права та обов’язки. Відповідно ч.1, 2 ст.55 КПК України, законодавець констатує наступне:
«1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди… 2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення… Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення».
У своїй заяві за вих.№ 376/28 від 28.08.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення особа 1 вказував, що вона подається в порядку ст.55 КПК України. Крім того, в даній заяві особа 1 зазначав, що «…Діями ФОП Ременнікова Сергія Віталієвича було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 40000,00 (сорок тисяч) гривень, а моральної – ще на 40000,00 (сорок тисяч) грн., разом на 80000,00 (вісімдесят тисяч) грн.». Отже, при прийомі від особи 1 даної заяви слідчим ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві (до моменту проведення реорганізації органів ДФС України), останній мусив вручити особі 1 Пам’ятку про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадження, чого досі не зробив.
Винесення слідчим постанови про визнання особи потерпілим КПК не передбачає. Водночас, у п.1 ч.2 ст.56 КПК наголошується, що потерпілий має право «на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим».
15.03.2017 року слідчим суддею Деснянського районного суду м.Києва було скасовано незаконну Постанову слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. про відмову у визнанні особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні №32016100030000069 від 27.09.2016 року (з виправленням описки 21.12.2017 року, з винесенням окремої Ухвали № 754/3299/17 суду).
Однак, слідчий досі не скорився положенню ст.534 Кримінально процесуальному Кодексу України, адже продовжує не виконувати вимоги Ухвали суду за № 754/3299/17 від 15.03.2017 року та перевищувати свої повноваження, вчиняючи злочини, що передбачені ст.382 КПК України.
Згодом, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України щодо реорганізації органів СУ ДФС України, слідча ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. передала матеріали кримінального провадження за № 32016100030000069 від 27.09.2016 року до СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві.
Однак, досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016100030000069 від 27.09.2016 року фактично не проводиться майже три роки поспіль.
У своєму першому клопотанні до керівника СВ СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві за вих. № 457/15 від 15.09.2016 року особа 1 просив вчинити низку процесуальних і слідчих дій. Однак, станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, керівник СВ СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві так і не надав особі 1 відповіді за наслідками розгляду клопотання за вих. № 457/15 від 15.09.2016 року.
У своєму другому клопотанні до слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. за вих. № 495/03 від 03.10.2016 року особа 1 просив вчинити низку процесуальних і слідчих дій, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, слідча Хілько А.В. так і не вчинила та відповіді особі 1 за наслідками розгляду клопотання за вих. № 495/03 від 03.10.2016 року не надала.
У своєму третьому клопотанні до слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. за вих. № 811/17 від 17.01.2017 року особа 1 просив вчинити низку процесуальних і слідчих дій, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, слідча Хілько А.В. так і не вчинила та відповіді особі 1 за наслідками розгляду клопотання за вих. № 811/17 від 17.01.2017 року не надала.
У своєму четвертому клопотанні до слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. за вих. № 891/19 від 20.02.2017 року особа 1 просив вчинити низку слідчих і процесуальних дій, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, слідча Хілько А.В. так і не вчинила та відповіді особі 1 за наслідками розгляду клопотання за вих. № 891/19 від 20.02.2017 року не надала.
У своєму п’ятому клопотанні за вих. № 894/19 від 20.02.2017 року до процесуального керівника Київської місцевої прокуратури №3 у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року особа 1 просив вчинити низку слідчих і процесуальних дій, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, процесуальний керівник Київської місцевої прокуратури №3 у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року так і не вчинив та відповіді особі 1 за наслідками розгляду клопотання за вих. № 894/19 від 20.02.2017 року не надав.
У своєму шостому зверненні (заяві) за вих. № 897/20 від 20.02.2017 року до заступника начальника ГУ ДФС у м.Києві Варгіча В.С. особа 1 просив вчинити низку процесуальних дій, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, заступник начальника ГУ ДФС у м.Києві Варгіч В.С. у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року так і не вчинив та відповіді особі 1 за наслідками розгляду звернення за вих. № 897/20 від 20.02.2017 року не надав.
У своєму сьомому зверненні (заяві) за вих. № 898/21 від 21.02.2017 року до Голови ДФС України Насірова Р.М. особа 1 просив вчинити низку процесуальних дій, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, Голова ДФС України Насіров Р.М. у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року так і не вчинив та відповіді особі 1 за наслідками розгляду звернення за вих. № 898/21 від 20.02.2017 року не надав.
У своєму восьмому клопотанні до заступника начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Беспалова М.О. за вих. № 1058/16 від 16.03.2017 року особа 1 просив вчинити низку слідчих і процесуальних дій у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, заступник начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Беспалов М.О. у кримінальному провадженні №32016100030000069 від 27.09.2016 року так і не вчинив та відповіді особі 1 за наслідками розгляду клопотання за вих. № 1058/16 від 16.03.2017 року не надав.
У своєму дев’ятому клопотанні до заступника начальника СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Понько С.І. за вих. № 1140/03 від 03.04.2017 року особа 1 просив вчинити низку процесуальних в слідчих дій у кримінальному провадженні за №32016100030000069 від 27.09.2016 року, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, заступник начальника СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Понько С.І. у кримінальному провадженні №32016100030000069 від 27.09.2016 року так і не вчинив та відповіді особі 1 за наслідками розгляду клопотання за вих. № 1140/03 від 03.04.2017 року не надав.
У своєму десятому клопотанні до слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. за вих. № 1141/03 від 03.04.2017 року особа 1 просив вчинити низку слідчих і процесуальних дій, які нею так і не були виконаними. Станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, слідча Хілько А.В. так і не надала особі 1 відповіді за наслідками розгляду отримано клопотання за вих. № 1141/03 від 03.04.2017 року.
У своєму одинадцятому клопотанні до слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. від 08.04.2017 року особа 1 просив виконати вимоги ухвали суду за № 754/3299/17 від 15.03.2017 року (надати Пам’ятку потерпілого), розглянути і надати відповідь на раніше подане клопотання за вих. № 1141/03 від 03.04.2017 року, а також допитати особу 1 в якості потерпілого, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, так і не були виконаними, а за результатами розгляду клопотання — відповіді не було надано.
У своєму дванадцятому клопотанні до начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Солодченка С.В. за вих. № 1499/06 від 07.07.2017 року особа 1 просив вчинити низку процесуальних і слідчих дій, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, начальник СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Солодченко С.В. у кримінальному провадженні №32016100030000069 від 27.09.2016 року так і не вчинив та відповіді особі 1 за наслідками розгляду отриманого клопотання за вих. № 1499/06 від 07.07.2017 року так і не надав.
У своєму тринадцятому клопотанні до начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Солодченка С.В. за вих. № 1925/26 від 26.10.2017 року особа 1 просив вчинити низку процесуальних і слідчих дій, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, начальник СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Солодченко С.В. у кримінальному провадженні №32016100030000069 від 27.09.2016 року так і не вчинив та відповіді особі 1 за наслідками розгляду отриманого клопотання за вих. № 1925/26 від 26.10.2017 року так і не надав.
У своєму чотирнадцятому клопотанні до слідчого ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві Хілько А.В. за вих. № 2046/11 від 11.12.2017 року особа 1 просив вчинити низку слідчих і процесуальних дій, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, слідча Хілько А.В. так і не вчинила та відповіді особі 1 за наслідками розгляду отриманого клопотання за вих. № 2046/11 від 11.12.2017 року так і не надала.
У своєму п’ятнадцятому клопотанні до в.о. начальника ГСУ ДФС України Татарінова Р.В. за вих. № 2250/15 від 15.03.2018 року особа 1 просив вчинити низку процесуальних і слідчих дій, які станом на 12.04.2019 року, всупереч вимогам ст.220 КПК України, в.о. начальника ГСУ ДФС України Татарінов Р.В. так і не вчинив та відповіді особі 1 за наслідками розгляду отриманого клопотання за вих. № 2250/15 від 15.03.2018 року так і не надав.
Крім цього, слідчими суддями Деснянського районного суду м.Києва та Шевченківського районного суду м.Києва було винесено 9 (дев’ять) нижчезазначених Ухвал, якими було зобов’язано слідчих Хілько А.В. і Хіля М.В., заступника начальника і начальника ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві, заступника начальника і начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, заступника начальника і начальника ГСУ ДФС України вчинити невідкладні (впродовж 72 годин) слідчі і процесуальні дії у кримінальному провадженні № 32016100030000069 від 27.09.2016 року, які досі ніким з перерахованих вище посадових осіб не вчинені, а ухвали суду досі залишаються так і не виконаними:
— не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/11078/16-к від 13.09.2016 року;
— не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/2692/17 від 02.03.2017 року;
— не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/3299/17 від 15.03.2017 року;
— не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/4798/17 від 13.04.2017 року;
— не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/4799/17 від 13.04.2017 року;
— не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/1665/17 від 16.02.2017 року;
— не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/6706/17 від 04.07.2017 року;
— не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/40070/17 від 16.01.2018 року;
— не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/11586/18 від 05.04.2018 року;
— не виконала Ухвали у судовій справі за № 754/5432/18 від 20.06.2018 року.
Крім цього, навіть на сьогоднішній день у даному кримінальному провадженні залишаються так і не допитаними особа 1 та 11 (одинадцять) наявних свідків.
Також залишаються не проведеними вкрай важливі слідчі і процесуальні дії: не проведено документальну перевірку за останні три роки підприємницької діяльності Ременнікова С.В., за які він продав 11 (одинадцять веб-сайтів) і надавав послуги 12 дванадцяти) підприємствам, не встановлено і не допитано жодного з покупців веб-сайтів, не встановлено фактичної суми не сплати податків за продані веб-сайти, не встановлені і не допитані особи, яким підприємець здавав в оренду веб-сайти, не визначено суми коштів не сплати податків з отриманого прибутку за оренду веб-сайтів, досі не встановлені і не допитані не зареєстровані наймані працівники ФОП Ременнікова С.В., не досліджено і не надано правової оцінки тому фактові, що згідно діючого законодавства України, «коханки» і «цивільні дружини» ФОП Ременнікова С.В. не мали права здійснювати господарську діяльність без відповідної реєстрації по існуючим фондам, не досліджено і не надано правової оцінки тому, що банківська картка за № 4149437853102364 ФОП Ременнікова С.В. оформлена не як на для комерційної діяльності (що дозволяло підприємцю тривало не сплачувати податків), хоч і було встановлено факт порушення податкового законодавства (перевіркою за один квартал), однак не накладено жодних санкцій, не залучено експертів у даному провадженні для встановлення процесуальної істини, не проведено жодної судової експертизи за наявними доказами у справі провадження.
У відповідності до статті 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання), держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 р. у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив наступне: «…Однак у наведеному випадку слідчий суддя не врахував, що предметом оскарження є не лише відмова у визнанні потерпілим, а й бездіяльність, яка полягає у невчиненні процесуальних дій. У свою чергу, в судовій практиці є випадки, коли особа звертається до слідчого судді зі скаргою не на бездіяльність, яка полягає у невизнанні потерпілим, а на бездіяльність, яка виявилась у неврученні пам’ятки про права потерпілого. Так, слідчий суддя Самарського районного суду м.Дніпропетровська ухвалою від 22.07.2015 задовольнив скаргу на бездіяльність щодо невручення пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Згідно зі встановленими обставинами особа звернулась до слідчого із заявою про визнання її потерпілою, однак, всупереч ст.55 КПК, на момент розгляду скарги слідчим не було виконано вимог ч.2 ст.55 КПК, відповідно до якої потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що відповідно до ст.55 КПК, вбачається, що обов’язок органів, які здійснюють кримінальне провадження, виносити постанову є лише у випадку відмови особі про визнання її потерпілою, а при задоволенні такої заяви не є обов’язковим. Таким чином, неповідомлення скаржника щодо невизнання його потерпілим дає підстави вважати, що органи досудового слідства його заяву прийняли та задовольнили, визнавши його потерпілим у кримінальному провадженні N 12012040700000143 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Як у матеріалах справи, так і в матеріалах досудового розслідування відсутня постанова про відмову ОСОБА_2 у визнанні її потерпілою. Також відсутні відомості щодо роз’яснення потерпілому його прав та обов’язків. Встановлено, що потерпіла особа вважає, що їй завдано моральну шкоду, а тому вона має право знати про свої права та обов’язки в рамках цього кримінального провадження.
Також необхідно зазначити, що досудове слідство у цій кримінальній справі відкрито ще у 2012 році і на сьогодні не закінчено, що є порушенням розумності строків виконання процесуальних дій, передбачених ст. 28 КПК України. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі».
У контексті наведеного слід зазначити, що КПК не передбачає обов’язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч.2 ст.55 КПК права та обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст.220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов’язки. Враховуючи наведене, правильною є практика слідчих суддів, які відмовляють у відкритті провадження за скаргами, зумовленими бездіяльністю щодо визнання потерпілим, оскільки КПК не зобов’язує вчиняти такі дії слідчого чи прокурора. Водночас слід зазначити, що потерпілий може звертатись з іншими клопотаннями, пов’язаними з його статусом, до слідчого та прокурора, бездіяльність щодо реагування на які є предметом оскарження відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України».
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження — суд.
Згідно ч.1 ст.114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Враховуючи те, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що визначено правилами ч.7 ст.100, ч.2 ст.132, ч.1 ст.184, ч.1 ст.192, ч.2 ст.199, ч.1 ст.201, ч.3 ст.244, ч.10 ст.290, ч.1 ст.303 КПК України, а також на підставі вищеописаного саботажу проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016100030000069 від 27.09.2016 року, особа 1 подав 12.04.2019 року слідчому судді Шевченківського районного суду м.Києва скаргу за вих. № 3148/12 на бездіяльність начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачука С.А. у нездійсненні інших процесуальних дій, які він був зобов’язаний вчинити у визначений КПК строк.
У відповідності до вимог ст.35 КПК України, автоматизованою системою документообігу Шевченківського районного суду м.Києва, судова справа № 761/15642/19 була розподіленою на слідчого суддю Хардіну О.П.
05.06.2019 року відбулося судове засідання в Шевченківському районному суді м.Києва у судовій справі № 761/15642/19 з розгляду оскарження за вих. № 3148/12 від 12.04.2019 року бездіяльності начальника СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві Новачука С.А. у нездійсненні інших процесуальних дій, які він був зобов’язаним вчинити у визначений КПК строк під головуванням слідчої судді Хардіної Оксани Петрівни. Під час даного судового засідання слідчий суддя Хардіна О.П. зачитала повідомлення від начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м.Києві Новачука Сергія Андрійовича від 17.05.2019 року, у відповідності до якого прокурор прокуратури м.Києва 21.12.2018 року об’єднав матеріали кримінального провадження № 32016100030000069 від 27.09.2016 року з матеріалами кримінальної справи № 32016100030000059 від 12.08.2016 року та визначив підслідність провадження останнього за слідчим відділом Деснянського УП ГУ НП в м.Києві і скерував матеріали справи до Київської місцевої прокуратури №3 м.Києва. Останнє є прецедентом для практично усієї світової громадськості адже напряму порушує усі існуючі норми Кримінально-процесуального Кодексу України та здоровість людського глузду. У відповідності до статті 216 КПК України (Підслідність), законодавець зазначає таке:
«3. Слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 204, 205, 205-1, 212, 212-1, 216, 218 — 1, 219 Кримінального кодексу України. Якщо під час розслідування зазначених злочинів будуть встановлені злочини, передбачені статтями 192, 199, 200, 222, 222-1, 358, 366 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства».
Однак, якщо вже так нестерпно «чесалися» руки у прокурора прокуратури м.Києва Говди Романа Михайловича змінити підслідність кримінального провадження за № 32016100030000059 від 12.08.2016 року з законного органу СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві на незаконний — СВ Деснянського УП ГУ НП в м.Києві, то перед тим як змінити підслідність потрібно було вчинити ті обов’язкові слідчі і процесуальні дії, яких впродовж трьох останніх років слідчі Хілько А.В. і Хіля М.В., заступник начальника і начальник ВР КП СУ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві, заступник начальника і начальник СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, заступника начальника і начальник ГСУ ДФС України не вчиняли з корупційних і диверсійних міркувань. Більше того, перед тим як об’єднувати двох нічим між собою не пов’язаних кримінальних справ № 32016100030000059 і № 32016100030000069, спершу потрібно було подбати керівнику прокуратури м.Києва Говді Р.М. з придумуванням легенди для такого об’єднання, а вже потім вдаватися до службового підроблення, саботажу і диверсій. Позаяк, прокурор прокуратури м.Києва Говда Р.М. перерахованих вище обов’язкових слідчих і процесуальних дій не вчинив, тим самим виявив себе як особу, що зухвало перевищила свої повноваження та вчинила вкрай шкідливі для нашої країни вчинки: перешкоджання наповненню скарбниці податками, послаблення боєздатності української армії (через недофінансування), погіршення економічного мікроклімату, збільшення зубожілості українського населення, збурення громадян до масової непокори і незадоволеності роботою нового уряду, популяризація безкарності і корупції. Однак, якщо до вищенаписаного додати ще й те, що прокурор прокуратури м.Києва Говда Р.М. впродовж останніх чотирьох з половиною років саботує проведення біля 700 (сімсот) досудових розслідувань у 700 (сімсот) кримінальних провадженнях (в яких потерпілі, свідки і фігуранти навіть не допитані!), а також що він досі не виконує близько 400 (чотириста) ухвал слідчих суддів, які стосуються внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень корупційними чиновниками та розгляду клопотань в порядку ст.220 КПК України (в тому числі ним самим) та що прокурор Говда Р.М. особисто перешкоджає реалізації права громадян і ветеранів війни на особистий прийом у керівництва прокуратури м.Києва, то усумніватися в його потенційній корупційній і підривній діяльності проти України і українського народу уже не приходиться.
В ст.19 Конституції України зазначено, що «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отож, хіба не за ці стандарти конституційного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Прокурор Говда Роман Михайлович через свою нахабність, бездарність, протиправність і неадекватність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, Говда Р.М. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній істоті фекальну люстрацію, якщо Генеральний прокурор України і Президент України не бажають належним чином реагувати на це неподобство у визначений спосіб.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень прокурором Говда Р.М. мають ознаки злочину за ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Однак, якщо врахувати ще й те, що порушення податкового законодавства суб’єктами господарювання також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність прокурора Говди Р.М. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, позиція прокурора Говди Р.М. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів прокуратури та до керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам. Прокурор Говда Р.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, не виконує рішень суду, приховує податкові злочини, перешкоджає наповненню державної скарбниці податками, вчиняє бездіяльність і службову недбалість, надає допомогу злочинним угрупуванням та окремим злочинним особам, поширює корупцію, перешкоджає діяльності громадській організації, тим самим саботуючи роботу органів прокуратури та державного апарату. Саботаж і бойкотування належної роботи органів прокуратури та державного апарату прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам держави. Прокурор Говда Р.М. умисно вчиняє злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці прокурором Говдою Р.М. вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Вищенаписане дає відповідні підстави вважати, що в діяльності прокурора Говди Р.М. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень прокурором Говдою Р.М. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення прокурором Говдою Р.М. Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних вище структур, міжнародного резонансу, небайдужої громадськості і адекватної реакції не продажного мас-медіа.