Керівник прокуратури Данильченко Ю.Б. кришує наркоторговців

У провадженні слідчого відділу Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області триває досудове розслідування кримінального провадження за № 12015220490004333 від 11.09.2015 року за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 КК України.
У провадженні слідчого відділу Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області триває досудове розслідування кримінального провадження за № 12015180190000415 від 12.06.2015 року
за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.1 ст.198 КК України.
У провадженні другого СВ СУ прокуратури Харківської області перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 42017220000000117 від 09.02.2017 року за ознаками вчинених кримінальних правопорушень начальником СВ Новобаварського ВП Київського ВП ГУ НП в Харківській області Журавель О.В., передбачених ч.1 ст.382 КК України.
У провадженні другого СВ СУ прокуратури Харківської області перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 42017220000001196 від 01.11.2017 року за ознаками вчинених кримінальних правопорушень слідчим 2-го СВ СУ прокуратури Харківської області Хольченковим А.О. і процесуальними керівниками у цьому кримінальному провадженні, передбачених ч.1 ст.382, ч.1 ст.366, ч.1 ст.396 КК України.
У провадженні другого СВ СУ прокуратури Харківської області перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 42017220000001193 від 01.11.2017 року за ознаками вчинених кримінальних правопорушень слідчим 2-го СВ СУ прокуратури Харківської області Калмиковим О.А. і процесуальними керівниками у цьому кримінальному провадженні, передбачених ч.1 ст.382, ч.1 ст.366, ч.1 ст.396 КК України.
Крім цього, за окремими рішеннями слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва було відкрито Генеральною прокуратурою України та прокуратурою м.Києва ще дюжину кримінальних справ, які за підслідністю було перекинуто до прокуратури Харківської області для проведення належних досудових розслідувань щодо вчинених злочинів слідчими слідчого відділу Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області Кутько А.Д. і Котенко В.А., керівником Харківської місцевої прокуратури №2 Фільчаковим Олександром Васильовичем, заступника начальника СВ Новобаварського ВП Київського ВП ГУ НП в Харківській області Манілкіна В.А., начальником СВ Новобаварського ВП Київського ВП ГУ НП в Харківській області Журавель О.В., слідчим СВ Новобаварського ВП Київського ВП ГУ НП в Харківській області Яхьяєва З.С-М.
Також, на виконанні з 2015 року досі знаходяться у заступника начальника — начальника слідчого управління ГУ НП в Харківській області полковника поліції Чиж Сергія Анатолійовича ухвала слідчого судді Київського районного суду м.Харкова Муратової С.О. щодо внесення до ЄРДР відомостей заяви особи 1 від 15.06.2015 року про вчинення кримінального правопорушення екс-начальником ГУ НП в Харківській області генерал-майором поліції Дмитрієвим А.А., термін виконання якої складає з дня постановлення — до 24 години!
У перших двох випадках кримінальні провадження № 12015220490004333 від 11.09.2015 року і № 12015180190000415 від 12.06.2015 року виникли на підставі громадської активності особи 1 у відповідь на багаторічне розповсюдження наркотичних засобів тричі вже судимим громадянином Романовичем Віктором Михайловичем, 02.09.1977 року народження, що народився в м.Рівне але фактично проживає в м.Харкові по вул.Богомольця,1/4, паспорт МТ № 080884, що виданий 23.11.2009 року Великобурлуцьким РВ ГУМВС України в Харківській області, телефон 0961712132 (періодично проживає у своєї мами Лапаєвої Тамари Степанівни по вул.Молодіжній,26 в селі Першій Гнилиці, Великобурлуцького району Харківської області; займається регулярним ввозом дрібних партій тяжких форм наркотичних засобів із Закарпаття (героїн, марихуана), які реалізує в Харківській, Київській і в Рівненській областях).
Однак, через тотальну корупцію і неймовірну протидію законному проведенню усіх цих вищезазначених досудових розслідувань керівником прокуратури Харківської області Данильченком Юрієм Броніславовичем та йому підпорядкованими персоналом прокуратури, особа 1 змушеним був з часом відкривати окремі кримінальні провадження і на інших корумпованих осіб, які приховували і продовжують по нині приховувати злочини наркоторговця Романовича В.М. А саме, за останні 5 років керівнику прокуратури Харківської області Данильченку Ю.Б. було надіслано особою 1 рекомендованими поштовими відправленнями біля 17 заяв, клопотань і скарг, жодної з яких він до тепер не розглянув і жодної дії не вчинив, у пряме порушення вимог ст.214, 220, 55, 56, 21, 534, 535 КПК України, Наказів Генерального прокурора України за № 139 і 125, а також всупереч прямим вимогам ст.129 Конституції України, Конвенції по основоположним правам людини і висновкам Європейського суду з прав людини. Як згодом з’ясувалося, вся ця тривала протидія керівника прокуратури Харківської області Данильченка Ю.Б. щодо внесення до ЄРДР відомостей про вчинені кримінальні правопорушення, а також протидія у розгляді клопотань і скарг мали за мету не перешкоджати розповсюдженню важких форм наркотиків наркоторговцем Романовичем В.М. в Харківській, Київській і в Рівненській областях за право мати свою тверду і постійну долю у вигляді щомісячних відкатів у валюті США.
Особиста наглість, посадовий бандитизм і збочення настільки зашкалюють у керівника прокуратури Харківської області Данильченка Ю.Б., що останній за 5 років проведення досудових розслідувань у приблизно 15 кримінальних справах в жодному з них навіть не допитав особу 1 та його свідків, не провів жодної експертизи, не виконав жодної ухвали суду щодо вчинення слідчих і процесуальних дій впродовж 72 годин в усіх існуючих кримінальних провадженнях, навіть не визначив статус заявника у цих самих провадженнях. Більше цього, що суперечило вимогам ст.284 КПК України, неодноразово вдавався до тайного закриття цих самих кримінальних справ без надання особі 1 копій постанов з метою перешкоджання праву на їх оскарження.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана кандидатом у депутати бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні до ЄРДР відомостей поданої заяви про вчинене кримінальне правопорушення у визначений КПК України строк, є предметом оскарження в суді.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до органу досудового розслідування, здійснюється за дорученням його керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК. Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України встановлено коло посад, які підпадають під визначення «керівник органу досудового розслідування», відповідно такою особою, як для даного прикладу являється – керівник прокуратури Харківської області Данильченка Ю.Б.
Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язувало керівника прокуратури Харківської області Данильченка Ю.Б., шляхом надання доручення, забезпечити внесення необхідних відомостей до ЄРДР. Попри зазначене, викладені у заявах про вчинені кримінальні правопорушення відомості до ЄРДР ним свідомо не вносилися, внаслідок чого досудові розслідування не здійснювалися. Ухилення від виконання вказаного обов’язку свідчить про бездіяльність керівника прокуратури Харківської області Данильченка Ю.Б., що тягне за собою кримінальну відповідальність.
Однак, особа 1 згодом находив можливість відкрити ці самі кримінальні справи на наркодилера Романовича В.М. обминаючи парафію керівника прокуратури Харківської області Данильченка Ю.Б., на що той блокував усі досудові розслідування і продовжує блокувати їх зараз, отримуючи в порядку підслідності від інших органів досудового розслідування, чим продовжує кришувати незаконний наркобізнес в Харківській, Київській і в Рівненській областях, на цьому всьому нагріваючи свої брудні корупційні лапи.
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, згідно із положенням п.1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06 квітня 2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення. Також, п.2.2. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив: «Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора». У відповідності до вимог Наказів Генерального прокурора за № 139, 125, а також на підставі вимог ст.214 КПК України та Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) не має значення яка територіальна юрисдикція і професійна компетенція органу досудового розслідування аби вчасно і як слід виконати свої обов’язки начальника органу досудового розслідування по внесенню до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення. У відповідності до п.3.3.1 Наказу Генерального прокурора за № 139 від 06.04.2016 року, після внесення відповідних відомостей до ЄРДР прокурор вправі змінити підслідність у відповідності до вимог ст.216 КПК України.
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст.382 ККУ настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані. Незважаючи на те, що ч.З ст.382 ККУ не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках — Велика палата Європейського суду з прав людини. Відповідальність за ст.382 ККУ може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Для наявності складу злочину, передбаченого ч.1 і 3 ст.382 ККУ, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
В статті 21 КПК України (Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень) зазначається:
«1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
2. Вирок та ухвала суду, що набрали законно; сили в порядку, визначеному цим Кодексом, с обов’язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
3. Кожен мас право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України».
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК України передбачено:
«1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. 4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 ( Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні) КПК України передбачено: «2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
В статті 129-1 Конституції України (Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання) зазначається таке: Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В статті 19 Конституції України (Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством) зазначено: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Хіба не за ці стандарти вітчизняного права щодня і на протязі майже п’яти років гинуть в АТО найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Керівник прокуратури Харківської області Данильченко Ю.Б. через свою нахабність, протиправність і неадекватність напевно забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма і у відповідності до європейських стандартів права. Більше того, прокурор Данильченко Ю.Б. саме у такий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми диверсійними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м. Харкові знайдуться виживші ветерани АТО і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цій ганебній персоні фекальну люстрацію, якщо Генеральний прокурор і Президент України не бажають реагувати на це неподобство у встановлений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що прокурор Данильченко Ю.Б. вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що зазначені вище кримінальні провадження також витікають з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність прокурора Данильченко Ю.Б. слід розцінювати як таку, що направлена на зумисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії прокурора Данильченко Ю.Б. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів прокуратури і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Прокурор Данильченко Ю.Б., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, зухвало перевищує свої службові повноваження, отримує неправомірну вигоду, перешкоджає діяльності громадських організацій, приховує злочини, не виконує рішень суду, надає допомогу злочинним угрупуванням і окремим злочинним особам, вчиняє службові підроблення, тим самим саботуючи роботу органу досудового розслідування. Саботаж і бойкотування належної роботи органів прокуратури прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Прокурор Данильченко Ю.Б. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці прокурором Данильченко Ю.Б. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності прокурора Данильченко Ю.Б. наявний склад додаткового злочину, що передбачений ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень прокурором Данильченко Ю.Б. мають всі ознаки злочину, що передбачені ст.170, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.3 ст.382, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення прокурором Данильченко Ю.Б. Очікуємо результатів адекватного реагування органів досудового розслідування ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і СУ ДБР, а також належного резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та не корумпованого мас-медіа.

0 Комментарии Присоединиться к обсуждению →


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *