30.10.2017 року особа 1 подав в усній (по телефону) та в письмовій формі завідуючому Рокитнівським відділом Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Кулішу Тарасу Дмитровичу 2 (дві) зяви про вчинене кримінальне правопорушення особою 2 (який вже перебуває у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні за № 12013190190000078 від 29.04.2013 року за замах на вбивство, доведення до загибелі, крадіжка, погрози, пошкодження майна, шахрайство тощо) у формі неодноразового нанесення важких тілесних ушкоджень особі 3, а також заволодіння його особистими коштами на загальну суму в 1000 (одну тисячу) доларів США. У відповідності до поданих особою 1 вказаних заяв прокурор Куліш Тарас Дмитрович забезпечив виїзд на місце події оперативно-слідчої групи з СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області. Слідчі, оперуповноважені та криміналісти в протокольній формі (в тому числі – фотографічно) зафіксували важкі тілесні ушкодження у потерпілого особи 3 у формі пошкодження кісток лобної, потиличної і лицевої частини черепа, перелому двох ребер, пошкодження мягких тканин грудної клітини та живота зі значною крововтратою, що загрожували його життю. Однак, начальник та слідчий СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області досі не внесли до ЄРДР відомостей поданих заяв про вчинення кримінального правопорушення особою 2, при цьому приховавши факти вчинення злочину та отримавши неправомірну винагороду в 2000 (дві тисячі) доларів США.
Небезпідставно вважаючи, що в діях начальника та слідчого СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.368, ч.2 ст.364, ч.2 ст.396, ч.2 ст.256 КК України, особа звернувся 01.06.2018 року до керівника прокуратури Рівненської області Подубинського Богдана Володимировича.
У своїй заяві особа 1 вказав всі ознаки вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Також, у заяві особою 1 було самостійно кваліфіковано вчинення кримінального правопорушення — за ч.2 ст. 368, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 396, ч.2 ст.256 КК України. Тобто, в поданій заяві містилися необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником прокуратури Рівненської області Подубинським Б.В. або уповноваженим слідчим у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України.
04.06.2018 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції за штрихкодовим номером 3302822489564, заяву особи 1 від 01.06.2018 року отримала уповноважена особа Бега. Оскільки керівник прокуратури Рівненської області Подубинський Б.В. проігнорував дану заяву (тобто покрив вчинений злочин), у порушення ч.1 ст.2 КК України, п.1 ст. 214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за №139 від 06.04.2016 року, особа 1 13.06.2018 року подав через поштову службу України слідчому судді Рівненського міського суду Рівненської області скаргу за вих. № 2436/13 на бездіяльність керівника прокуратури Рівненської області Подубинського Б.В. Ухвалою у судовій справі № 569/11242/18 слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов С.В. задовольнив скаргу особи 1 та скерував та зобов’язав уповноважену особу прокуратури Рівненської області вчинити процесуальні дії, що передбачені положенням ст.214 КПК України.
13.07.2018 року, листом за №15-1320-15, заступник прокурора прокуратури Рівненської області Пацкан Мирослав Васильович повідомив особу 1 про те, що він відмовляється виконувати Ухвалу у судовій справі № 569/11242/18 слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області Наумова С.В. В обгрунтування власної позиції прокурор Пацкан М.В. вказує, що в поданій заяві особи 1 про вчинене кримінальне правопорушення від 01.06.2018 року «будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, що охоплюється поняттям злочину, визначеним ст.11 Кримінального кодексу України, не встановлено» (?). Тобто, прокурор Пацкан М.В. стверджує, що в діях особи 2, який наніс важкі тілесні ушкодження особі 3 (пошкодження кісток лобної, потиличної і лицевої частини черепа, перелому двох ребер, пошкодження мягких тканин грудної клітини та живота зі значною крововтратою), а також відібрав у потерпілого 1000 доларів США (не кажучи вже про те що особа 2 не викликав швидку допомогу для особи 3 та залишив його в умовах явної загрози для життя), не вчинив кримінального правопорушення!? Також, прокурор Пацкан М.В. доводить у своєму явно божевільному листі, що викрасти протоколи огляду потерпілого і місця злочину, допиту свідків та потерпілого, а також речові докази з метою отримання хабаря — є нормою поведінки як для начальника та слідчого СВ Рокитнівського ВП Сарненського ВП ГУ НП в Рівненській області!?
У відповідності до норм Кримінально процесуального Кодексу України, а також щодо змісту судових рішень № 11-сс/796/1527/2018 від 13.03.2018 року та № 11-сс/796/3063/2017 від 12.06.2017 року колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва, керівник органу досудового розслідування несе пряму відповідальність за бездіяльність органу досудового розслідування. Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до органу досудового розслідування, здійснюється за дорученням його керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК. Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України встановлено коло посад, які підпадають під визначення «керівник органу досудового розслідування», відповідно такою особою, як для даного прикладу являється – керівник прокуратури Рівненської області Подубинський Б.В. Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язувало керівника прокуратури Рівненської області Подубинського Б.В., шляхом надання доручення, забезпечити внесення необхідних відомостей до ЄРДР. Попри зазначене, викладені у заяві відомості до ЄРДР не внесені, внаслідок чого досудове розслідування досі фактично не здійснюється. У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту
внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, згідно із положенням п.1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06 квітня 2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення. Також, п.2.2. Розділу ІІ Наказу Генеральної прокуратури України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно.
У відповідності до ч.1 ст.214 КПК України, «…при прийнятті заяви про вчинення кримінального правопорушення, слідчий або прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочинає розслідування, вручивши потерпілому Пам’ятку про його процесуальні права та обов’язки. Відповідно ч.1, 2 ст. 55 КПК України, законодавець констатує наступне: «1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. 2.Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення».
Пунктом 9 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено одну з основних засад судочинства — обов’язковість рішень суду. Виконання будь-якого судового рішення є невід’ємною стадією процесу правосуддя. Тому при вирішенні спору про відповідальність держави за невиконання судового рішення суд повинен з’ясувати причини такого невиконання та визначити державний орган, з вини якого це сталося. При цьому необхідно мати на увазі, що Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», наголосив, що для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування, некомпетентність слідчого чи через бездіяльність керівника органу досудового розслідування.
В статті 535 (Звернення судового рішення до виконання) КПК України передбачено:
«1.Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України.
4.Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання».
В статті 534 ( Порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні) КПК України передбачено:
«2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню».
Згідно ч.1 ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 9 листопада 2012 року за № 1640/0/4-12, у статті 303 КПК визначено порядок оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення – впродовж 24 годин!
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив:
«…Після докорінної зміни процесуального порядку фіксації уповноваженими органами інформації про вчинення кримінального правопорушення, запровадженої КПК, розгляд скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), виявив існування проблем, пов’язаних з необхідністю пошуку належного порядку та підстав задоволення чи відмови у задоволенні відповідних скарг. Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обв’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора».Відтепер у всіх справах обов’язковим є проведення досудового розслідування (прояв засади публічності), яке розпочинається слідчим, прокурором негайно після внесення заяви потерпілого до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Не виконанням Ухвали у судовій справі № 569/11242/18 слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області Наумова С.В. в черговий раз доказується, що керівник прокуратури Рівненської області Подубинський Богдан Володимирович є потенційно злочинною особою. Останній роками ігнорує скарги і заяви особи 1 щодо тривалої бездіяльності ввіреного йому підрозділу, корупції і бандитизму його підлеглих, тим самим виявляючи себе подільником у вчинених злочинах. І це попри те, що прокурор Подубинський Б.В. за подібні речі вже перебуває у трьох кримінальних провадженнях, в яких на даний час проводяться три окремі досудові розслідування в ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ і в ГПД НАБУ. Останнє дає підстави вважати, що прокурор Подубинський Б.В. являється явно божевільною особою та/або заручається злочинною підтримкою псевдо-Генерального прокурора України Луценко Ю.В. (який теж уже перебуває під слідством).
Вищенаписане в черговий раз підтверджує, що в діяльності прокурорів Пацкан М.В. і Подубинського Б.В. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.2 ст.396 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії Пацкан М.В. і Подубинського Б.В. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів прокуратури і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Прокурори Пацкан М.В. і Подубинський Б.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищують службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування. Саботаж і бойкотування роботи органів прокуратури прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Прокурори Пацкан М.В. і Подубинський Б.В. умисно вчиняють посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці прокурорами Пацкан М.В. і Подубинським Б.В. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності прокурорів Пацкан М.В. і Подубинського Б.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Пацкан М.В. і Подубинським Б.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.2 ст.396, ч.2 ст.111 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення прокурорами Пацкан М.В. і Подубинським Б.В. Крім того, було прийнято рішення про ініціювання дисциплінарного провадження при дисциплінарній комісії Генеральної прокуратури України з метою дисциплінарного покарання прокурорів прокуратури Рівненської області Пацкан М.В. і Подубинського Б.В. Очікуємо результатів адекватного реагування дисциплінарної комісії ГПУ, органів досудового розслідування — ГПД НАБУ, ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ, а також належного резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та не корумпованого мас-медіа.