У провадженні СУ ГУ СБУ у м.Києві та Київській області перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження № 42018000000000855 від 10.04.2018 року за ознаками вчинених кримінальних правопорушень слідчою СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В., передбачених ч.2 ст.382 КК України.
06.06.2019 року, у злісне порушення ст.55,56,21,220,534,535 КПК України, Рекомендацій 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14.06.2006 року, статті 57,129,129-1 Конституції України, Наказу Міністра юстиції України за № 1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 04.07.2018 року за № 2277/5), а також Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року за №55 про «Деякі питання документування управлінської діяльності», слідчий в ОВС СУ ГУ СБУ у Києві та Київській області Чудийович Василь Васильович надіслав особі 1 поштою рекомендований лист за штрихкодовим № 0101040092090, в якому була копія Постанови від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018000000000855 від 10.04.2018 року із супровідним листом від заступника начальника СУ ГУ СБУ у Києві та Київській області Скрипки Максима Вікторовича.
Вважаючи Постанову від 31.05.2019 року про закриття кримінального провадження № 42018000000000855 від 10.04.2018 року слідчим в ОВС СУ ГУ СБУ у Києві та Київській області Чудийович В.В. незаконною і передчасною, особа 1 подав до Печерського районного суду м.Києва оскарження.
Слідчий Чудийович В.В. перед тим як закрити кримінальне провадження за № 42018000000000855 від 10.04.2018 року не вчинив наступних обов’язкових слідчих і процесуальних дій:
1) не повідомив особу 1 про початок досудового розслідування;
2) в повній мірі не виконав Ухвалу у судовій справі № 757/7619/18-к від 02.03.2018 року;
3) не вніс до ЄРДР зазначену особою 1 в заяві за вих. № 2185/29 ще одну кваліфікуючу статтю вчиненого злочину — ч.1 ст.396 КК України;
4) не вручив особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
5) не вручив особі 1 жодної Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, поза як і не виніс Постанови про не визнання заявника потерпілим у провадженні;
6) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
7) жодного разу не допитав широкого кола існуючих свідків у справі даного провадження;
8) жодного разу не допитав фігуранта у справі даного провадження — слідчу СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В.;
9) не витребував та не дослідив матеріали кримінального провадження за № 42015100090005252 від 29.05.2015 року;
10) не надав правової оцінки ухвалам суддів, якими було відведено слідчу СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. від справи провадження;
11) не дослідив і не надав правової оцінки матеріалам службового розслідування Міністерством фінансів та Міністерством МВС України, яким було встановлено порушення у проведенні досудового розслідування слідчою СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В.;
12) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. неправомірно відпустила навіть без допиту затриманого нарядом патрульної поліції Можаєва Ігора Миколайовича, який сокирою два дні підряд рубав майно особи 1 та разом з своєю сім’єю викрадав його рештки;
13) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м. Києві Кобець У.В. приховала вчинений злочин Можаєва Ігора Миколайовича та його рідних, а також навмисно затягнула досудове розслідування аж на чотири роки;
14) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. отримала хабара від адвоката Можаєва Ігора Миколайовича в присутності особи 1;
15) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. навіть не запрошувала на допит Можаєва Ігора Миколайовича та членів його сім’ї;
16) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. розікрала матеріали кримінальної справи з метою не притягнення до відповідальності осіб, які вчинили розбій і грабіж майна особи 1;
17) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. відмовилася провести експертизу порубаного Можаєвим І.М. майна особи 1;
18) не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. відмовилася надсилати повістки та застосовувати привід до Можаєва І.М. і членів його родини, не дивлячись на те що особа 1 надав їй усі адреси фактичного проживання та місця роботи зловмисних осіб, а також номера їх легкових автомобілей;
19) не проводив досудове розслідування за статтею вчиненого злочину – ч.1 ст.396 КК України;
20) не розглянув в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 2398/23 від 23.05.2018 року;
21) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2398/23 від 23.05.2018 року;
22) не розглянув в порядку ст.220 КПК подану особою 1 заяву за вих. № 2915/11 від 11.02.2019 року;
23) не надав особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2915/11 від 11.02.2019 року;
24) не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2185/29 від 29.01.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення;
25) не провів жодного перехресного допиту;
26) не призначив для особи 1 судово-медичної експертизи у відповідності до отриманого ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
27) не надав особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні докази вчиненого злочину;
28) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отриманого ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
29) не надав особі 1 можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факт отримання матеріальних і моральних збитків у даному кримінальному провадженні;
30) не визначив статусу особи 1 у даному кримінальному провадженні тощо.
Однак, взамін належного проведення досудового розслідування, слідчий в ОВС СУ ГУ СБУ у Києві та Київській області Чудийович В.В. вчинив низку зухвалих кримінальних правопорушень в частині:
— перевищення повноважень, так як мусив змінити підслідність даного кримінального провадження за ДБР;
— не повідомлення особи 1 про початок досудового розслідування;
— в повній мірі не виконання Ухвали у судовій справі № 757/7619/18-к від 02.03.2018 року;
— не внесення до ЄРДР зазначеної в заяві особи 1 за вих. № 2185/29 ще однієї кваліфікуючої статті вчиненого злочину — ч.1 ст.396 КК України;
— не вручення особі 1 жодного витягу з ЄРДР;
— не вручення особі 1 жодної Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні, поза як і не виніс Постанови про не визнання його потерпілим у даному кримінальному провадженні;
— не проведення допиту особи 1 у справі кримінального провадження за № 42015100090005252;
— не проведення допиту широкого кола існуючих свідків у справі даного кримінального провадження;
— не проведення допиту фігуранта у справі даного кримінального провадження за № 42015100090005252 — слідчої Кобець У.В.;
— не витребовування та не дослідження матеріалів кримінального провадження за № 42015100090005252;
— не надання правової оцінки ухвалі слідчого судді, якою було відведено слідчу Кобець У.В. від ведення справи кримінального провадження;
— не дослідив і не надав правової оцінки висновкам службового розслідування Міністерством фінансів та Міністерством МВС України, яким було встановлено порушення в діяльності слідчої Кобець У.В. щодо не проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні;
— не дослідження і не надання правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. неправомірно відпустила затриманого Можаєва Ігора Миколайовича, який сокирою два дні підряд рубав майно особи 1 та разом з своєю сім’єю викрадав його рештки;
— не дослідження і не надання правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. приховала вчинений злочин Можаєва Ігора Миколайовича та його рідних;
— не дослідження і не надання правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м. Києві Кобець У.В. отримала хабара від адвоката Можаєва Ігора Миколайовича в присутності особи 1;
— не дослідження і не надання правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. навіть не запрошувала на допит Можаєва Ігора Миколайовича та членів його сім’ї;
— не дослідив і не надав правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. розікрала матеріали кримінальної справи з метою не притягнення до відповідальності осіб, які вчинили розбій і викрадання особистого майна особи 1;
— не дослідження і не надання правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. відмовилася провести експертизу порубаного Можаєвим І.М. майна;
— не дослідження і не надання правової оцінки тому, що слідча СВ Солом’янського УП ГУ НП в м.Києві Кобець У.В. відмовилася надсилати повістки та застосовувати привід до Можаєва І.М. і членів його родини, не дивлячись на те що особа 1 надав їй усі адреси їх проживання та роботи;
— не проведення досудового розслідування за статтею вчиненого злочину – ч.1 ст.396 КК України;
— не розгляду в порядку ст.220 КПК поданої заяви за вих. № 2398/23 від 23.05.2018 року;
— не надання особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2398/23 від 23.05.2018 року;
— не розгляду в порядку ст.220 КПК поданої заяви за вих. № 2915/11 від 11.02.2019 року;
— не надання особі 1 відповіді в порядку ст.220 КПК на заяву за вих. № 2915/11 від 11.02.2019 року;
— не дослідження і не надання правової оцінки кожному із фактів, які особа 1 зазначав у своїй заяві за вих. № 2185/29 від 29.01.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення;
— не проведення жодного перехресного допиту;
— не призначення судово-медичної експертизи у відповідності до отриманого особою 1 ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
— не надання особі 1 можливості залучити до справи провадження наявні докази вчиненого злочину;
— не надання особі 1 можливості долучити до справи провадження документів, які доказують факт отриманого ушкодження здоров’я по вині фігуранта у справі провадження;
— не надання особі 1 можливості долучити до справи провадження документів, які доказують факт отримання ним матеріальних і моральних збитків у даному кримінальному провадженні;
— не визначення статусу особи 1 у даному кримінальному провадженні тощо.
31.05.2019 року слідчий Чудийович В.В. закрив кримінальне провадження № 42018000000000855 від 10.04.2018 року не вчинивши жодної процесуальної дії, відсторонивши особу 1 від законної участі в ньому.
А що стосується строків притягнення до кримінальної відповідальності, то слідчий Чудийович В.В. зумисно викривив положення Кодексу.
Статтею 48 КК України (Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки) зазначається: «Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною». У випадку із слідчою Кобець У.В. вчинене нею діяння не втратило суспільну небезпечність і ця особа не перестала бути суспільно небезпечною, так як на корупційні дії та на приховування вчиненого злочину не поширюється термін перебігу звільнення від відповідальності. Більше того, навіть після відкриття проти неї кримінальної справи, дана слідча продовжувала вчиняти багато нових злочинів.
Статтею 49 КК України (Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності) зазначено: «1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
3) п’ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років — у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п’ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років.
3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.
5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу».
Крім того, у відповідності до ст.220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй поштою». Клопотання є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів громадян, які залучені у сферу кримінального судочинства, повного й об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження. Під час кримінального провадження можуть бути заявлені клопотання, які направлені на встановлення фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження; на забезпечення прав і законних інтересів особи, яка заявила клопотання. Розгляд клопотання містить в собі діяльність слідчого, прокурора, яку він здійснює відразу ж після прийому клопотання. В ході розгляду аналізу піддається прохання здійснити певні дії чи заперечення щодо здійснення окремих дій, яке міститься у клопотанні, та його обгрунтованість. З’ясовується, про встановлення яких обставин клопоче заявник, яким способом пропонує встановити їх слідчому, прокурору та чи мають ці обставини значення для цього кримінального провадження. Клопотання підлягає розгляду і вирішенню безпосередньо після його заяви. У тих випадках, коли негайне прийняття рішення за клопотанням неможливе, воно повинно бути задоволено за наявності відповідних підстав у строк не більше трьох днів з моменту подання.
Такий строк встановлено законодавцем для розгляду уповноваженою процесуальною особою клопотання, заявленого учасниками кримінального процесу у ході досудового розслідування. Слідчий, прокурор зобов’язані розглянути і вирішити кожне заявлене за кримінальним провадженням клопотання. При цьому вони не вправі відмовити у допиті свідка, проведенні експертизи, в проведенні інших слідчих (розшукових) дій або прийнятті певних процесуальних рішень, якщо вони сприяють об’єктивному і повному дослідженню обставин кримінального провадження, забезпеченню прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження — суд.
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 р. під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм
кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває:
— з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора. Виявивши при прийнятті заяви наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочинає розслідування (ч.1 ст.214 КПК), вручивши потерпілому пам’ятку про його процесуальні права та обов’язки. Потерпілою особа стає і в разі подання заяви про незакінчений злочин за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди.
Винесення слідчим, прокурором постанови про визнання особи потерпілим КПК не передбачає. Водночас, у п.1 ч.2 ст.56 КПК наголошується, що потерпілий має право «на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим». Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий, прокурор виносить Постанову, яка може бути оскаржена особою до слідчого судді (п.5 ч.1 ст.303 КПК України).
Слідчий Чудийович В.В. незаконно відсторонив особу 1 від законної участі в даному кримінальному провадженні як потерпілого, у відповідності до ст.55, 56 КПК України, не надавши йому жодної можливості відстоювати свої порушені конституційні права.
Частина 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст.2 та 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обгрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК України та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом.
В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова детектива про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У свою чергу слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі (особам) ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди.
Слідчі повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких слідчий Чудийович В.В. умисно уникнув з метою приховування вчинених злочинів фігурантами у даній кримінальній справі (ознаки ст.396 ККУ).