Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10.12.2003 року за № 19-рп/2003, Президент України на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути порушено кримінальну справу. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.
Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:
1) відставки;
2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
3) усунення з поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
У відповідності до ст.109 Конституції України, відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.
Неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я має бути встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України — за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку (ст.110 Конституції України).
Відповідно до ст.111 Конституції України Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Конституції країн з республіканською формою правління, як правило, закріплюють загальний принцип політичної невідповідальності президента. Можливість же юридичної відповідальності президента за правопорушення не виключається. У разі вчинення такого правопорушення до президента застосовується процедура імпічменту, сутність якої полягає у тому, що президент усувається з посади. Це зумовлює втрату імунітету і відкриває шлях для подальшого судового переслідування такої особи у звичайному порядку.
У Рішенні Конституційного Суду України від 10.12.2003 року за № 19-рп/2003 зазначено, що конституційна процедура розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту здійснюється без порушення проти нього кримінальної справи, оскільки імпічмент у системі конституційних інститутів за своєю правовою природою є позасудовим конституційним процесом, за змістом якого парламент у разі вчинення злочину Президентом України може достроково припинити його повноваження, усунувши з поста. Процедура імпічменту є єдиним способом притягнення Президента України до конституційної відповідальності. Регламент Верховної Ради України (Глава 30) встановлює, що підставою для ініціювання питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту та утворення спеціальної тимчасової слідчої комісії є письмове подання про це, підписане більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, підписи яких не відкликаються. Верховна Рада більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу приймає рішення щодо ініціювання питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту та включення його до порядку денного сесії Верховної Ради як невідкладного.
У разі включення до порядку денного сесії Верховної Ради питання про ініціювання питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту Верховна Рада для проведення розслідування обставин вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину утворює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої входять народні депутати з урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій, спеціальний прокурор і троє спеціальних слідчих.
На посади спеціального прокурора, спеціальних слідчих може бути обрана лише особа, яка відповідає таким вимогам:
1) є громадянином України, який проживає на її території не менше десяти років;
2) вільно володіє державною мовою;
3) має вищу юридичну освіту;
4) має не менш як десятирічний стаж роботи на посаді атестованого прокурора чи слідчого правоохоронних органів України;
5) не має судимості.
Народні депутати можуть бути обрані спеціальним прокурором та спеціальними слідчими, якщо вони відповідають зазначеним вимогам. Про утворення спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховна Рада більшістю від її конституційного складу приймає постанову.
Спеціальна тимчасова слідча комісія:
1) перевіряє наявність, повноту та обґрунтованість доказів про вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину;
2) проводить розслідування у разі виявлення під час строку повноважень спеціальної тимчасової слідчої комісії обставин щодо вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину без додаткового прийняття рішення Верховною Радою з цього питання і за наявності підстав готує відповідні пропозиції щодо проекту постанови Верховної Ради про звинувачення Президента України.
Спеціальна тимчасова слідча комісія готує висновки і пропозиції за дослідженими обставинами щодо вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину і розглядає їх на своєму засіданні та приймає рішення щодо них.
Спеціальна тимчасова слідча комісія за наявності відповідних підстав готує висновок про звинувачення Президента України з урахуванням вимог до обвинувального висновку, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України. Висновок підписують спеціальний прокурор, спеціальні слідчі, голова і секретар спеціальної тимчасової слідчої комісії.
Разом з висновками і пропозиціями члени спеціальної тимчасової слідчої комісії — народні депутати вносять на розгляд Верховної Ради проект відповідної постанови Верховної Ради (ст.111 Конституції України). Питання про висновки і пропозиції спеціальної тимчасової слідчої комісії включаються до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради без голосування і розглядаються невідкладно після їх надання Президентові України та народним депутатам.
Пленарне засідання Верховної Ради, на якому відбувається розгляд висновків і пропозицій спеціальної тимчасової слідчої комісії, є відкритим. Закрите пленарне засідання проводиться в разі, якщо висновки і пропозиції спеціальної тимчасової слідчої комісії або додані до них документи і матеріали містять інформацію, що становить державну або іншу охоронювану законом таємницю.
Після закінчення обговорення висновку спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховна Рада переходить до розгляду внесеного народними депутатами — членами спеціальної тимчасової слідчої комісії проекту постанови Верховної Ради про звинувачення Президента України чи проекту постанови Верховної Ради про припинення розгляду питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Після закінчення обговорення головуючий на пленарному засіданні оголошує про перехід до голосування щодо тексту проекту постанови Верховної Ради про звинувачення Президента України у вчиненні ним державної зради або іншого злочину, який буде включатися до бюлетеня для таємного голосування.
Проект постанови Верховної Ради про звинувачення Президента України, внесений народними депутатами — членами спеціальної тимчасової слідчої комісії, має ґрунтуватися лише на відомостях, які містяться у висновках і пропозиціях спеціальної тимчасової слідчої комісії. Звинувачення Президента України викладається у проекті постанови Верховної Ради по пунктах, окремо щодо кожного діяння, що містить ознаки злочину, з дотриманням вимог ч.1 ст.62 Конституції України.
Рішення Верховної Ради про звинувачення Президента України приймається таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Постанова Верховної Ради про звинувачення Президента України вважається прийнятою в цілому з тими пунктами звинувачення, за які відповідно до ч.5 ст.111 Конституції України проголосувало не менш як дві третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. У разі прийняття постанови Верховної Ради про звинувачення Президента України у вчиненні державної зради або іншого злочину Верховна Рада приймає постанову більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу про звернення до:
1) Конституційного Суду України для перевірки справи та отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;
2) Верховного Суду України для одержання його висновку проте, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.
Після отримання відповідних висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду України ці висновки невідкладно оголошуються головуючим на найближчому пленарному засіданні Верховної Ради і надаються народним депутатам. У разі одержання висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду України відповідно про додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент і про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину, Верховна Рада таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів приймає постанову про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Обговорення проекту постанови Верховної Ради про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту здійснюється за процедурою повного обговорення. Текст проекту постанови Верховної Ради про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту включається до бюлетеня для таємного голосування. Постанова Верховної Ради про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менш як три чверті народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.
Доповідь Лічильної комісії про результати таємного голосування заслуховується на відкритому пленарному засіданні Верховної Ради з прямою трансляцією по радіо і телебаченню.
Постанова Верховної Ради про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту набирає чинності з моменту оголошення головуючим на пленарному засіданні про її прийняття.
Порядок дострокового припинення повноважень Президента України у зв’язку з неможливістю виконання ним своїх повноважень за станом здоров’я, а також у разі усунення Президента України з поста в порядку імпічменту визначений Главою 30 Регламенту Верховної Ради України. Особливості конституційного провадження у справі щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту визначені Главою 15 Закону України «Про Конституційний Суд України».
У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 111 Конституції України виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем’єр-міністра України.
На підставі фундаментальних принципів правової держави наша громадська організація неодноразово зверталася до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, як до гаранта Конституції України, а також до голови Адміністрації Президента України:
— 21.05.2014 року (із заявою про надання інформації про порушення порядку процедури розгляду звернення до Президента країни від 22.04.2014 року);
— 05.06.2015 року (із заявою про зловживання владою);
— 16.06.2014 року (із колективною заявою про перевищення службових повноважень, службове підроблення, службову недбалість, приховування злочину, переслідування фізичної і юридичної особи, корупцію, шахрайство, викрадання державних коштів, військові злочини, незаконне молекулярно-генетичне дослідження (ДНК-експертиза) по встановленню материнства, батьківства та підміні дітей);
— 04.07.2014 року (із колективною заявою-вимогою про визнання злочинів проти народу України та відставку Президента України);
— 14.07.2014 року (із колективною вимогою про визнання власних злочинів проти народу України та добровільну відставку Президента України);
— 28.07.2014 року (із колективною заявою про викрадання державних коштів та коштів Міністерства оборони України, військову зраду, непокорі військовому Уставу та клятві офіцера, корупцію, бандитизм, службове підроблення, переслідування юридичної і фізичної особи та про злочинну бездіяльність Голови комітету ВР України Бахтеєвої Тетяни Дмитрівни);
— 14.08.2014 року (із колективною заявою про викрадання державних коштів та коштів Міністерства оборони України, військову зраду, непокорі військовому Уставу та клятві офіцера, корупцію, бандитизм, службове підроблення, переслідування юридичної і фізичної особи та про злочинну діяльність В.Яковенчука);
— 01.09.2014 року (із колективною вимогою про відставку Президента України);
— 06.09.2014 року (із колективною заявою про надання конституційного права запису на особистий прийом до Голови адміністрації Президента України та про відставку злочинного уряду України);
— 06.10.2014 року (із заявою до Адміністрації Президента про надання наступної інформації:
1) який стан здоров’я (в тому числі психічного) у Петра Порошенко?
2) яка у Петра Порошенка освіта, наявність наукового ступеня, вченого звання тощо?
3) чи наявні у Петра Порошенка на теперішній час об’єкти та засоби підприємництва?
4) чому Порошенко П.О. порушує ст.7 Закону України «Про звернення громадян»?
5) на підставі якого закону Порошенко П.О. не звільняє з посад злочинних посадовців, в силу наданих нами доказів про корупцію, переслідування, шахрайство, некомпетентність?
6) чому Порошенко П.О. нехтує ст.30 Закону України «Про державну службу», адже не звільняє скомпрометованих посадовців-корупціонерів, казнокрадів та некваліфікованих посадовців?
7) чому Порошенко П.О. надає посади некваліфікованим особам, далеким від знання того, що саме їм прийдеться робити?
8) чи Порошенко П.О. читає кореспонденцію йому адресовану і чи володіє інформацією про те, що йому люди пишуть та що вимагають?
9) чи Порошенко П.О. знає, що керівництво його адміністрації не приймає представників нашої громадської організації впродовж дев’яти місяців?
10) чи Порошенко П.О. знає, що чиновники різних рівнів не виконують своїх функцій або виконують, але злочинним чином?
11) чи Порошенко П.О. знає, що загиблих і безвісти похоронених бійців АТО насправді не можна ідентифікувати через відсутність в Україні жодного апарату ДНК–обстеження та спеціально підготовленого персоналу?
12) навіщо Порошенко П.О. обманює батьків загиблих бійців АТО щодо наявності в Україні ДНК-експертизи?
13) чи знає Порошенко П.О. про те, що міністр Мусій О.С. підробив документи про освіту?
14) чи знає Порошенко П.О. про те, що замміністра Наталія Лісневська відкрито займається корупцією та переслідуванням людей і бізнесу?
— 06.01.2015 року (із заявою про запис на особистий прийом до Голови адміністрації Президента України Ложкіна Бориса Євгеновича);
15) 05.06.2015 року (із заявою на ім’я Президента України Порошенка П.О. про зловживання владою низкою чиновників);
16) 04.04.2016 року (із заявою на ім’я керівника ГД забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України С.Кондзеля, а також до Президента України Порошенка П.О. про злочинну бездіяльність і покривання вчинених злочинів Адміністрацією Президента України);
17) 01.08.2017 року (із заявою на ім’я Президента України Порошенка П.О. про перевищення службових повноважень і корупцію директора Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації Фіщука Андрія Вікторовича та посадовими особами КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м.Києва»);
18) 04.01.2018 року (із заявою на ім’я Президента України Порошенка П.О. з приводу корупції, вимагань, погроз і переслідування посадовими особами органів державної влади, що призвели до зупинення господарської діяльності приватного підприємства особи 1), і т.д.
Доказом вищевказаних звернень до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, а також до голови Адміністрації Президента України являються:
— поштові рекомендовані повідомлення про вручення кореспонденції;
— опис вкладення у цінні поштові листи;
— касові чеки про відправку поштової кореспонденції;
— наявні свідки з числа колег по роботі;
— наявні свідки з числа активістів з громадської організації;
— система фіксації телефонних звернень до уряду України (за телефонами відділу прийому громадян Адміністрації Президента України).
Належної реакції з боку Президента України Петра Олексійовича Порошенка і від голови Адміністрації Президента України жодного разу не послідувало. Крім того, у порушення Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту», завідуючий відділом звернення громадян Адміністрації Президента України впродовж трьох з половиною років поспіль відмовляє у наданні гарантованого законом права позачергового звернення до Голови Адміністрації Президента України членам громадської організації, які мають статус учасника бойових дій, хоча за цей час їх усіх можна було прийняти 1000 раз і на загальних підставах, чого принципово не робиться. Враховуючи вкрай важливу актуальність нами піднятих питань щодо тотальної корупції, безчинності і свавілля в практично всіх ланках виконавчої влади, а особливо в:
— Міністерстві внутрішніх справ України;
— Міністерстві юстиції України;
— Міністерстві інфраструктури України;
— Службі безпеки України;
— Національній поліції України;
— Антикорупційній прокуратурі України;
— Національному антикорупційному бюро України;
— Генеральній прокуратурі України;
— Прокуратурі м.Києва;
— РНБО;
— Верховній Раді України України;
— ГУ ДФС у м.Києві;
— ДФС України;
— КМДА;
— Київській місцевій прокуратурі №1 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №2 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №3 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №4 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №5 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №6 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №7 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №9 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №10 м.Києва;
— Рівненській обласній прокуратурі;
— УП Рівненської області ГУ НП;
— ВП Рокитнівського району ВП Сарненського ГУ НП в Рівненській області;
— Рокитнівському відділі прокуратури Сарненського відділу прокуратури Рівненської області;
— Кузнецовському відділі прокуратури Сарненського відділу прокуратури Рівненської області;
— прокуратурі міста Рівного Рівненської області;
— Солом’янській державній адміністрації;
— УП Солом’янського ГУ НП в м.Києві;
— УП Голосіївського ГУ НП в м.Києві;
— УП Дарницького ГУ НП в м.Києві;
— УП Деснянського ГУ НП в м.Києві;
— УП Оболонського ГУ НП в м.Києві;
— УП Подільського ГУ НП в м.Києві;
— УП Шевченківського ГУ НП в м.Києві;
— УП Дніпровського ГУ НП в м.Києві;
— ВП Кузнецовського району ВП Сарненського ГУ НП в Рівненській області;
— Рокитнівській районній державній адміністрації Рівненської області;
— Печерському районному суді м.Києва;
— Солом’янському районному суді м.Києва;
— Голосіївському районному суді м.Києва;
— Дарницькому районному суді м.Києва;
— Подільському районному суді м.Києва;
— Шевченківському районному суді м.Києва;
— Рівненському міському суді Рівненської області;
— Сарненському районному суді Рівненської області;
— Рокитнівському районному суді Рівненської області;
— дитячій обласній лікарні Рівненської області;
— відділі соціального захисту Рокитнівського району Рівненської області;
— ДПІ Деснянського ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Дарницького ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Києво-Святошинського ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Оболонського ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Шевченківського ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Голосіївського ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Кузнецовського ГУ ДФС в Рівненській області;
— ДПІ Рокитнівського ГУ ДФС в Рівненській області;
— КДКА у Рівненській області;
— Управління Укртрансінспекції у Рівненській області;
— ДП «Укртрансінспекція»,
нам, як громадській організації і просто людям, які делегували Конституційне право Порошенку Петру Олексійовичу обіймати пост Президента України, не зовсім зрозуміла його справжня позиція щодо українського народу та української держави. А саме, чому Президент України Петро Порошенко і Голова Адміністрації Президента України не тільки покривають протиправні дії чиновників виконавчої влади, але і надалі поширюють та популяризують безчинність, свавілля, корупцію, казнокрадство і бандитизм.
На сьогоднішній день жодна посадова особа з силових органів України без отриманого хабара чи «дзвінка зверху» не тільки не розслідує вчинені кримінальні злочини, але і не вносить відомостей заяв про вчинені кримінальні правопорушення до ЄРДР, навіть якщо їх до цього спонукають Ухвали слідчих суддів. Що ж стосується долі все-таки внесених до ЄРДР даних заяв про вчинені кримінальні правопорушення, то без хабаря слідчому (прокурору, детективу) досудового розслідування проводитися зовсім не буде (національною поліцією, СБУ, ГПУ, НАБУ, САП, прокуратурою м.Києва.
Останнє підтверджується нашою власною статистикою: за три з половиною роки жодна із 840 нами відкритих кримінальних справ не розслідувалась вказаними вище силовими структурами.
Крім того, за цей самий час у нас накопилося не виконаних національною поліцією, СБУ, ГПУ, НАБУ, САП, прокуратурою м.Києва понад 880 Ухвал слідчих суддів, щодо:
1) розтрати державного майна;
2) замаху на вбивство;
3) нанесення тілесних ушкоджень;
4) погрожування суддям розправою (застосуванням бойових гранат);
5) розбійного нападу із застосуванням холодної зброї;
6) замовного ув’язнення завідомо невинної людини;
7) застосування тортур до тимчасово затриманих осіб;
8) корупційних дій і вимагательства;
9) виготовлення і збуту наркотиків;
10) винесення неправосудних рішень;
11) переслідування юридичних і фізичних осіб;
12) заволодіння приватним майном;
13) уникнення сплати податків у великих розмірах;
14) протидія законній господарській діяльності;
15) перевищення владних повноважень;
16) підроблення документів;
17) незаконного розміщення рекламних засобів;
18) незаконної забудови і прибудови;
19) незаконного отримання земельних ділянок;
20) казнокрадства;
21) привласнення майна;
22) незаконного позбавлення пільг учасників бойових дій тощо.
Щодо останнього, то Президент України Порошенко П.О. відзначився ще й тим, що незаконно наділяє повноваженнями судді кримінальних, бездарних і неадекватних осіб, яким протизаконно делегує право на позбавлення пільг учасників бойових дій, в тому числі щодо сплати судового збору при подачі цивільних позовів.
Прикладом цьому є Ухвала у судовій справі № 754/16191/16-ц від 29.03.2018 року судді Деснянського районного суду м.Києва Таран Н.Г. Що б відібрати пільги в УБД, голова Деснянського районного суду м.Києва Лобанов Володимир Андрійович вступив в злочинну змову із суддею Деснянського районного суду м.Києва Журавською О.В., яка після важкого дворічного розгляду вказаної судової справи, взамін потрібного винесення вердикту, взяла відвід через нібито хворобу її дитини (а не через лікарняний листок; при цьому пів року вона продовжувала ходити на роботу, в той час як дана судова справа нею безпричинно не розглядалася!), щоб згодом «повернутися» на два роки назад і незаконно витребувати від ветерана війни гроші в якості сплати судового збору.
Іншим прикладом є Ухвала у судовій справі № 761/3222/17 від 07.05.2018 року судді Кузнецовського міського суду Рівненської області Зейкана І.Ю.
Що б у незаконному порядку відібрати гарантовані державою пільги учасника бойових дій, суддя Зейкан І.Ю. вступив в злочинну змову із адвокатом Невідомським Олександром Анатолійовичем (адвокатське бюро «Правова допомога Невідомського»), при чому явно з корупційних міркувань.
Лишається тепер здогадуватися пільговикам, а навіщо тоді Президент України Порошенко П.О. зберігає ст.5 (Пільги щодо сплати судового збору) в Законі України «Про судовий збір» (в редакції станом на 01.01.2016 року), якщо він наділяє повноваженнями судді осіб, які насправді потребують тюремних каземат або психіатричної лічниці? Може було б раціональніше взамін цієї «непрацюючої» статті розмістити безкоштовну рекламу для своєї фабрики «Рошен» або ж підписувати Укази від імені Президента України щодо присвоєння звання судді психічно здоровим, не корумпованим і справжнім патріотам України?
Крім того, заслуговує окремої уваги протиправне знущання Петра Порошенка над свободою віросповідування українського народу. Відповідно до статті 35 Конституції України, церква є відокремленою від держави структурою, а тому питання церковного життя церква мусить вирішувати самостійно, виходячи з духовних потреб українців.
Тому, звернення Президента України та Верховної Ради до Вселенського патріарха Варфоломія щодо надання автокефалію православній церкві в Україні звичайним перевищенням влади, яке карається кримінальним процесуальним Кодексом України. Українська Православна Церква, яка має канонічний зв’язок із Вселенським Православ’ям не зверталася до Патріарха Варфоломія з проханням надати автокефалію Православній Церкві в Україні та не уповноважувала на це ні Президента, ані депутатів Верховної Ради України. Також цієї послуги не просив у Президента і у Верховної Ради народ України, який є справжнім носієм української влади.
А якщо до вказаного вище додати ще й те, що Петро Порошенко незаконно залучав і продовжує залучати до АТО абсолютно мирне населення України, яке внаслідок своєї не фаховості понесло втрати у багато сотень тисяч осіб, а також те, що Петро Порошенко вчинив вандальство над Конституцією України, незаконно посадивши до крісла Генерального прокурора України свого кума — Юрія Луценка, який остаточно розвалив систему прокуратури в Україні і правоохоронні органи, то цього є більше чим достатньо аби визнати діючого Президента України терористом і розпочати процедуру імпічменту.
Враховуючи те, що Президент України Порошенко Петро Олексійович тривало шкодить інтересам суверенної держави (в тому числі її економіці і добробуту населення), Конституції України, Конвенції по правам людини, зрештою — усьому українському народові, як носію справжньої влади в Україні, то на кінець з’явилися довгоочікувані для усього цивілізованого світу підстави вважати, що останній не може виконувати свої повноваження за станом здоров’я або потребує негайного усунення з поста в порядку імпічменту. Очікуємо результатів адекватного реагування Верховної Ради України, Верховного суду України та резонансу небайдужої вітчизняної і закордонної громади, а також належної реакції не підкупного мас-медіа (якщо такий ще існує).