У відповідності до розробленого та затвердженого Міністром внутрішніх справ України Аваковим Арсеном Борисовичем графіку особистого прийому громадян, 19.06.2019 року мав проводити особистий прийом заступник Міністра внутрішніх справ України Троян Вадим Анатолійович. Враховуючи тривалу бездіяльність органів поліції, в тому числі стосовно не проведення впродовж до 5 (п’яти) років досудового розслідування біля 800 (вісімсот) кримінальних справ, не виконання впродовж до 4 (чотирьох) років біля 600 (шістсот) ухвал слідчих суддів щодо внесення до ЄРДР відомостей поданих заяв про вчинені кримінальні правопорушення, не виїзд на місце події оперативно-слідчих груп та наряду патрульної поліції, не притягнення до дисциплінарного покарання працівників поліції за фактами побиття громадських діячів та за фактами корупційних дій, а також у зв’язку
з незаконним поширенням в мережі інтернет незаконної інформації щодо кандидата у депутати до Верховної ради України з метою перешкоджання реалізації його права на безперешкодне балотування до парламенту організованими злочинними угрупуваннями ТОВ «Хостмайстер» (в особі директора Левченко Олега Михайловича), ТОВ «Хостинг Україна» (в особі директора Вовк Сергія Олександровича), ТОВ «Центр інтернет імен України» (в особі директора Лобода Олександра Юрійовича), ТОВ «Інтернет Інвест» (в особі директора Блоцького Павла Аркадійовича) та іншими поки що невстановленими особами, кандидат у депутати до Верховної ради України разом із своїм помічником приблизно об 11 годин і 00 хвилин 19.06.2019 року прибули за адресою: 0102, м.Київ, вул.Академіка Богомольця,10.
Звернувшись до уповноваженої особи, відповідальної за організацію прийому громадян (який назватися категорично відмовився, а на грудях у нього бейсика чомусь не було), останній після перевірки особистих документів кандидата у депутати та його помічника, протиправно змусив їх написати письмову заяву і викласти у ній причини для особистого звернення до заступника Міністра внутрішніх справ України Трояна Вадима Анатолійовича.
Однак, ознайомившись з текстом саме такої заяви, відповідальна посадова особа за організацію особистого прийому громадян протиправно і в категоричній формі відмовила саме у такому прийомі.
Тоді, 19.06.2019 року, в порядку ст.214 КПК України та Наказу Генерального прокурора України за № 139 від 06.04.2016 року, кандидат у депутати до Верховної ради України подав старшому слідчому в ОВС Першого Головного слідчого управління Національної поліції України, капітану поліції Байдащук А.Г. усну заяву про вчинене кримінальне правопорушення організованими злочинними угрупуваннями — ТОВ «Хостмайстер» (в особі директора Левченко Олега Михайловича), ТОВ «Хостинг Україна» (в особі директора Вовк Сергія Олександровича), ТОВ «Центр інтернет імен України» (в особі директора Лобода Олександра Юрійовича), ТОВ «Інтернет Інвест» (в особі директора Блоцького Павла Аркадійовича) та низки інших невстановлених осіб. У даній заяві кандидат у депутати до Верховної ради України зазначав, що вищеперелічені злочинні угрупування сприяють незаконному поширенню в мережі інтернет поки що невстановленими особами незаконної інформації щодо кандидата у депутати до Верховної ради України з метою перешкоджання реалізації його права на безперешкодне балотування до парламенту. Даною інформацією незаконно і не правдиво звинувачується кандидата у депутати в злочинах, яких насправді він ніколи не вчиняв: в аферах, шахрайствах, рекетирстві, вимагательствах, підробленні тощо. Тобто, кандидат у депутати вказав в своїй усній заяві всі елементи вчиненого злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Більше того, у своїй заяві кандидат у депутати вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, особисті дані на фігурантів, місце їх роботи та посади тощо. Також, кандидат у депутати самостійно кваліфікував вчинення вищевказаними особами злочину – за ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.3 ст.190, ч.2 ст.129, ст.171, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Відповідно, в усній заяві кандидата у депутати були всі необхідні дані для внесення її відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин керівником ГСУ НП України, у відповідності до положення п.6 ст.39 КПК України, або уповноваженим слідчим.
Однак, у порушення ч.1 ст.2 КК України, ст.214 КПК України та п.3.3.1 Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, станом на 23.06.2019 року кандидата у депутати у жодний із способів так і не було повідомлено старшом слідчим в ОВС Першого Головного слідчого управління Національної поліції України, капітаном поліції Байдащук А.Г. або начальником ГСУ НП України, у відповідності до вимог ст.39 КПК України про внесення до ЄРДР відомостей протоколу прийняття усної заяви від 19.06.2019 року про вчинене кримінальне правопорушення, який був зареєстрованим під вх. № 529.
23.06.2019 року, що відповідало 5 (п’ятому) процесуальному дню (у відповідності до положення ст.115 КПК України), кандидат у депутати подав через поштову службу скаргу слідчому судді Печерського районного суду м.Києва на бездіяльність начальника ГСУ НП України.
Пунктом 1 ч.2 ст.39 КПК України передбачено, що саме керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою – визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями слідчих. В таку групу слідчих може бути включений і сам керівник органу досудового розслідування. Разом з тим, включення до групи слідчих керівника органу досудового розслідування є необов’язковим, оскільки, в силу наданих процесуальним законом, зокрема п.п. 4,6 ч.2 ст.39 КПК України повноважень, керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх порушення слідчим, здійснювати досудове розслідування, виконувати функції реєстратора кримінальних правопорушень, користуючись при цьому повноваженнями слідчого. А слідчий, відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КПК України, уповноважений починати досудове розслідування та розглядати подані йому клопотання. Наведене свідчить про те, що оскаржувана кандидатом у депутати бездіяльність начальника органу досудового розслідування, яка полягає у не внесенні до ЄРДР відомостей поданої заяви про вчинене кримінальне правопорушення у визначений КПК України строк, є предметом оскарження в суді.
Відповідно до п.2.1 Розділу II Наказу про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Генеральним прокурором України за № 139 від 06.04.2016 року, облік кримінальних правопорушень, у тому числі за заявами, які надійшли до органу досудового розслідування, здійснюється за дорученням його керівника шляхом внесення до ЄРДР відомостей, визначених частиною 5 ст.214 КПК. Пунктом 8 частини 1 статті 3 КПК України встановлено коло посад, які підпадають під визначення «керівник органу досудового розслідування», відповідно такою особою, як для даного прикладу являється – начальник Головного слідчого управління Національної поліції України. Отже, подання заяви, яка є повідомленням про кримінальне правопорушення, зобов’язувало начальника Головного слідчого управління Національної поліції України, шляхом надання доручення, забезпечити внесення необхідних відомостей до ЄРДР. Попри зазначене, викладені у протоколі прийняття усної заяви про вчинені кримінальні правопорушення відомості до ЄРДР не внесені, внаслідок чого досудове розслідування досі фактично не здійснюється. Ухилення від виконання вказаного обов’язку свідчить про бездіяльність начальника Головного слідчого управління Національної поліції України, що тягне за собою кримінальну відповідальність.
У відповідності до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Як передбачено ч.1 ст.214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Тобто, з вище зазначеної правової норми випливає, що вона встановлює імперативний обов’язок після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення – унесення за нею відомостей до ЄРДР. Досудове розслідування, відповідно до ч.2 ст.214 КПК України, розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, згідно із положенням п.1.1., 1.4. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» від 06 квітня 2016 року за № 139, формування Реєстру розпочинається із внесення до нього слідчим, прокурором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення, зазначених в заяві чи повідомленні про його вчинення. Також, п.2.2. Розділу ІІ Наказу Генерального прокурора України «Про єдиний реєстр досудових розслідувань» передбачено, що у випадку вчинення кримінального правопорушення досудове розслідування розпочинається невідкладно. За умови встановлення обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, проводиться досудове розслідування відповідно до вимог статті 214 КПК України.
У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив: «…Необхідність існування судового порядку оскарження аналізованого виду бездіяльності ґрунтується на закріпленні у ст.214 КПК обов’язку слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Таким чином, на відміну від процесуального порядку реагування на заяви та повідомлення про злочин, який було встановлено в КПК 1960 року, згаданий обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки цими суб’єктами такої заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу злочину для того, щоб вчинити процесуальну дію, яка полягає у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Наведене підтверджується імперативними положеннями ч.4 ст.214 КПК, згідно з якою відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Окрім КПК, нормативні засади, пов’язані із вчиненням зазначеної процесуальної дії, регламентовані Положенням про порядок ведення ЄРДР, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 N 139, прийнятим на виконання вимог КПК. Зазначені нормативні засади, як засвідчили результати проведеного аналізу судової практики, також беруться до уваги слідчими суддями під час розгляду аналізованого в межах цього підрозділу виду скарг. Таким чином, з огляду на чіткий обов’язок внесення слідчим чи прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР із встановленням обмеженого процесуального строку для його виконання, за наявності лише загальних вимог до заяв чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у переважній більшості випадків у разі встановлення факту звернення із заявою та констатації факту невнесення відомостей про кримінальне правопорушення в межах регламентованого ст.214 КПК 24-годинного строку, слідчі судді постановляють ухвали про задоволення скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора». У відповідності до вимог Наказів Генерального прокурора за № 139, 125, а також на підставі вимог ст.214 КПК України та Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17) не має значення яка територіальна юрисдикція і професійна компетенція органу досудового розслідування аби вчасно і як слід виконати свої обов’язки начальника органу досудового розслідування по внесенню до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення. У відповідності до п.3.3.1 Наказу Генерального прокурора за № 139 від 06.04.2016 року, після внесення відповідних відомостей до ЄРДР прокурор вправі змінити підслідність у відповідності до вимог ст.216 КПК України. Більше того, як витікає з вимог низки окремих ухвал слідчих суддів Шевченківського, Солом’янського і Печерського районних судів м.Києва, судом неодноразово змушувалося вчинити ГСУ НП України подібні дії, які впродовж останніх 4 (чотирьох) років так і не було жодного разу вчинено і за що заступник міністра внутрішніх справ Троян В.А. мав бути давно притягнутим до кримінальної відповідальності — до тюремного ув’язнення! З цього витікає, що Троян В.А. є рецидивіст і явний збоченець, який за свій саботаж і потенційну підривну діяльність проти України і українських громадян мав давно згнити в тюрмі. Ідентичну злочинну бездіяльність вчинив і заступник Голови Національної поліції України – начальник Головного слідчого управління Невгад Віталій Вікторович. Якщо врахувати ще й те, що Невгад Віталій Вікторович незаконно «накопив» і принципово не виконує біля 600
(шістсот) Ухвал слідчих суддів щодо внесення до ЄРДР відомостей про вчинені кримінальні правопорушення, а також щодо не проведення досудового розслідування у 800 (вісімсот) кримінальних провадженнях, в яких заявники і фігуранти у справах провадження за останні 4 (чотири) роки навіть не були допитаними, то сумніватися уже не приходиться в його потенційній злочинній діяльності проти України і українського народу.
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст.382 ККУ настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані. Незважаючи на те, що ч.З ст.382 ККУ не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними. Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках — Велика палата Європейського суду з прав людини. Відповідальність за ст.382 ККУ може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Для наявності складу злочину, передбаченого ч.1 і 3 ст.382 ККУ, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень заступником міністра внутрішніх справ Троян В.А. та начальником Головного слідчого управління Невгад В.В. мають ознаки злочину за ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. Крім того, як для даного випадку, позиція Троян В.А. і Невгад В.В. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів Національної поліції та до керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам. Троян В.А. і Невгад В.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, не виконують рішень суду, приховують вчинені злочини, вчиняють бездіяльність і службову недбалість, надають допомогу злочинним угрупуванням, поширюють корупцію, перешкоджають діяльності громадській організації, тим самим саботуючи роботу органів Національної поліції та державного апарату. Саботаж і бойкотування належної роботи Національної поліції та державного апарату прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам нашої держави. Троян В.А. і Невгад В.В., умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці Троян В.А. і Невгад В.В., як керівниками Національної поліції України, вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Вищенаписане дає відповідні підстави вважати, що в діяльності Троян В.А. і Невгад В.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень Троян В.А. і Невгад В.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.256, ч.1 ст.396, ч.2 ст.364, ч.2 ст.365, ч.2 ст.368, ч.3 ст.382, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви ГПД НАБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення Троян В.А. і Невгад В.В. Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних вище структур, міжнародного резонансу, небайдужої громадськості і адекватної реакції не продажного мас-медіа.