Зеленський В.О. вчиняє саботаж, поширює корупцію і безлад

В Конституції України знайшли своє закріплення наступні фундаментальні принципи правової держави, на яких має будуватися вся правова система України, зокрема:
1) людина і її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави;
2) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними;
3) Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;
4) кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність;
5) кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною таємницею;
6) громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами;
8) усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк;
9) конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені;
10) Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
На підставі фундаментальних принципів правової держави кандидат у депутати до Верховної ради України (на позачергових виборах 21.07.2019 року) від імені фізичної і юридичної особи разом із своїм помічником прибув в 11 годин і 25 хвилин 21.06.2019 року до Адміністрації Президента України Зеленського Володимира Олександровича (як гаранта Конституції України) для отримання інформації стосовно того, чому досі йому не було забезпечено особистого прийому працівниками Адміністрації Президента України так як він перебуває на пільговій черзі (учасника бойових дій) 4,5 років за фактами подання 5 (п’яти) окремих заяв: в 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роках.
Крім цього, даний кандидат у депутати мав намір подати додаткових три заяви щодо кричущих посадових зловживань (злодіянь) заступника Міністра МВС України Трояна Вадима Анатолійовича, виконуючого обов’язки СБУ Баканова Івана Геннадійовича, Генерального прокурора України Луценко Юрія Віталійовича та прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань ГПУ Жовнерчука Ярослава Володимировича, а також про тривалий саботаж, диверсії і корупцію в діяльності органів прокуратури, поліції, СБУ, НАБУ, ДБР, ДФС, РНБО, міністерств, відомств, державних адміністрацій у такому переліку:
— Міністерстві внутрішніх справ України;
— Міністерстві юстиції України;
— Міністерстві інфраструктури України;
— Службі безпеки України;
— Національній поліції України;
— Антикорупційній прокуратурі України;
— Національному антикорупційному бюро України;
— Генеральній прокуратурі України;
— Прокуратурі м.Києва;
— ГУ ДФС у м.Києві;
— ДФС України;
— Київській місцевій прокуратурі №1 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №2 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №3 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №4 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №5 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №6 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №7 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №9 м.Києва;
— Київській місцевій прокуратурі №10 м.Києва;
— прокуратурі Рівненської області;
— УП ГУ НП Рівненської області;
— ВП Рокитнівського району ВП Сарненського ГУ НП в Рівненській області;
— Рокитнівському відділі прокуратури Сарненського відділу прокуратури Рівненської області;
— Кузнецовському відділі прокуратури Сарненського відділу прокуратури Рівненської області;
— прокуратурі міста Рівного;
— Солом’янській державній адміністрації;
— УП Солом’янського ГУ НП в м.Києві;
— УП Голосіївського ГУ НП в м.Києві;
— УП Дарницького ГУ НП в м.Києві;
— УП Деснянського ГУ НП в м.Києві;
— УП Оболонського ГУ НП в м.Києві;
— УП Подільського ГУ НП в м.Києві;
— УП Шевченківського ГУ НП в м.Києві;
— УП Дніпровського ГУ НП в м.Києві;
— ВП Кузнецовського району ВП Сарненського ГУ НП в Рівненській області;
— Рокитнівській районній державній адміністрації Рівненської області;
— Печерському районному суді м.Києва;
— Солом’янському районному суді м.Києва;
— Голосіївському районному суді м.Києва;
— Дарницькому районному суді м.Києва;
— Подільському районному суді м.Києва;
— Шевченківському районному суді м.Києва;
— Рівненському міському суді Рівненської області;
— Сарненському районному суді Рівненської області;
— Рокитнівському районному суді Рівненської області;
— дитячій обласній лікарні Рівненської області;
— відділі соціального захисту Рокитнівського району Рівненської області;
— ДПІ Деснянського ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Дарницького ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Києво-Святошинського ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Оболонського ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Шевченківського ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Голосіївського ГУ ДФС у м.Києві;
— ДПІ Кузнецовського ГУ ДФС в Рівненській області;
— ДПІ Рокитнівського ГУ ДФС в Рівненській області;
— КДКА у Рівненській області;
— Управління Укртрансінспекції у Рівненській області;
— ДП «Укртрансінспекція»;
— КМДА;
— РНБО і т.д.
При чому, у раніше поданих заявах кандидат у народні депутати звертав свою увагу на те, що чиновники виконавчої влади не дають жити і розвиватися бізнесу. Що жодна посадова особа з силових органів України без хабара чи «дзвінка зверху» не тільки не розслідує вчинені кримінальні злочини, але і не вносить до ЄРДР відомостей отриманих заяв про вчинені кримінальні правопорушення. На випадок, якщо потерпіла особа або родичі загиблої (постраждалої) особи все-таки змусять через суд органи досудового розслідування внести до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення, то без дачі хабара у 100% випадків саме такі кримінальні провадження не увінчаються досудовим розслідуванням, а будуть закритими навіть без вручення потерпілому копії Постанови про закриття кримінального провадження. Дане твердження кандидат у депутати підтверджував статистикою своєї громадської організації: 1) що було відкрито біля 1300 (однієї тисячі триста) кримінальних справ, жодна з яких не розслідується органами досудового розслідування впродовж майже 5 (п’ять) років; 2) що біля 1100 ухвал слідчих суддів, якими було зобов’язано начальників органу досудового розслідування (ГПУ, СБУ, НАБУ, ДБР, ДФС, НПУ, МВСУ) внести до ЄРДР відомості про вчинені кримінальні правопорушення — залишаються так і не виконаними впродовж майже 5 (п’яти) років ; 3) що біля 300 ухвал слідчих суддів, якими було зобов’язано слідчих (детективів, прокурорів) вчинити слідчі і процесуальні дії — досі залишаються так і не виконаними через тотальний саботаж і суцільну корупцію в компетентних органах.
При чому, серед таких не внесених до ЄРДР відомостей, або внесених до ЄРДР відомостей — але які зумисно досі не розслідуються є такі гучні злочини:
1) навмисне вбивство і розчленування тіла загиблого;
2) замах на вбивство;
3) нанесення тілесних ушкоджень через випуск в рейс технічно несправного транспортного засобу;
4) погрожування суддям бойовими гранатами;
5) розбійний напад із застосуванням сокири;
6) замовне ув’язнення завідомо невинної людини (на 11 років);
7) тортури тимчасово затриманої людини в СІЗО;
8) нанесення тимчасово затриманій особі працівниками поліції важких тілесних ушкоджень, внаслідок чого наступила інвалідність;
9) виготовлення і збут наркотиків;
10) винесення неправосудних рішень;
11) переслідування юридичної і фізичної особи;
12) заволодіння приватним майном;
13) несплата податків у великих розмірах;
14) протидія законній господарській діяльності;
15) перевищення владних повноважень;
16) вимагательства;
17) розбійні пограбування;
18) рейдерство;
19) погрози;
20) викрадання майна;
21) проникнення в помешкання;
22) незаконне будівництво;
23) незаконна конфіскація приватного майна чиновниками КМДА;
24) нанесення поліцією тілесних ушкоджень;
25) розтрата чиновниками державного майна;
26) незаконне розміщення рекламних засобів, МАФів, кіосків, торгових точок; 27) незаконне розміщення на тротуарах барних столиків;
28) самовільне зайняття земельних ділянок;
29) самовільне будівництво, реконструкція, прибудови;
30) відмова у реалізації конституційного права на особистий прийом в органах державної влади;
31) безграмотність, корумпованість і збоченість суддів та ВРП і т.д.
Однак, взамін надання належних роз’яснень щодо не проведення особистого прийому впродовж п’яти календарних років та забезпечення саме такого прийому працівниками любого рівня Адміністрації Президента України Зеленського Володимира Олександровича, або хоча б забезпечення прийому і реєстрації додаткових трьох заяв на ім’я нинішнього Президента України, охоронник (який відмовився назватися) та начальник відділу охорони Рябоконь Дмитро Андрійович у незаконному порядку примушували кандидата у депутати та його помічника в добровільному порядку покласти у пошкоджені шкафчики з ДВП (які знаходяться у коридорі перед приймальнею) усі наявні у них цінні речі без будь-яких гарантій на їх збереження і повернення (навіть в усній формі).
Щоб уникнути непорозуміння, кандидат у депутати та його помічник запропонували охороннику і начальнику відділу охорони Рябоконь Дмитру Андрійовичу зареєструвати привезені ними три заяви прямо у коридорі перед пропускним бар’єром або що б хтось один з цих самих охоронників сам відніс дані три заяви до уповноваженої особи Адміністрації Президента України для їх прийняття і реєстрації та повернув завірені печаткою їх три копії, у чому даний охоронник і начальник відділу охорони категорично відмовили, опираючись на надану санкцію Глави Адміністрації Президента України Богдана А.Й. У такому разі даний кандидат у депутати скористався правом журналіста та показав своє посвідчення вказаному охоронцю і його начальнику, на що також отримав відмову. При спробі записати на портативний звукозаписуючий і відеозаписуючий пристрій факт порушення прав людини і журналіста, вказаний охоронець і його керівник почали застосовувати силу та погрози. Тоді даний кандидат спробував скористатися правом громадського діяча у відповідності до світової практики ЄСПЛ і показав вказаним вище охоронникам своє посвідчення, однак у відповідь також послідувала відмова і погрози.
І це в той самий час, коли військова кампанія в АТО вкрай потребує належного фінансування, а рівень матеріальної забезпеченості мирного населення України балансує на межі повної зубожілості, Адміністрація Президента України Зеленського Володимира Олександровича активно приховує корупційну діяльність чиновницького апарату усієї виконавчої гілки влади і повну бездіяльність усіх силових структур, тим самим завдаючи фатальної шкоди економіці держави, безпеці українських громадян, не кажучи вже про ризик програти воєнну кампанію на сході України.
У відповідь на це зухвале порушення прав людини, а також за фактами перешкоджання громадській діяльності і діяльності журналіста, кандидатом у депутати було викликано оперативно-слідчу групу (поліцію) в Адміністрацію Президента України Зеленського Володимира Олександровича. Однак, при приїзді наряду поліції, Рябоконь Дмитро Андрійович вступив в незаконну домовленість з працівниками поліції, у зв’язку з чим виявилось не можливим скласти 21.06.2019 року протокол вчинення кримінального правопорушення Головою Адміністрації Президента України Богдан А.Й. і Президентом України Зеленським Володимиром Олександровичем.
У зв’язку з цим, кандидатом у депутати було подано 21.06.2019 року в центральному офісі ДБР заяву про вчинення кримінального правопорушення Головою Адміністрації Президента України Богдан Андрієм Йосиповичем та керівником служби охорони Рябоконь Дмитро Андрійович.
Поміж тим, аби зрозуміти справжню позицію Президента України Зеленського Володимира Олександровича, кандидат у депутати та його помічник 21.06.2019 року відправили цінним листом (з описом) ці самі три заяви на ім’я Президента України Зеленського Володимира Олександровича з головного поштового відділення ПАТ «Укрпошта». При чому, в одній із таких заяв повторно повідомлялося Президента України про катастрофічну ситуацію в державі через тотальну корупцію, свавілля і безчинність органу виконавчої влади, в тому числі ДФС, ГПУ, НАБУ, ДБР, НПУ, МВСУ, САП і СБУ, однак жодної реакції зі сторони Президента України Зеленського Володимира Олександровича не послідувало, тим самим надавши відповідну підставу для подання в НАБУ і ДБР проти нього двох заяв про вчинене кримінальне правопорушення.
Перешкоджанням законній професійній діяльності журналістів слід вважати діяння (дії або бездіяльність), якими створюються незаконні перепони щодо реалізації журналістами наданих їм чинним законодавством прав при здійсненні професійної діяльності. Це може виявлятись у: незаконному вилученні або знищенні накладу видання чи його частини; здійсненні цензури; незаконній забороні випуску передачі в ефір; незаконному блокуванні приміщення, у якому розташований ЗМІ; незаконному вилучені відеокамери чи іншого обладнання тощо. Якщо спосіб перешкоджання сам по собі є злочинним, то відповідне діяння слід кваліфікувати за сукупністю статей, якщо санкція відповідної статті (наприклад, ст.121,122,127,194 КК та ін.) є більш тяжкою, ніж ст.171 ККУ. В іншому разі таке діяння слід кваліфікувати лише за ст.171 КК (наприклад, у разі перешкоджання законній діяльності журналіста, поєднаного із заподіянням легких тілесних ушкоджень), яка має загальний характер і охоплює різні способи скоєння злочину. Умисне позбавлення журналіста життя з метою перешкоджання здійсненню ним професійної діяльності, а так само з мотивів помсти у зв’язку з його діяльністю слід кваліфікувати за п.8 ч.2 ст.115 КК України. Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про доступ до судових рішень» та «Про засади запобігання і протидії корупції», тягне за собою адміністративну відповідальність за ст.121-3 КпАП.
Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків або за критику полягає у діях (які можуть мати характер як одноразового акту, так і послідовних, систематичних дій), спрямованих на заподіяння шкоди (матеріальної чи нематеріальної) журналісту за вже здійснені ним у рамках своєї професійної діяльності дії. Злочин у цій формі може знаходити вияв у фізичному та психічному впливі на потерпілого чи на близьких для нього осіб, знищенні належного їм майна, порушенні трудових прав тощо. При цьому обов’язковою є наявність причинного зв’язку між виконанням журналістом своїх професійних обов’язків чи критикою і скоєнням протиправних діянь відносно його чи близьких для нього осіб. Якщо вчинене діяння окрім ознак переслідування містить склад іншого злочину, все скоєне винним підлягає кваліфікації за сукупністю ст.171 та інших, наприклад, ст.172,173,175 ККУ. Суб’єкт злочину — загальний: фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Разом із тим у диспозиції ч.2 ст.171 ККУ чітко визначаються умови за яких переслідування є кримінально караним: якщо воно було вчинене службовою особою або групою осіб за попередньою змовою. Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів — карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Об’єктом злочину є конституційне право громадян на свободу об’єднання у професійні спілки, політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а також права і законні інтереси профспілок, політичних партій і громадських організацій. Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та Інших спільних інтересів. До органів цих організацій належать вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з’їзди тощо) та створювані ними виконавчі органи (центральні комітети, комітети, пленуми, президії тощо). З об’єктивної сторони злочин характеризують дії або бездіяльність, які перешкоджають законній діяльності профспілок, політичних партій та громадських організацій. Законною визнається така діяльність об’єднання громадян, яка не суперечить Конституції та законам України і здійснюється відповідно до їх програмної мети та/або статутних засад.
Перешкоджання законній діяльності профспілок або їх органів може виразитись у:
встановленні будь-яких обмежень трудових, соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією і законами України, у зв’язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї; порушенні гарантій, які встановлені законом для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів; невиконанні роботодавцем обов’язку щодо створення належних умов для діяльності профспілкових організацій; невиконанні законного рішення профспілки; створенні перепон для об’єднання профспілок в асоціації; незаконному втручанні в організацію та порядок проведення зборів, конференцій, інших заходів, які проводяться профспілками відповідно до закону; примусовому розпуску, припиненні, а також забороні діяльності профспілок, їх об’єднань у не судовому порядку; позбавленні їх права власності на будь-яких інших, крім судового рішення, підставах; створення перепон щодо укладання профспілками колективних договорів, угод та здійснення контролю за їх дотриманням; ненаданні службовими особами відомостей, що стосуються умов праці, додержання законодавства про працю тощо. Перешкоджання законній діяльності громадських організацій або їх органів може проявитись у будь-яких діяннях, у тому числі із числа описаних вище, які спрямовані на створення перепон у виконанні громадськими організаціями або їх органами Їх статутних завдань, реалізації прав, включаючи право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності, обмеження прав і свобод громадян у зв’язку з їх належністю або неналежністю до об’єднань громадян. Перешкоджання може виразитись також у погрозах, насильстві або іншому протиправному впливі на керівників чи інших членів профспілок, політичних партій або громадських організацій та їх органів з метою не допустити виконання ними своїх повноважень чи домогтися прийняття неправомірного рішення з боку цього представника чи профспілкового органу. Об’єктивну сторону розглядуваного злочину утворює перешкоджання законній діяльності об’єднанню громадян з будь-яким статусом і будь-якого рівня (ланки): громадському об’єднанню з всеукраїнським, місцевим чи міжнародним статусом; первинній; місцевій, обласній, регіональній, республіканській чи іншій профспілковій організації; республіканській структурі політичної партії чи її місцевим осередкам; органу таких об’єднань будь-якого рівня (центральному чи місцевому, вищому (з’їзду, конференції, зборам) чи виконавчому); керівникам чи іншим представникам таких об’єднань чи їх органів. Якщо спосіб перешкоджання сам по собі є злочинним (перевищення влади або службових повноважень, заподіяння тілесних пошкоджень, погроза вбивством, службове підроблення, порушення рівноправності громадян), то вчинене за наявності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ст.170 та ст.365, 121,122,129,366,161 ККУ. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій чи бездіяльності, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності зазначених об’єднань громадян або їх органів. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності Президента України Зеленського Володимира Олександровича є склад кримінального правопорушення, що передбачене ст.170, ст.171, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.369-3, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Крім того, як для даного випадку, дії Зеленського В.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів державної влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам України. Зеленський В.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищив свої службові повноваження, вчинив службові підроблення, перешкоджає громадській і журналістській діяльності, приховує вчинені злочини, допускає злочинну бездіяльність, тим самим саботуючи роботу органу виконавчої влади та судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судової і виконавчої гілки влади прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Зеленський В.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Зеленським В.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Зеленського В.О. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Зеленським В.О. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.1 ст.111, ст.170, ст.171, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.369-3, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення Зеленським В.О. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ і СУ ДБР стосовно вчасного внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.

0 Комментарии Присоединиться к обсуждению →


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *