На підставі фундаментальних принципів правової держави кандидат у депутати до Верховної ради України (на позачергових виборах 21.07.2019 року) від імені фізичної і юридичної особи (керівник громадської організації) разом із своїм помічником прибув 21.06.2019 року до Адміністрації Президента України Зеленського Володимира Олександровича (як гаранта Конституції України) для отримання інформації стосовно того, чому досі йому не було забезпечено особистого прийому працівниками Адміністрації Президента України так як він перебуває на пільговій черзі (як учасник бойових дій) 4,5 років за фактами подання 5 (п’яти) окремих заяв: в 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роках.
Крім цього, кандидат у депутати мав намір поцікавитися у керівників Адміністрації Президента, якими були результати розгляду його заяв за фактами зловживань керівниками:
– Міністерства внутрішніх справ України;
– Міністерства юстиції України;
– Міністерства інфраструктури України;
– служби безпеки України;
– Національної поліції України;
– спеціалізованої антикорупційної прокуратури України;
– Національного антикорупційного бюро України;
– Генеральної прокуратури України;
– прокуратури м.Києва;
– ГУ ДФС у м.Києві;
– ГСУ ДФС України;
– Київської місцевої прокуратури №1 м.Києва;
– Київської місцевої прокуратури №2 м.Києва;
– Київської місцевої прокуратури №3 м.Києва;
– Київської місцевої прокуратури №4 м.Києва;
– Київської місцевої прокуратури №5 м.Києва;
– Київської місцевої прокуратури №6 м.Києва;
– Київської місцевої прокуратури №7 м.Києва;
– Київської місцевої прокуратури №9 м.Києва;
– Київської місцевої прокуратури №10 м.Києва;
– прокуратури Рівненської області;
– УП ГУ НП Рівненській області;
– ВП Рокитнівського району ВП Сарненського ГУ НП в Рівненській області;
– Рокитнівського відділу прокуратури Сарненського відділу прокуратури Рівненської області;
– Кузнецовського відділу прокуратури Сарненського відділу прокуратури Рівненської області;
– прокуратури міста Рівного;
– Солом’янської державної у м.Києві адміністрації;
– Дарницької державної у м.Києві адміністрації;
– УП Солом’янського ГУ НП в м.Києві;
– УП Голосіївського ГУ НП в м.Києві;
– УП Дарницького ГУ НП в м.Києві;
– УП Деснянського ГУ НП в м.Києві;
– УП Оболонського ГУ НП в м.Києві;
– УП Подільського ГУ НП в м.Києві;
– УП Шевченківського ГУ НП в м.Києві;
– УП Дніпровського ГУ НП в м.Києві;
– ВП Кузнецовського району ВП Сарненського ГУ НП в Рівненській області;
– Рокитнівською районною державною адміністрацією Рівненської області;
– Печерського районного суду м.Києва (в т.ч. суддями даного суду);
– Солом’янського районного суду м.Києва (в т.ч. суддями даного суду);
– Голосіївського районного суду м.Києва (в т.ч. суддями даного суду);
– Дарницького районного суду м.Києва (в т.ч. суддями даного суду);
– Подільського районного суду м.Києва (в т.ч. суддями даного суду);
– Шевченківського районного суду м.Києва (в т.ч. суддями даного суду);
– Рівненського міського суду Рівненської області (в т.ч. суддями даного суду);
– Сарненського районного суду Рівненської області (в т.ч. суддями даного суду);
– Рокитнівського районного суду Рівненської області (в т.ч. суддями даного суду);
– дитячої обласної лікарні Рівненської області;
– відділу соціального захисту Рокитнівського району Рівненської області;
– ДПІ Деснянського ГУ ДФС у м.Києві;
– ДПІ Дарницького ГУ ДФС у м.Києві;
– ДПІ Києво-Святошинського ГУ ДФС у м.Києві;
– ДПІ Оболонського ГУ ДФС у м.Києві;
– ДПІ Шевченківського ГУ ДФС у м.Києві;
– ДПІ Голосіївського ГУ ДФС у м.Києві;
– ДПІ Кузнецовського ГУ ДФС в Рівненській області;
– ДПІ Рокитнівського ГУ ДФС в Рівненській області;
– КДКА у Рівненській області;
– Управління Укртрансінспекції у Рівненській області;
– ДП «Укртрансінспекція»;
– КМДА;
– РНБО та багато їм подібних інших.
При чому, у раніше поданих заявах кандидат у народні депутати звертав свою увагу на те, що чиновники виконавчої влади не дають жити і розвиватися бізнесу. Що жодна посадова особа з силових органів України без хабара чи «дзвінка зверху» не тільки не розслідує вчинені кримінальні злочини, але і не вносить до ЄРДР відомостей отриманих заяв про вчинені правопорушення.
На випадок, якщо потерпіла особа або родичі постраждалої особи через суд все-таки змусять органи досудового розслідування внести до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення, то без дачі хабара у 100% таких випадків саме такі кримінальні провадження не увінчаються досудовим розслідуванням, а будуть закритими навіть без допиту потерпілого і вручення йому копії Постанови про закриття провадження.
Дане твердження кандидат у депутати підтверджував статистикою своєї громадської організації за останніх чотири з половиною роки:
1) що з 1300 (однієї тисячі триста) кримінальних справ жодна по сьогоднішній день не розслідується органами досудового розслідування;
2) що з 1100 ухвал слідчих суддів, якими було зобов’язано начальників органу досудового розслідування (ГПУ, СБУ, НАБУ, ДБР, ДФС, НПУ, МВСУ) внести до ЄРДР відомості про вчинені кримінальні правопорушення, по сьогоднішній день всі вони залишаються так і не виконаними;
3) що з 300 ухвал слідчих суддів, якими було зобов’язано слідчих (детективів, прокурорів) вчинити слідчі і процесуальні дії, по сьогоднішній день всі вони залишаються так і не виконаними через тотальний саботаж і суцільну корупцію.
При чому, серед таких не внесених до ЄРДР відомостей, або внесених до ЄРДР відомостей – але які зумисно досі не розслідуються, є такі гучні злочини:
1) навмисне вбивство і розчленування тіла загиблого;
2) замах на вбивство;
3) нанесення тілесних ушкоджень через випуск в рейс технічно несправного транспортного засобу;
4) погрожування суддям бойовими гранатами;
5) розбійний напад із застосуванням сокири;
6) замовне ув’язнення завідомо невинної людини (на 11 років);
7) тортури тимчасово затриманої людини в СІЗО;
8) нанесення тимчасово затриманій особі працівниками поліції важких тілесних ушкоджень, внаслідок чого наступила інвалідність;
9) виготовлення і збут наркотиків;
10) винесення неправосудних рішень;
11) переслідування юридичної і фізичної особи;
12) заволодіння приватним майном;
13) несплата податків у великих розмірах;
14) протидія законній господарській діяльності;
15) перевищення владних повноважень;
16) вимагательства;
17) розбійні пограбування;
18) рейдерство;
19) погрози;
20) викрадання майна;
21) проникнення в помешкання;
22) незаконне будівництво;
23) незаконна конфіскація приватного майна чиновниками КМДА;
24) нанесення поліцією тілесних ушкоджень;
25) розтрата чиновниками державного майна;
26) незаконне розміщення рекламних засобів, МАФів, кіосків, торгових точок; 27) незаконне розміщення на тротуарах барних столиків;
28) самовільне зайняття земельних ділянок;
29) самовільне будівництво, реконструкція, прибудови;
30) відмова у реалізації конституційного права на особистий прийом в органах державної влади;
31) безграмотність, корумпованість і збоченість суддів та ВРП і т.д.
Однак, взамін забезпечення особистого прийому будь яким працівником Адміністрації Президента України та надання належних роз’яснень, охоронник та начальник відділу охорони Рябоконь Дмитро Андрійович не пропустили кандидата у депутати та його помічника у приміщення Адміністрації Президента України, тим самим викривши зухвалу брехню Президента України Зеленського Володимира Олександровича щодо його гостинності та відсутності будь яких перепон у реалізації конституційного права на особистий прийом в органах державної влади.
Щоб уникнути непорозуміння, кандидат у депутати та його помічник запропонували охороннику і начальнику відділу охорони Рябоконь Дмитру Андрійовичу зареєструвати привезені ними три заяви (стосовно корупції, самовправства, перевищення повноважень, бандитизму, приховування вчинених злочинів, не виконання рішень суду, перешкоджання здійсненню законної господарської діяльності, конфіскації майна приватних осіб та свавілля керівництвом КМДА, СБУ, МВСУ і ГПУ), прямо у коридорі перед пропускним бар’єром або що б хтось один з цих самих охоронників сам відніс ці три заяви до уповноваженої особи Адміністрації Президента України для їх прийняття і реєстрації, у чому працівники охорони категорично відмовили, опираючись на санкції Глави Адміністрації Президента України Богдана А.Й. При чому, усі ці протиправні дії супроводжувалися погрозами застосувати силу, якщо кандидат у депутати, який паралельно виконує обов’язки журналіста і громадського діяча, спробує записати усе це неподобство на портативні звуко- і відеозаписуючі портативні пристрої, в порушення закону про пресу і про діяльність громадських організацій.
Поміж тим, аби зрозуміти справжню позицію Президента України Зеленського Володимира Олександровича, кандидат у депутати (а також журналіст і керівник громадської організації) та його помічник 21.06.2019 року відправили цінним листом (з описом) ці самі три заяви на ім’я Президента України Зеленського Володимира Олександровича з головного поштового відділення ПАТ “Укрпошта”. При чому, в одній із таких заяв повторно повідомлялося Президента України про катастрофічну ситуацію в державі через тотальну корупцію, свавілля і безчинність органу виконавчої влади, в тому числі ДФС, ГПУ, НАБУ, ДБР, НПУ, МВСУ, САП і СБУ, а в іншій – стосовно корупції, самовправства, перевищення повноважень, бандитизму, приховування вчинених злочинів, не виконання рішень суду, перешкоджання здійсненню законної господарської діяльності, конфіскації майна приватних осіб та свавілля керівництвом КМДА, СБУ, МВСУ і ГПУ.
Враховуючи тривале надмірне публічне самохвальство Президента України Зеленського Володимира Олександровича щодо його кровної боротьби із корупціонерами, казнокрадами, чиновниками-неробами і саботажниками, очікувалось що негайною реакцією на дані три листи буде ініціювання Президентом України (або Головою Адміністрації Президента України) проведення негайних службових перевірок тих посадових осіб, імена яких були зазначеними у поданих заявах, а у випадку підтвердження зазначених фактів – що усіх цих чиновників буде з легкої руки Зеленського Володимира Олександровича звільнено. Очікувані невдовзі вибори до Верховної ради України також вимагали від Президента України Зеленського Володимира Олександровича рішучих дій у боротьбі із усім тим, що йшло у розріз з його публічними закликами та зверненнями до народу України.
02.07.2019 року кандидат у депутати, журналіст і керівник громадської організації отримав з Адміністрації Президента України два листи за вих. № 22/031445-26 та № 22/031446-26, які повністю суперечать здоровості глузду, недавнім передвиборчим заявам Президента України Зеленського Володимира Олександровича та нинішнім закликам і публічним зверненням Президента України, не кажучи вже про зухвалі порушення вимог ст.7 Закону України “Про звернення громадян”, які не дозволяють перекидати скарги і заяви на розгляд оскаржуваним чиновникам.
Однак, як би там не заперечували сліпі чи то одурманені наркотиками (чи психотропними речовинами, або передвиборчими хабарами) фанатики Президента України Зеленського Володимира Олександровича, останній вчинив так, як вчинив би запеклий ворог українського народу – перекинув усі три заяви від 21.06.2019 року, які були скерованими на ім’я Президента України Зеленського Володимира Олександровича, на адреси оскаржуваних осіб. Саме у такий простий спосіб Президент України Зеленський Володимир Олександрович в обличчі народу України передчасно (перед самими виборами до парламенту) сплюндрував власне ім’я, виявивши себе як зрадника, шахрая і неробу.
Відтепер кожен українець має дуже серйозно задуматись за кого буде голосувати 21.07.2019 року на дострокових виборах до Верховної ради України. У всякому разі, на прикладі цих доказів, ми б не радили голосувати за партію Зеленського, так як саме у такому разі Володимир Зеленський застрахує усі свої протиправні дії супроти українського народу чужими спинами. Саме цього і прагне Володимир Зеленський на цих дострокових виборах до парламенту, адже коли у парламенті буде більшість його коаліції – торжества вакханалії, геноциду і нового фашизму нам уже не минувати! Перед тим як віддати свій голос на цих дострокових виборах, кожна українська людина має добре задуматися, а у який спосіб колись прийшов до влади Гітлер? Причини для сліпого захоплення Володимиром Зеленським зараз немає, адже він являється безвольною куклою у руках доволі сильних і підступних олігархів, які здатні остаточно винищити нас українців як не потрібний хлам.
Прикладом цьому колись була надзвичайно дружелюбна і довірлива держава (Палестина), чим власне і скористалися підступні вороги, які віроломно заселили її, а потім – винищили її народ, а уцілілих обнесли шестиметровими стінами! Чи цього самого зараз хочуть ті українці, хто сліпо вірять в оманливі ідеали дуже підступного народу, який безжально розіп’яв Ісуса Христа? Сподіватимемося, що український народ зараз не вчинить те, що колись помилково вчинив німецький народ, дозволивши підступному Гітлеру заволодіти владою, яку він згодом використає з метою винищення свого власного та інших народів світу.
Перешкоджанням законній професійній діяльності журналістів слід вважати діяння (дії або бездіяльність), якими створюються незаконні перепони щодо реалізації журналістами наданих їм чинним законодавством прав при здійсненні професійної діяльності. Це може виявлятись у: незаконному вилученні або знищенні накладу видання чи його частини; здійсненні цензури; незаконній забороні випуску передачі в ефір; незаконному блокуванні приміщення, у якому розташований ЗМІ; незаконному вилучені відеокамери чи іншого обладнання тощо. Якщо спосіб перешкоджання сам по собі є злочинним, то відповідне діяння слід кваліфікувати за сукупністю статей, якщо санкція відповідної статті (наприклад, ст.121,122,127,194 КК та ін.) є більш тяжкою, ніж ст.171 ККУ. В іншому разі таке діяння слід кваліфікувати лише за ст.171 КК (наприклад, у разі перешкоджання законній діяльності журналіста, поєднаного із заподіянням легких тілесних ушкоджень), яка має загальний характер і охоплює різні способи скоєння злочину. Умисне позбавлення журналіста життя з метою перешкоджання здійсненню ним професійної діяльності, а так само з мотивів помсти у зв’язку з його діяльністю слід кваліфікувати за п.8 ч.2 ст.115 КК України. Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України “Про інформацію”, “Про доступ до публічної інформації”, “Про звернення громадян”, “Про доступ до судових рішень” та “Про засади запобігання і протидії корупції”, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст.121-3 КпАП.
Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків або за критику полягає у діях (які можуть мати характер як одноразового акту, так і послідовних, систематичних дій), спрямованих на заподіяння шкоди (матеріальної чи нематеріальної) журналісту за вже здійснені ним у рамках своєї професійної діяльності дії. Злочин у цій формі може знаходити вияв у фізичному та психічному впливі на потерпілого чи на близьких для нього осіб, знищенні належного їм майна, порушенні трудових прав тощо. При цьому обов’язковою є наявність причинного зв’язку між виконанням журналістом своїх професійних обов’язків чи критикою і скоєнням протиправних діянь відносно його чи близьких для нього осіб. Якщо вчинене діяння окрім ознак переслідування містить склад іншого злочину, все скоєне винним підлягає кваліфікації за сукупністю ст.171 та інших, наприклад, ст.172,173,175 ККУ. Суб’єкт злочину – загальний: фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Разом із тим у диспозиції ч.2 ст.171 ККУ чітко визначаються умови за яких переслідування є кримінально караним: якщо воно було вчинене службовою особою або групою осіб за попередньою змовою. Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів – карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Об’єктом злочину є конституційне право громадян на свободу об’єднання у професійні спілки, політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а також права і законні інтереси профспілок, політичних партій і громадських організацій. Громадською організацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та Інших спільних інтересів. До органів цих організацій належать вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з’їзди тощо) та створювані ними виконавчі органи (центральні комітети, комітети, пленуми, президії тощо). З об’єктивної сторони злочин характеризують дії або бездіяльність, які перешкоджають законній діяльності профспілок, політичних партій та громадських організацій. Законною визнається така діяльність об’єднання громадян, яка не суперечить Конституції та законам України і здійснюється відповідно до їх програмної мети та/або статутних засад.
Перешкоджання законній діяльності профспілок або їх органів може виразитись у: встановленні будь-яких обмежень трудових, соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією і законами України, у зв’язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї; порушенні гарантій, які встановлені законом для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів; невиконанні роботодавцем обов’язку щодо створення належних умов для діяльності профспілкових організацій; невиконанні законного рішення профспілки; створенні перепон для об’єднання профспілок в асоціації; незаконному втручанні в організацію та порядок проведення зборів, конференцій, інших заходів, які проводяться профспілками відповідно до закону; примусовому розпуску, припиненні, а також забороні діяльності профспілок, їх об’єднань у не судовому порядку; позбавленні їх права власності на будь-яких інших, крім судового рішення, підставах; створення перепон щодо укладання профспілками колективних договорів, угод та здійснення контролю за їх дотриманням; ненаданні службовими особами відомостей, що стосуються умов праці, додержання законодавства про працю тощо. Перешкоджання законній діяльності громадських організацій або їх органів може проявитись у будь-яких діяннях, у тому числі із числа описаних вище, які спрямовані на створення перепон у виконанні громадськими організаціями або їх органами Їх статутних завдань, реалізації прав, включаючи право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності, обмеження прав і свобод громадян у зв’язку з їх належністю або неналежністю до об’єднань громадян. Перешкоджання може виразитись також у погрозах, насильстві або іншому протиправному впливі на керівників чи інших членів профспілок, політичних партій або громадських організацій та їх органів з метою не допустити виконання ними своїх повноважень чи домогтися прийняття неправомірного рішення з боку цього представника чи профспілкового органу. Об’єктивну сторону розглядуваного злочину утворює перешкоджання законній діяльності об’єднанню громадян з будь-яким статусом і будь-якого рівня (ланки): громадському об’єднанню з всеукраїнським, місцевим чи міжнародним статусом; первинній; місцевій, обласній, регіональній, республіканській чи іншій профспілковій організації; республіканській структурі політичної партії чи її місцевим осередкам; органу таких об’єднань будь-якого рівня (центральному чи місцевому, вищому (з’їзду, конференції, зборам) чи виконавчому); керівникам чи іншим представникам таких об’єднань чи їх органів. Якщо спосіб перешкоджання сам по собі є злочинним (перевищення влади або службових повноважень, заподіяння тілесних пошкоджень, погроза вбивством, службове підроблення, порушення рівноправності громадян), то вчинене за наявності для того підстав слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ст.170 та ст.365, 121, 122, 129, 366, 161 ККУ. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій чи бездіяльності, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності зазначених об’єднань громадян або їх органів. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності Президента України Зеленського Володимира Олександровича є склад кримінального правопорушення, що передбачене ст.171, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.369-3, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України.
Крім того, як для даного випадку, дії Зеленського В.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів державної влади і керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам України. Зеленський В.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищив свої службові повноваження, вчинив службові підроблення, перешкоджає громадській і журналістській діяльності, приховує вчинені злочини, допускає злочинну бездіяльність, тим самим саботуючи роботу органу виконавчої влади та судової влади. Саботаж і бойкотування роботи судової і виконавчої гілки влади прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Зеленський В.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Зеленським В.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Зеленського В.О. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Зеленським В.О. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.1 ст.111, ст.171, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.3 ст.369-3, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ і СУ ДБР про вчинені кримінальні правопорушення Зеленським В.О. Очікуємо результатів адекватного реагування ГПД НАБУ і СУ ДБР стосовно вчасного внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.