Нехватка информации рисует в сознании украинцев причудливые картины о Казахстане / Getty Images

О событиях в Казахстане отовсюду сыпется в уши тупая московская сечка, стилистически – такая же, как летом 2020-го о Минске. Далее читайте на украинском.

ЗМІ такі ЗМІ

Пафосних репортажів, безсоромно передертих із російських видань, де сповіщається про буцім втечу Назарбаєва з «Алматинського аеропорту», бачила аж очі на лобі лізуть, що, власне, й вибісило: холера, ну що ти ліпиш, що ти ліпиш, ти хоч би глянуло, де в того Казахстану столиця і як вона нині зветься, перш ніж гугл-транслейтити з московського, бевзю.

Хто там грає за Путіна, хто – за Ердогана, де наші тюркологи (а я ж точно знаю, що вони є, і суперові!), чому їх не чути в ЗМІ, натомість звідусіль сиплеться в уші тупа московська січка, стилістично – така самісінька, як улітку 2020-го про Мінськ, і чому українці її з готовністю, не ставлячи собі жодних запитань, з радісним криком «будьмо-гей, молодці казахи!», підхоплюють і розносять» />»і чого б я не помовчав?»

От цікаво – чи багато українців пам’ятає, що пробудження «нацокраїн» в СРСР почалося зовсім не з балтійських республік, як заведено вважати, а з подій у Казахстані грудня 1986-го, і чи замислюється, чому ми досі про ті події так мало знаємо?..

Де чиї ворота

А тим часом починати треба звідти, щоб зрозуміти, «чому Назарбаєв», і як мінімум – тримати голову в холоді, дивлячись на це розповзання зони турбулентности й усвідомлюючи, що при такому крихкому балансі сил ситуація може леда-хвилю вивернутись леда-боком, і зовсім не конче на нашу користь…

Розуміється, я тримаю кулаки, щоб на нашу.

Але давайте все ж знизимо градус криків про «смерть диктаторам!» – принаймні, поки не стане ясно, «де чиї ворота».

У мемах про події Казахстані більше аналітики, ніж в аналітиків / скриншот

Краще вже постити смішні картинки. Перепрошую, але наразі це найбільш фаховий український «експертний коментар» по Казахстану, що трапивсь мені на очі.

Протести у Казахстані: що відомо – дивіться відео