Меркель «заряжена» Путиным: горькое послевкусие визита в Москву

Считанные дни остаются до прибытия канцлера Меркель в Украину, которая перед Киевом посетила Москву. Шаг верный с точки зрения интересов Берлина. Читайте на украинском.

Водночас надзвичайно небезпечний з перспектив Києва. Банковій треба готуватися до нових реалій. Тепер навіть тактика «зазирнути в очі» не спрацює, Путін свої очі просто відводитиме чи закатуватиме.

Що не так?

• Росія готується до «наступу» і практично не бачить дієвих перепон на жодному з фронтів. Рівень зверхності Кремля з часу «казусу Борреля» не лише не зменшився, а й помітно зріс. Підтвердження цього легко помітити по спільній пресконференції Путіна й Меркель. Москва вірить, що отримала переваги й у Сирії, і в Афганістані, і в Білорусі. Але найбільш перспективним там, очевидно, бачать «просідання» в прогресі демократії, яка після «кабульських подій» здається «ворогом, що відступає». Путін фактично фіксує свої інтереси щодо країн, де демократичний проєкт не спрацював, починаючи з «арабської весни».
• Після захоплення українських територій, Кремль тепер намагається анексувати й українську боротьбу за відновлення територіальної цілісності. Закріпитися в ролі миротворця. Якщо колись лідируючу роль за столом переговорів відігравало тріо Київ – Берлін – Париж, то нині дедалі більшим є ухил у бік російського наративу.

На спільній пресконференції з Меркель Путіну вистачило нахабства «попросити» канцлера ФРН під час зустрічі з президентом України натиснути на Київ із тим, щоби той повністю виконав всі свої зобов’язання, взятими на Паризькому саміті нормандської четвірки, а також відкликав законопроєкт про перехідний період, всі пункти якого, нібито, «суперечать Мінську». З чим приїде до Києва Меркель – зрозуміло. Незрозуміло чому вона одразу не відреагувала на цей випад Путіна.

• Діалог з Росією переважає в переліку пріоритетів Берліна , який фактично вказує напрям для інших і ще раз наголошує, що ініціатива Меркель – Макрона щодо відновлення контактів з Кремлем знаходиться на столі. Натомість місце України в цьому переліку продовжує невпинно просідати. Чи вдасться перебити це «просідання» кримською платформою чи самітом леді та джентльменів – питання риторичне. Теми Навального, Афганістану, Сирії та Лівії немов свідомо підсилюються з тим, щоб інше, включно з Україною, пішло на другий план. Натомість і після двох років «нових підходів» Банкова так і не вийшла на виграшну формулу, яка б дозволяла тримати м’яч відповідальності за мирне врегулювання завжди на полі Кремля.
• Після вояжу Меркель до Москви «Північний потік – 2» можна вважати завершеною історією , у якій Кремль отримав те, що бажав. Навряд чи візит до Вашингтону щось змінить. Недаремно і вельми показово прозвучало «безневинне» запитання Путіна до Міллера про кількість кілометрів, що залишилися до завершення морського відрізку. 15 кілометрів.

• Жодного слова про звільнення заручників . Цей вимір є небанальним, і завжди був маркером прогресу й подальших перспектив. Цей сигнал Меркель із Москви до Києва не привезе.

Як підсумок: з московським багажем, відмовою Меркель взяти участь у заходах із нагоди 30-ї річниці незалежності та саміту Кримської платформи її візит в Україну навряд чи матиме додану вартість для нас.

Не таким в Україні хотіли бачити завершення кар’єри політика, авторитет і повага до якого колись зашкалювали серед українців.