Скандальный ОАСК стал символом произвола украинской судебной системы / Окружной административный суд города Киева
Неограниченная власть, умноженная на безнаказанность, порождает произвол. Ярким подтверждением этого тезиса является история печально известного Окружного административного суда города Киева (ОАСК). Далее читайте на украинском.
Історія про те, як група суддів з роками перетворила його на інструмент корупції, шантажу й тиску на центральні органи влади. А для широкого загалу абревіатура ОАСК наразі асоціюється з можливістю «порєшать» будь-яке питання у будь-якій сфері.
Не витримав надповноважень
За час свого існування Окружний адмінсуд Києва відзначився багатьма скандальними рішеннями. Для прикладу можна згадати лише декілька. Заборона мирних акцій протесту у столиці під час Революції Гідності, поновлення на посаді голови ДФС обвинуваченого в корупції Романа Насірова, зобов’язання Міністерство юстиції викреслити з державного реєстру інформацію про Артема Ситника як директора Національного антикорупційного бюро, введення квот на імпорт мінеральних добрив до України.
Таку одіозність столичний адмінсуд здобув завдяки своєму особливому статусу. У чому ж він полягає» />Оскарження актів уряду чи іншого центрального органу влади є нормальною практикою в демократичній державі. Проте окремі судді ОАСК пристосували цю практику до своїх особистих потреб. Принаймні так стверджує слідство в особі НАБУ, яке підозрює їх у низці кримінальних діянь.
Цю загальну картину доповнили аудіозаписи розмов судді Вовка з колегами та іншими особами, оприлюднені НАБУ у 2019 й 2020 роках. Ці записи шокували всім: від культури спілкування окремих представників судової гілки влади до тем, які вони обговорювали.
З «плівок Вовка» громадськість дізналася про те, що ймовірно деякі судді ОАСК та наближені до них особи фабрикували позови до свого та інших судів, тиснули на високопосадовців і журналістів, впливали на Вищу раду правосуддя, Конституційний суд, НАЗК. А на думку НАБУ, судді ОАСК наговорили й зробили достатньо, аби їхні дії можна було кваліфікувати як спробу захоплення державної влади.
«Безсмертні» судді
Ганебна історія ОАСК могла закінчитися ще у грудні 2017 року, коли в адміністрації тодішнього Президента Петра Порошенка підготували проєкт указу про ліквідацію суду. Проте в останній момент Петро Олексійович передумав і відмовився від цієї ідеї, давши «зелене світло» подальшому свавіллю. Можна багато розмірковувати про мотиви такого рішення. Однак очевидним є те, що за роки свого існування столичний адмінсуд здобув репутацію виконавця забаганок будь-якої влади, за що отримував особливе ставлення з боку останньої.
Звісно, провину окремих суддів ОАСК потрібно буде ще довести в суді. Але зрозуміло, що залишати за дискредитованою судовою інстанцією поточний обсяг повноважень більше не можна.
Саме із цією метою Президент України Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт № 5067 про зміну підсудності спорів щодо рішень уряду й центральних органів влади. У ньому глава держави запропонував забрати цю категорію справ у ОАСК і передати Верховному суду, як суду першої інстанції. 2 листопада парламент прийняв цей проєкт закону за основу, тепер його готуватимуть до другого читання.
Презентуючи цей законопроєкт, Президент чітко дав зрозуміти, що потрібно покласти край маніпуляціям з рішеннями центральних органів влади, які ОАСК поставив на потік. При цьому Володимир Зеленський наголосив, що «закон» і «справедливість» мають бути головними словами для українських судів. Також абсолютно логічною видається пропозиція глави держави забрати з ОАСК справи щодо рішень уряду й центральних органів влади, які впливають на життя всієї країни й кожного громадянина окремо і передати суду іншої інстанції, якому довіряють.
Ніхто не сперечається з тим, що ОАСК потребує щонайменше очищення та перезавантаження. Законопроєкт № 5067 – перший крок у цьому напрямку. Для початку потрібно позбавити суд, який остаточно себе дискредитував, усіх надмірних важелів впливу на життя цілої країни.
Сподіваюся, Верховна Рада підтримає Президента у цьому прагненні та проголосує «ЗА» у другому читанні. Зволікати більше не можна.
