В Киеве 1 декабря прошла акция протеста

На этой неделе усилилось противостояние двух лагерей, на которые разделился украинский политикум. Первый лагерь – это, так сказать, объединенная оппозиция, бенефициарами которой являются бизнесмены Петр Порошенко и Ринат Ахметов. Далее читайте на украинском.

По інший бік барикад – представники чинної влади, при підтримці депутатів зі сфери впливу Ігоря Коломойського. Потрібно в комплексі розглянути пристрасті, які відбувались в українській політиці.

«Державний переворот»

Головною темою тижня став так званий, «державний переворот». Про підготовку спроби путчу в Україні під час своєї пресконференції ще повідомив президент Володимир Зеленський.

У цьому контексті він тоді кілька разів згадав ім’я бізнесмена Ріната Ахметова, якого, за словами Зеленського, втягують у це представники Росії. Сам Зеленський публічно не підкріпив доказами заяву щодо наявності інформації про підготовку державного перевороту.

Повний випуск програми «Такі справи» на 24 каналі: дивіться відео

Проте мітинг в Києві 1 грудня таки відбувся. Хоча його дуже складно назвати потужним, а «державним переворотом» тим паче.

На акцію протесту 1 грудня вийшли приблизно 2 тисячі людей. Спочатку мітингарі вимагали звільнити Андрія Єрмака з посади керівника Офісу Президента. Причиною для такого ультиматуму стала заява екскерівника головного управління розвідки Василя Бурби про те, що нібито особисто Єрмак приказав перенести справу вагнерівців.

Як змінились вимоги мітингарів

Пізніше, у сам день мітингу, вимоги вже змінились, адже керівник Офісу Президента Андрій Єрмак до дня так званого «путчу» встиг дати свідчення в ДБР у справі «вагнерівців». Фактично, таким чином Банкова зняла суть претензії самого мітингу, адже тепер слово залишається за Державним бюро розслідувань, де мають визначити, чи дійсно Єрмак зливав справу вагнерівців.

Натомість мітингарі все ж вийшли на акцію протесту, хоча їхні вимоги й стали більш узагальненими: вони вимагали знести владу Зеленського. Захід не став настільки могутнім, який міг би знести Банкову.

Ймовірно, через не таку високу концентрацію ідейних мітингарів, бо якщо робити висновок з кількості прапорів з символікою організацій, які тримали громадяни, для акції залучили значний політичний ресурс.

Хто прийшов на протест

Левову частину протестувальників складали представники політичної сили «Європейська солідарність», їхні прихильники та організації, які пов’язують з Петром Порошенком. Мітинг минув абсолютно спокійно, без провокацій.

Натомість Росія вже використала ці події для пропаганди, яка розповідала, що в Україні беззаконня і хаос, а мітингарі ледь не підпалювали Офіс Президента. Разом з «Європейською солідарністю» Порошенка виступили проти чинної влади і частина представників фракції «Голос».

Аби зрозуміти, яка саме частина «Голосу», я нагадаю, що влітку більшість цієї фракції відкололась і утворила міжфракційне об’єднання «Справедливість». Останні стверджують, що незадоволені узурпацією влади в керівництві партії в ролі Кіри Рудик і керівництві фракції в ролі Ярослава Железняка. Також «Справедливість» звинувачує колег у підіграванні олігархату.

Про що говорили на мітингу

Так от, на мітингу і була саме та частина «Голосу», яку звинувачують у підіграванні олігархату. Можна було побачити й керівницю партії Кіру Рудик, і того ж керівника фракції Ярослава Железняка. Рудик наразі виступає на користь бізнесменів Ахметова та Порошенка.

Останнє дослідження сервісу «Семантрум» показує, що в п’ятірку найчастіших гостей ахметівського медіа входить Ярослав Железняк, який з’являється в кадрі трохи рідше за Олега Ляшка. Ідентичні заяви частини фракції «Голос» на чолі з Кірою Рудик в унісон з «Європейською солідарністю» у формі критики чинної влади можна почути у різних суперечливих питаннях.

Наприклад, цього тижня президент Зеленський заявив, що Київ має вести діалог з Москвою. Гарант стверджує, що українська влада не зможе повернути під контроль окуповані Донеччину та Луганщину без прямого діалогу з керівництвом Росії.

Натомість і депутат від фракції «Голосу» Ярослав Железняк, і депутатка від фракції «Європейська солідарність» Ірина Геращенко висловились проти прямих переговорів з Кремлем. Вони впевнені, що вести діалог з Путіним можна лише про капітуляцію України, тож спілкуватись з Росією потрібно лише через посередників.

Це дуже дивна заява, зокрема від «Європейської солідарності», адже їхній лідер Порошенко і сам спілкувався з Путіним без посередників в часи свого президентства.

Що об’єднує виборців

Також на мітингу 1 грудня були представники мертвої політичної сили «Народний фронт». Вони часто з’являються в ефірі каналів, які пов’язують з Порошенком, але не так часто, як у медіасфері Ахметова. Без Яценюка та Авакова там не проходить майже жодна з програм.

Тобто бачимо одні й ті самі політичні сили, які одночасно перебувають і у колі Ахметова, і Порошенка. Цікаво, як пояснюють собі це виборці партій, які мають діаметрально протилежні громадянські позиції.

Одні не такі конфліктні до Москви, як, наприклад, колишній спікер парламенту Дмитро Разумков, якого зараз називають проєктом Ахметова, а другі – абсолютно патріотично налаштована група населення, яка підтримує Порошенка. Тим паче Разумков і Порошенко дуже часто дружньо щось обговорюють в парламенті.

Ймовірно, абсолютно різні частини електорату об’єднує спільне розчарування, або взагалі – ненависть до Зеленського. Але здебільшого електоральні бали з них набирає не Порошенко, а Разумков, який будує свою політику на критиці чинного президента і відкушує шматок його прихильників, які у ньому розчарувались, але поглядів п’ятого президента не розділяють.

Як Ахметов воює проти Зеленського

За допомогою «Слуг Народу», які переходять на бік Дмитра Разумкова, Рінат Ахметов також веде свою війну проти Володимира Зеленського. Так цього тижня монобільшість вкотре стала меншою. Нардеп-мажоритарник Роман Соха оголосив про вихід з фракції «слуг народу». Щоправда, спочатку розкритикував президента.

Вихід з фракції Романа Сохи не приведе його до втрати депутатського мандату, адже він мажоритарник. Він перейшов у міжфракційне об’єднання Разумкова. Ахметов в такий спосіб вихоплює людей з команди Зеленського, аби в монобільшості, яка іноді не може назбирати необхідних голосів для ухвалення законів, шансів для цього було все менше.

Якщо «слуги народу» не зможуть самі ухвалювати закони, то парламент заблокується і тоді команді президента доведеться домовлятись з олігархатом та йти на поступки.

Кому вигідна війна проти Ахметова

Іноді монобільшість є лише на папері, адже, як я вже казав, часом у «слуг» не вистачає власних голосів для ухвалення законів. Бачимо, як вимальовується інший табір українського політикуму, який, скажемо так, більш схильний до Зеленського. Напередодні парламент знайшов голоси для ухвалення проєкту бюджету на 2022 рік.

Президентська фракція для цього залучилась підтримкою партії «За майбутнє», яка у сфері впливу бізнесмена Ігоря Коломойського, та парламентської групи «Довіра», де є підприємці та інвестори.

Слід зауважити, що Коломойському вигідна війна Зеленського проти конкурентів Ахметова та Порошенка. Ймовірно, з цієї причини команді президента досі охоче надають медійну підтримку на каналі Коломойського.

До політичних ігор долучилась генпрокурорка

Також наразі генпрокурорка Ірина Венедіктова анонсує активізацію кримінальних справ, пов’язаних з Рінатом Ахметовим. Вона натякнула, що в її відомстві мають понад 200 кримінальних проваджень проти компаній і підприємств, пов’язаних з бізнесменом. Орієнтовні суми завданих державі збитків обчислюються мільярдами гривень.

Слід зауважити, що заява пані Венедіктової доволі дивна, адже, несе, як на мене, політичний контекст, чим не має займатись генпрокурор.

Чи потрібні нам політичні війни

За підсумком цього тижня можна зауважити наступне. Український політикум ділиться на наступні 2 табори:

• Перший. Бенефіціарами так званої об’єднаної опозиції є Петро Порошенко та Рінат Ахметов. В їхній сфері впливу «Європейська солідарність», частина фракції «Голос», збиті льотчики «Народного фронту та міжфракційне об’єднання Дмитра Разумкова.
• Другий табір. Це Зеленський і, фактично, бізнесмен Коломойський, якому вигідна війна з Ахметовим та Порошенком. Це «Слуга народу», партія «За майбутнє» та група «Довіра».

Можете підтримувати будь-який з цих таборів. Політичні війни – це буденність життя кожної демократичної країни.

Проте у той час, коли під нашими стінами стоїть озброєна армія, яка готова розірвати нас на шматки, ми самі із цим чудово можемо впоратись і полегшити роботу ворогу. Як можна розхитувати країну зсередини, коли ми маємо бути міцні на тлі ймовірного наступу агресора? Зараз не час для політичної війни.