Реванш Путина за первое газовое поражение / AP

Владимир Путин с помощью «Северного потока-2» пытается наказать страну, которая не сдалась под его пулями. Теперь у него много сообщников в Европе, но и мы продолжаем свою борьбу, помня о первой газовой победе в 2014 году.

Добудова газопроводу «Північний потік-2» перебуває на завершальний стадії. Обмеживши прокачування газу в Європу влітку, Росії вдалося домогтися небаченого зростання цін на газ, який на біржах став досягати 570 доларів за тисячу кубів.

При цьому Росія впродовж всього літа відмовлялася резервувати додаткові обсяги прокачування через Україну, що дозволило б зняти дефіцит газу та знизити його ціну.

Якою є мета Кремля

Це не входило в плани «Газпрому», адже мета Кремля – шантажем змусити Європу ввести «Північний потік-2» в експлуатацію і дати більше газу тільки через новий підводний трубопровід. «Газпром» вже гучно заявив, що по газопроводу у 2021 році може бути поставлено 5,6 мільярда кубометрів газу.

Тобто Росія хоче зафіксувати новий статус-кво поки при владі ще перебуває Ангела Меркель. Усе для того, щоб її наступник почав правління Німеччиною з чистого аркуша.

Також це необхідно, аби Меркель взяла на себе брудну роботу щодо запуску труби, а новий канцлер уже просто розводив руками, кажучи, що це було зроблено до нього.

Ангела Меркель покине свій пост після виборів у жовтні / Фото Getty Images

Що варто робити Україні

В антиєвропейській партії Бундестагу «Альтернатива для Німеччини», яку також підтримують в Кремлі, очікують введення в експлуатацію газопроводу «Північний потік-2» до кінця 2021 року. Про це заявив депутат Штеффен Котре.

Здається, що все програно? Так, але й ні. У цій ситуації Україні все одно залишається тільки одне – боротися до останньої секунди, як у футбольному матчі зі Швецією, і сподіватися не тільки на Європу, але і на США, де у нас багато союзників не лише в Білому домі, але й у Державному департаменті та Конгресі в обох його партіях.

Втручання Америки вже кілька разів рятувало Україну в найскладніших і неминуче програшних історіях. Про одну з них і хочу розповісти.

Як Байден допоміг Україні

Історія газових відносин як всередині України, так й у зв’язках з Росією, була прикладом для хрестоматії корупції. У газову гру заводили посередників, як ЄЕСУ або РУЕ, укладали договори з незрозумілими формулами, як між Юлією Тимошенко й Путіним, і в обмін на частину суверенітету розторговували незрозумілою знижкою на газ, як це було в часи Віктора Януковича.

В очах американського істеблішменту це показувало слабкість і корумпованість українських еліт, які були готові торгувати незалежністю. Тому після другого Майдану американці спробували долучитися до перехідного процесу більш активно.

Тодішній віцепрезидент США Джозеф Байден долучився до питання реверсу європейського газу в Україну, щоб зняти дамоклів меч залежності від Росії.

Джо Байден долучився до питання реверсу європейського газу в Україну / Фото Getty Images

Тоді Україна вперше робила спроби отримувати газ з Польщі та Угорщини, хоча це була крапля в морі, у порівнянні з необхідним обсягом. Було критично важливо почати качати газ зі Словаччини – сусідньої з Україною держави, яка хоч і входить до Євросоюзу, але при цьому схильна до російського впливу. Зокрема, деякі партії в Словаччині повністю залежні від тіньового фінансування.

Словацька труба залежна від Росії

Коли Україна попросила у Братислави допомогу на реверс газу, місцева політична еліта почала шукати причини того, чому це неможливо зробити. Словацька труба повністю залежить від поставок «Газпрому».

Уряд країни у 2014 році не хотів псувати відносини з Росією, відкриваючи цей реверс. Хоча мовилося про будівництво невеликої перемички довжиною 400 метрів і вартістю 21 мільйон євро.

Це дозволило б Україні вже з осені 2014 року розпочати прокачування до 8 мільярдів кубометрів в річному численні по газопроводу Вояни-Ужгород у зворотному напрямку – з Європи назад в Україну.

Для надання Україні можливості зробити реверс знадобилося особисте втручання Байдена. Тому критикуючи його зараз за угоду з Німеччиною щодо «Північного потоку-2», варто пам’ятати й ті важливі кроки, які він зробив для порятунку України.

Реверс був незрозумілий для українців

Цей реверс протягом багатьох років був не зрозумілий для українців. Практикувати купівлю газу по реверсу з Європи Україна почала в мікродозах наприкінці 2012 року, коли навіть Янукович не витримував цін газового контракту Тимошенко та Путіна.

Юлія Тимошенко та Володимир Путін / Фото «РИА Новости»

Газова альтернатива розлютила Росію

Вартість газу з Європи по реверсу коштувала для України дешевше ніж безпосередньо «газпромівський» – 390 доларів за тисячу кубів проти 406 доларів. Наприклад, у листопаді – грудні 2012 року «Нафтогаз» закупив у німецького RWE 52,7 мільйона кубометрів і ще 46,7 мільйона у січні 2013 року.

Поява газової альтернативи розлютила росіян. В ефірі пропагандистської програми «Вести в суботу» глава «Газпрому» Олексій Міллер заявив, що закупівлі Україною газу з Європи в реверсному режимі «нагадують шахрайські схеми», з якими «треба розбиратися”. Україна тоді почала скорочувати закупівлю газу в Росії.

Тоді ж наша держава запропонувала словацькій стороні використовувати 1 з 4 труб, які з української території виходять в Європу – ту з 4, яка не зайнята для поставки газу в Україну в реверсному режимі. Однак реалізувати цей план так і не вдалося. Він запрацював тільки після втечі Януковича з України.

Україна мала знайти майданчик для купівлі газу

Для того, щоб піти від логотипа «російський газ», Україні потрібно було знайти майданчик для купівлі блакитного палива за межами штаб-квартири «Газпрому». Таким місцем могла стати Словаччина. Зробили це, побудувавши обвідну трубу для фізичного закачування газу назад в одну з 4 труб, які виходили з України в Європу.

Суть в тому, що законтрактований у «Газпрому» й прокачаний по території України газ виходить на підстанцію на території Словаччини, що належить словацькому оператору. Як тільки лічильник прокручувався, цей газ ставав європейським не тільки в географічному сенсі, а суб’єктом європейського права.

Тоді компанія, якій належить цей газ, згідно з лічильником, може зробити з ним все, що завгодно. Зокрема, й пустити його у відгалуження труби, щоб він повернувся в Україну.

Чи можна сказати, що, по суті, ми купуємо російський газ? Ні, тому що європейська газотранспортна система – це як один великий водопровідний канал, з басейнами-сховищами.

Узагальнюючи, від Португалії до Словаччини – це одна європейська газотранспортна система. У неї вливають 4 джерела. Значний вплив має Норвегія, країни, які видобувають в Північному морі. Третє джерело – невеликий місцевий видобуток, а четверте – велика (до 30%) частка газу з Росії. Тепер завдяки «Північному потоку-2» ця частка збільшиться.

Перша поразка Путіна

Коли у 2014 році це сталося, «Газпром» дуже обурився і вирішив всіх покарати, поставляючи на європейський ринок менше газу ніж навіть мінімальні зобов’язання. Таким чином Кремль хотів позбавити Європу надлишку ресурсу для перепродажу Україні.

Однак Путін «обламався». Оскільки погода взимку 2014 року була теплою, у сховищах було достатньо резерву газу. Європейці сказали, що цей ресурс їм особливо й не потрібен, тому вони з радістю поділяться ним з Україною, а Росія їм ще й штрафи заплатить за те, що не постачала законтрактовані обсяги.

Володимир Путін хотів покарати Європу, але не зміг / Фото Getty Images

За оцінками російських ЗМІ, «Газпром» під час цієї антиукраїнської афери спалив до 3 мільярдів доларів. Це була перша поразка Путіна. Він грав на підвищення ставок у своїй спробі покарати Україну. Як йому здавалося, всі обставини були прихильні до нього тієї важкої зими. Через окупацію Донбасу Україна втратила доступ до антрациту.

Стратегія Путіна до Майдану полягала в побудові імперії через енергетичну домінанту. Вона була досить успішною, і Росія, якщо об’єктивно дивитися на її роль у світовій геополітичній грі, з приходом Путіна впродовж 2000 – 2015 років набрала достатньої ваги.

Однак також очевидно й інше – перша поразка Путіна настала тоді, коли він не зміг затягнути енергетичний зашморг навколо України. У 2014 році він зазнав поразки, яка стала першою з моменту проголошення російським президентом курсу на світове панування за допомогою енергоносіїв.

Стратегія Путіна, яку він проголосив у своїй дисертації, обламала зуби об американську альтернативу, де все визначає ринок.

Україна знову на газовому полі бою

Теза легендарного американського сенатора і кандидата в президенти Джона Маккейна, який сказав, що «Росія – це країна-бензоколонка», отримала своє наочне втілення у життя.

Зараз ми знову виходимо на поле газового бою з Росією, де «Північний потік-2» може стати такою самою каральною зброєю, як спроби Росії заблокувати реверс газу у 2014 році.

Хоча розклад на глобальному шаховому полі проти нас, боротьба триває. Шанс на збереження українських національних інтересів ще залишається.

Відеоблог «Чесна політика» на 24 каналі: дивіться відео