Сбежали в «гнилую Европу»: ОПЗЖ стала жертвой возможного наступления Путина

Депутаты от ОПЗЖ стали жертвой агрессии России / Коллаж 24 канала

Единственной жертвой нового российско-украинского противостояния стала партия ОПЗЖ. Еще никто не стрелял, а людей Виктора Медведчука уже разбрасало по всей Европе. Далее – на украинском.

Політики, які протягом 8 років переконували, що Росія – наш друг, партнер, мирна братня країна і взагалі не сторона конфлікту, раптом «ламанулися» з України, щойно з’явилися чутки про можливе вторгнення. Виходить що, ті, хто найголосніше закликає дружити з Росією, найбільше її ж бояться» />Нардепи втекли до «гнилої Європи»

З 2014 року ці люди стверджували, що в Україні фашизм, а при владі – страшні радикали та русофоби. Однак від «радикалів» при цьому чомусь ніхто не тікав.

Усі ці люди з ОПЗЖ сиділи тут, спокійно ходили до Верховної Ради й виступали на телебаченні. Та щойно пішли чутки, що в Україні можуть з’явитися їхні улюблені росіяни, одразу чомусь побігли геть.

Дивно, чи не так? Фашистів не боялися, а від антифашистів кинулися тікати стрімголов.

«Антидот» на 24 каналі: дивіться відео

При цьому лише народний депутат Волошин чесно поїхав до Білорусі, але через санкції. Інші – до «гнилої Європи», Ізраїлю та інших країн НАТО.

Якийсь сюрреалізм. Люди роками кричать, що у НАТО нам не треба, що в Україні зовнішнє управління, але за першого ж «шухера», а точніше чуток про нього, кинулися саме туди – під крило «зовнішніх управителів» з «агресивного блоку».

Як надалі діятимуть нардепи-втікачі

Однак найголовніше те, що незабаром усі вони повернуться й вдаватимуть, що нічого не було. Вони говоритимуть про себе, як про захисників народу, розповідатимуть своїм виборцям, що захищають їхні інтереси, переживають за країну тощо.

Втім, ми бачимо, що ці люди плюють і на країну, і на виборців. Вони тікають у країни НАТО першими, навіть коли небезпеки ще немає. Не уявляю, хто може вірити цим нікчемам після всього, що сталося, і хто може за них голосувати.

От такі цікаві метаморфози відбуваються з апологетами «русского міра», щойно він стукає у двері.