Что будет с делом Порошенко и Медведчука / Коллаж 24 канала

По делу Петра Порошенко и Виктора Медведчука промежуточный итог. Подозрение признано законным и обоснованным, хотя пятому президенту избрана лояльная мера пресечения – личное обязательство. Далее читайте на украинском.

Нагадаю, що в справі Порошенка – Медведчука мовиться про закупівлю вугілля в терористичних організацій бойовиків протягом 2014 та 2015 років. На неї Україна перейшла завдяки переговорам, які провів кум Володимира Путіна в Москві та з ватажками терористів.

При цьому президент Петро Порошенко забезпечив відмову від контракту з постачання південноафриканського вугілля, яке було законно трактоване.

Для цього йому навіть довелося поставити довірену особу – міністра енергетики Володимира Демчишина, якому висунуто таку ж підозру, і він ударився у біга.

Скільки грошей вивели через фіктивні фірми

Вугілля купувалось через фіктивні «фірми-прокладки», які створили в Києві, назвали їх «Шахта ім. Кисельова» і «Луганськвугілля». На цих шахтах, зокрема на «Шахті Кисельова», на той момент працювала одна людина і ця шахта фізично не могла добувати такий обсяг вугілля.

На ці фірми заходили гроші, потім їх виводили в готівку, і вони зникали в невідомому напрямку – на загальну суму 205 мільйонів гривень.

Також 30 мільйонів просто в мішках перевезли в так звані «ЛНР – ДНР» у готівці через лінію розмежування. Через коридор, який міг забезпечити тільки верховний головнокомандувач – на той час Порошенко.

«Чесна політика» на 24 каналі: дивіться відео

Саме цей склад злочину має дослідити суд, і дати на це відповідь – чи було фінансування тероризму, чи це були гроші шахтарям, які роздавалися під розписку, як стверджує публічний адвокат Порошенка Юрій Луценко

Також треба дослідити питання про те, навіщо переривали договір щодо постачання південноафриканського вугілля.

Порошенко запевнив, що не впливав на ситуацію

Цікаво, що сам Порошенко вже встиг перевести стрілки на уряд, сказавши, що він тут ні до чого і не мав впливу на рішення. А хто очолював уряд в той час? Правильно, Арсеній Яценюк, який в ті роки вже давав визначення цим подіям – він називав їх злочином!

І цьому Яценюку зразка 2015 року я вірю більше, ніж нинішньому, який повністю перейшов на бік олігарха Ахметова та долучився до його медіакампанії з відмазування Порошенка. Схоже, борг за схему Роттердам+ «платежем красен».

Порошенко переводить стрілки на уряд у справі про вугілля / Фото 24 каналу, Валентина Поліщук

Рішення суду трактували як перемогу

Я не повністю згоден з деякими коментарями порохоботів, що таке дещо м’яке рішення суду про запобіжний захід Порошенку означає, що прокуратура та Державне бюро розслідувань не змогли повною мірою довести обґрунтованість підозри.

Такий висновок прямо суперечить КПК. Якби не повною мірою було доведено обґрунтованість підозри Порошенка, суд мав би відмовити в міру запобіжного заходу взагалі. Це пряма вимога закону.

І я б не називав запобіжний захід надто м’яким, якщо враховувати, які процесуальні обов’язки покладені на підозрюваного (насамперед, не виїжджати за межі Києва та області, здати на зберігання паспорти для виїзду за кордон).

Але визнаю, я прогнозував інше рішення – домашній арешт, як і другому фігуранту справи Віктору Медведчуку. Рішення суду відпустити Порошенка його прибічники трактували як перемогу.

Я б назвав це насамперед поразкою тих представників влади, які взяли на себе менеджерування процесом. Називають різні прізвища – Татарова, Смирнова, вони через анонімні телеграм-канали переводять стрілки один на одного та умивають руки.

Суд підіграв Медведчуку

Моя особиста думка, суд відпустив Петра Порошенка під особисте зобов’язання, таким рішенням підігравши Віктору Медведчуку.

Логіка така: якщо ми, Порошенко та Медведчук, проходимо по одній справі, обидва є підозрюваними, то чому хтось сидить удома під домашнім арештом, а хтось може насолоджуватися свободою та пересуватися, займатися політичною діяльністю?

Тому Медведчук незабаром оскаржуватиме свій запобіжний захід і має шанс вийти з-під домашнього арешту.

Я вже казав, що слідчий суддя Олексій Соколов мав давню історію стосунків із Медведчуком. Кум Путіна був членом вищої ради юстиції, коли Соколов у 2009 році отримав призначення на перші 5 років суддею в козирний Печерський суд Києва.

Медведчук впливає на судову систему / Фото Getty Images

Медведчук міг впливати на його призначення саме в Печерський суд, де завжди були найвищі «чайові». Крім того, про близькість Соколова та Медведчука мені відомо не з чуток, а з особистого досвіду – після подачі позову Віктора Медведчука проти мене та 24 каналу в Печерському суді Києва майже 5 років тому.

Уся ця історія є наглядним доказом того, що Медведчук зберігає вплив на судову систему попри те, що перестав бути главою адміністрації президента Кучми ще в 2004 році.

Коли в часи правління президента Порошенка я зробив серію викриттів про зачистку ринку автомобільного газу пропан-бутан на користь структур, пов’язаних з Медведчуком, він подав на мене до суду. І не один, а 10 позовів одночасно. Це абсолютний рекорд в моєму житті.

Які рішення винесли на користь Медведчука

Цікавим є не сама кількість позовів, а те, що з ними витворяв Медведчук. Він подавав ці 10 позовів у Печерський районний суд один за одним. Коли ж визначався суддя-доповідач, ним подавалася заява про залишення позову без розгляду.

І так тривало доти, доки «електронний розподіл» справ не обрав доповідачем потрібного Медведчуку «служителя Феміди». Ним виявився суддя Олексій Соколов.

Це – шахрайський юридичний прийом під назвою «рулетка», коли позови подаються та відкликаються, поки справа не потрапить до свого «кишенькового» судді.

Далі – ще цікавіше. Виявляється, що, крім мене, Медведчук позивався в Печерському суді проти депутата Володимира Ар’єва. І, за дивним збігом обставин, його справа також потрапила до судді Соколова.

Збіг стає ще більш дивовижним, якщо переконатися, що позови проти мене і проти Ар’єва були подані з різницею в декілька хвилин – тобто ймовірність потрапити на одного і того самого суддю за звичайних обставин є мінімальною.При чому в справі проти Ар’єва суддя Соколов задовольнив позов Медведчука. В моїй справі розгляд триває вже багато років, нам з моїм адвокатом Романом Васильняком вдалося домогтися перерозподілу судді-доповідача і вийти з-під Соколова.

Але коли нашу справу вів суддя Соколов, він відхилив усі клопотання нашої сторони – і про порушення підсудності, і про відмову від розгляду за спрощеною процедурою, і навіть про виправлення описки.

Але і це не все – той самий суддя Олексій Соколов у тому ж таки Печерському судді виніс рішення в інтересах Медведчука і в третій справі.

Цей «вершитель правосуддя» зобов’язав Національну поліцію відкрити кримінальне провадження проти журналіста Михайла Ткача за статтею «Порушення недоторканності приватного життя». Медведчук вимагав їх покарання за відеозйомки чартерних перельотів Медведчука, якому єдиному в країні дозволено пряме авіасполучення з Москвою.

Медведчук має «вікно замовлень» у суді

У такий спосіб, є всі докази того, що в Печерському суді Медведчук має «вікно замовлень», яке безвідмовно задовольняє примхи «клієнта».

Показово, що у моїй справі провадження було відкрито з порушенням підсудності. Позов до фізичної особи подається за місцем реєстрації або проживання – водночас я жодного дня в своєму житті не був зареєстрований та не проживав у Печерському районі.

А другий відповідач – 24 канал – взагалі зареєстровано у Львові. Але це жодним чином не вплинуло на суддю Соколова, який почав розгляд справи по-суті. Тобто діяв так, як хотілося би Медведчуку.

А ще одним доказом зв’язків Порошенка і Медведчука я вважаю те, що саме цього суддю, попри застереження Громадської ради доброчесності, було залишено в судовій системі.

І зроблено це було в часи президента Порошенка, який контролював Вишу раду правосуддя і навіть хвалився її реформуванням.

Суддя Соколов був призначений безстроково указом президента Петра Порошенка 2 листопада 2017 року.

Порошенко порівняв себе з Навальним

Попереду головні змагання в цій справі, коли буде розгляд по суті. Але вже зараз Порошенко максимально накручує собі рейтинг – під час своєї пресконференції у Варшаві напередодні прильоту до Києва порівняв себе з Олексієм Навальним.

Дивно, що Порошенко не порівняв себе з Мартіном Лютером Кінгом або Нельсоном Манделою.

Цинізму Порошенка було ніколи не позичати, але тут він перевершив самого себе. Тільки варто нагадати, що Навальний виявився закордоном не з власної волі, а для порятунку свого життя після отруєння новачком.

Водночас Порошенко втік із України, купивши квиток за півтори години до вильоту під вигуки: «Поїхали, твою матір!».

І Навальний ніколи не був при владі в Росії. Водночас Порошенка частина влади та істеблішменту з 1998 року. Він є архітектором системи, яку зараз звинувачує в переслідуванні.

Порошенко втік із України, купивши квиток за півтори години до вильоту / Фото Getty Images

Порошенко, Медведчук і Соколов – з однієї системи

Насправді і Порошенко, і Медведчук, і суддя Соколов – це вихідці з однієї системи, а ворон ворону око не виклює.

Я виступаю за якнайшвидше завершення слідства та передача справи до суду для слухання по суті, щоб громадяни України дізналися правду про природу взаємин Порошенка та Медведчука.

Але і тут треба розуміти – якщо прокурори і далі будуть так поводити себе в суді, то не варто навіть смикатися. У процесі обрання запобіжного заходу було 5 прокурорів – наприклад, в жодній справі Майдану не дають такий ресурс. Але жоден прокурор з них не дав коментаря журналістам, не відповів на відверті адвокатські маніпуляції.

У підсумку від підозрюваного, п’ятого президента України, на всю країну і не тільки, в прямому ефірі на багатьох каналах пролунало про «абсолютно злочинну місію прокурорів як виконавців», а від прокурорів нічого взагалі, хоча на відео зафіксовано, що журналісти пропонують їм дати коментарі.

Якщо журналісти пропонують давати коментар прокурорам, вони мають бути готовими, особливо коли справа резонансна, і жодні відмовки не приймаються.

Інакше замість відповідей на питання, які справді турбують громадян про змову Порошенка і Медведчука, ми будемо бачити шоу у виконанні політичних акторів, які змагаються за збереження свого місця у політиці та на грошових потоках.