В історії з «Укрзалізницею» і німецьким залізничним оператором Deutsche Bahn з’явилися нові подробиці.

Напевно всі пам’ятають, що на економічному форумі в Давосі Мініфраструктри підписало якийсь «Меморандум про взаєморозуміння» з Deutsche Bahn. Як запевнив прем’єр-міністр Олексій Гончарук, ні про який продаж або оренду стратегічно важливого держоб’єктів мова не йде. Представники Deutsche Bahn тут же уточнили: вони мають намір надавати лише консультативні послуги УЗ, тобто, мова йде, скоріше, про консалтинг, ніж про управління.

За словами представника прес-служби німецької компанії Deutsche Bahn Керстін Екштайн, українські залізниці не планують передавати в управління концерну. Хоча якраз в українському уряді багато говорили саме про це.

Так віддають нашу залізницю німцям чи ні? З цим розбирається Андрій Томський — автор і ведучий програми «Червона картка», черговий випуск якої вийшов в ефірі телеканалу Rabinovich TV в п’ятницю, 31 січня …

Або Гончарук неправильно «ляпнув» кажучи про передачу Укрзалізниці під німецьке управління, або просто бовкнув зайвого, а німці поки розкривають не всі карти. Адже зрозуміло, що в меморандумі навряд чи є подробиці про передачу в управління на 10 років. Так як це документ про наміри, в ньому може бути зафіксована хіба що готовність до співпраці, а вона як раз включає консультації, які німці і визнали. А що буде за «консультаціями» — поки можна тільки гадати. Цікаво, що пізніше версія про те, що Гончарук бовкнув зайвого частково підтвердилася. Офіційно коментуючи домовленості з Україною, Deutsche Bahn визнала, що все-таки збирається не тільки консультувати УЗ, як заявляла раніше, але і займатися його операційним управлінням. Так що цей варіант теж слід тримати в голові. Є і ще одна істотна відмінність між формулюваннями Гончарука і Deutsche Bahn. Якщо нашу залізницю німці візьмуть в управління, то їм доведеться за це платити. Як мінімум, за використання інфраструктури. А якщо вони будуть надавати консультативні послуги, то платити доведеться вже нам. Deutsche Bahn — це не благодійна організація і консультувати просто так вона нас не буде. Такі послуги можуть обійтися УЗ в мільйони євро. І поки неясно наскільки виправданими будуть подібні витрати. А вона ляже на наші плечі, бо оплачувати всі ці консультації будуть з бюджету. Тобто з наших з вами податків.

Втім, схоже, що влада має намір віддати в управління іноземцям всю стратегічну транспортну інфраструктуру країни, а не тільки залізну дорогу. Так, порти планують віддати в концесію на 30 років. Цей процес, власне, вже стартував. Концесіонером Херсонського порту стала компанія «різо». Залізниця поки на консультаціях, але посил про «управлінні на 10 років» теж не варто скидати з рахунків. Виходить, що «безгоспними» залишилися хіба що автомобільні дороги. Тим часом, у всіх розвинених країнах стратегічної транспортною інфраструктурою займається саме держава. А у вітчизняному законодавстві є маса лазівок, які дозволяють передати державні підприємства в приватні руки за копійки або ж вичавити держпідприємства по максимуму. Наприклад, в прийнятому нещодавно законі про концесії відповідальність концесіонерів за державні об’єкти практично не прописана. Ту ж «Укрзалізницю» можна загнати в борги через дорогі підряди і це дозволить претендувати на акції компанії, навіть якщо формально її приватизація заборонена.

Одкровення Гончарука по «Укрзалізниці» справили ефект бомби, що розірвалася. Адже він зазначив, що влада пов’язує з рішенням про передачу УЗ німцям на 10 років не тільки очікування щодо розвитку УЗ, але і вважають його «екосистемних», яке повинно показати, що Україна безпрецедентно відкрита для інвестицій, для світу і для нових стандартів. Гончарук уточнив, що потрібно ще буде опрацьовувати багато деталей і погоджувати документи, але, нібито, «політичне рішення вже прийнято». І, хоча в Deutsche Bahn тут же взяли в облогу нашого прем’єра, мовляв, мова не про управління, а всього лише про «консультації», з’явилося багато питань. Приватизація УЗ офіційно заборонена, тобто, залишаються концесія, оперативно управління або консультаційні послуги. Якщо мова йде про управління, то Deutsche Bahn повинна за це нам платити, принаймні, за використання рухомого складу та інфраструктури. Назвати точну суму складно, вона залежить від фінансових потоків, які будуть генеруватися. Також не виключений деяких пільговий період, коли плата не стягується, але управлінець бере на себе зобов’язання по інвестиціям, скажімо, оновлення рухомого складу. Так що можна уряд спочатку покаже умови на яких Дойче Бан забере у користування Укрзалізницю? Тому що поки це схоже на крадіжку держмонополії у громадян України, чиєю власністю вона є. А значить, власники повинні знати умови, на підставі яких німці будуть користуватися нашим майном.

Але, якщо мова йде про консультації, як стверджують в Deutsche Bahn, то ситуація різко змінюється. І вже не німці повинні нам платити, а ми їм. При цьому незрозуміло, які завдання «Укрзалізниця» хоче вирішити за рахунок таких консультацій. А про те, скільки Україні можуть коштувати консультації німецьких залізничників, побічно можна судити по сумі, що промайнула в договорі УЗ з «дочкою» Deutsche Bahn. Восени минулого року «Центр серійного забезпечення Укрзалізниці» підписав договір з компанією DB Engineering & Consulting GmbH (підрозділ Deutsche Bahn) про консультаційні послуги з питань підготовки документації для проведення закупівлі електровозів. За визначення технічних умови, аналіз ринку виробників, прописування кваліфікаційних вимог до потенційних учасників тендеру і визначення очікуваної ціни лотів УЗ повинна заплатити 3,35 млн гривень. Ціна включає гонорар, оплату за проживання і транспортні витрати німецьких фахівців тощо. Втім, не виключено, що німці спробують знайти схему, по якій фактично будуть керувати нашою залізницею, але представлять це як «консультації», тобто, платити нічого не будуть . І схоже, що Гончарук, розповідаючи про передачу Укрзалізниці в управління Дойчебану, не зовсім тупив. Він просто бовкнув зайвого. Те, що поки не потрібно було говорити. Загалом, про управління мова все-таки йшла. Правда, судячи з усього, в якийсь хитрою формі. Щоб і управляти, але щоб за це Україні нічого не платити. А можливо, ще й заробляти на консультаціях «.

Цікаво також, що в самій Німеччині Deutsche Bahn — це об’єкт ненависті і сатири. Якщо почитати, що пишуть в інтернеті місцеві блогери, то там все як у нас. Якість перевезень падає (поїзди вічно запізнюються і часто переповнені), ціни на проїзд і зарплати топ менеджерів безперервно ростуть. У 90% випадків літак дешевше поїзда навіть всередині країни. Тарифи настільки заплутані і непрозорі, що розібратися в них без застосування неможливо. Так що тарифи. Сісти в свій поїзд на великому вокзалі — цілий квест, так як його можуть подати на інший шлях, в інший час, з іншим номером і пунктом призначення на табличці. За зовнішніми проблемами сервісу, стоять набагато серйозніші проблеми інфраструктури. Справа в тому, що в 90-х компанія отримала в управління залізниці Німеччини. І вона дійсно управляє, експлуатуючи, але не обслуговуючи дісталася інфраструктуру. Не так давно в Німеччині підводили підсумок 20 років цього управління. Купа мостів та інших об’єктів інфраструктури вимагають ремонтів, які, на думку DB, не є її відповідальністю. Гірше того, недавній аудит показав, що для виплат дивідендів акціонерам, компанія повинна ще урізати витрати на розвиток і обслуговування мережі або отримати підтримку держави. Але якщо приватна компанія не може впоратися з керуванням без бюджетних грошей, то в чому тоді сенс приватизації?

Наші найбільші ризики — втратити вантажне напрямок, єдине, яке поки зберігає привабливість для бізнесу. А, якщо це станеться, можна буде ставити хрест і на пасажирських перевезеннях, які частково дотуються за рахунок вантажного сегмента. Ціни на квитки можуть вирости в 3-4 рази. Найімовірніше, буде спроба запустити кілька красивих пілотних проектів з приватними пасажирськими поїздами або ж / д вокзалами. Але ніяких реальних реформ не буде. Реформи УЗ прописані в затвердженому Кабміном плані. І передбачають поділ компанії на три частини — інфраструктурну, пасажирську і вантажну. При цьому для зарубіжних інвесторів цікаві лише вантажні перевезення. Саме на них і може претендувати Deutsche Bahn. А ми залишимося з носом і ще й заплатимо німецьким топ-менеджерам…

Ви дивилися програму » Червона картка «. До побачення.