Зеленський В.О. імітує поїздки на фронт і анулює пільги УБД

18.12.2020 року Рішенням Деснянського районного суду м.Києва у судовій справі № 754/16191/16-ц позов особи 1 до Фізичної особи-підприємця особи 2 був задоволеним частково. Суд визнав договір, укладений між особою 1 та особою 2 не дійсним та не виконаним. Крім цього, суд стягнув з особи 2 на користь особи 1 заборгованість за не виконаним зобов’язанням у розмірі 9875,00 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень та стягнув з особи 2 на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн.
17.05.2021 року Постановою № 22-ц/824/4877/2021 колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі суддів Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О., Рішення у справі № 754/16191/16-ц було скасовано, у задоволенні позовних вимог особи 1 відмовлено повністю.
16.06.2021 року особа 1 подав Касаційну скаргу до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду на Постанову Київського апеляційного суду від 17.05.2021 року. В своїй Касаційній скарзі особа 1 зазначав, що Постанова в апеляційному провадженні № 22-ц/824/4877/2021 колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Голуб С.А., Ігнатченко Н.В. і Таргоній Д.О. є незаконною, так як при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.
В Касаційній скарзі на Постанову Київського апеляційного суду від 17.05.2021 року, адресованій Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду особа 1 зазначав:
“На підставі припису ст.5 Закону України «Про судовий збір», в редакції 01.01.2016 року, судовий збір не сплачується. В обгрунтування свого права на не сплату судового збору за подачу Касаційної скарги від 16.06.2021 року, в додатку до Касаційної скарги надаю такі докази:

“1). Копію ухвали про повернення судового збору за № 754/16191/16-ц від 27.09.2018 року;
2). Роз’яснення Верховного Суду щодо врегулювання пільг стосовно сплати судового збору для учасників бойових дій у справі № 572/2088/17 від 27.06.2018 року;
3). Копію Постанови Верховного суду у справі № 572/2088/17 від 27.06.2018 року;
4). Копію Рішення у провадженні № 2/754/794/20 (судова справа №754/16191/16-ц) Деснянського районного суду м.Києва від 18 грудня 2020 року;
5). Копію Постанови у провадженні № 22-ц/824/4877/2021 Київського апеляційного суду від 17.05.2021 р.;
6). Копію Наказу за № 04-00001049 від 28.05.2021 року на уповноваження працівника відділу Правобережного київського місцевого центру Мохненка В.П. для надання безоплатної вторинної правової допомоги;
7). Копію Довіреності № 04-00003427 від 28.07.2020 року про надання мені безоплатної вторинної правової допомоги адвокатом відділу Правобережного київського місцевого центру;
8). Копію повістки від 05.04.2021 року у провадженні № 22-ц/824/4877/2021 без повідомлення представника позивача – адвоката Мохненка В.П.;
9). Комплект ідентичної касаційної скарги з додатками для відповідача і представника відповідача”.
26.06.2021 року особа 1 отримав рекомендований лист, в якому знаходилася копія Ухвали від 22.06.2021 року у провадженні № 61-9905ск21, якою суддя Верховного Суду у складі Касаційного цивільного Суду Гулько Б.І., одноосібно розглянувши касаційну скаргу на Постанову Київського апеляційного суду від 17.05.2021 року у провадженні № 22-ц/824/4877/2021, залишив її без руху.
Даною ухвалою суддя Гулько Б.І. надав особі 1 строк до 10 днів для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору в сумі 14882 грн. 40 коп.
26.06.2021 року, у відповідь на допущену безчинність і свавілля, особа 1 подав на ім’я афериста Гулько Б.І. клопотання з таким текстом: “Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права – закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (преамбула Конституції України). 27.09.2018 року, ухвалою у судовій справі № 754/16191/16-ц мені було повернуто судовий збір в повному обсязі як учаснику бойових дій і як особі, що подала позов згідно ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Тоді, як міг Верховний Суд в своїй “формулі” щодо обрахування суми сплати судового збору вести розрахунки, виходячи з моїх “нулів” у першій і другій інстанціях? Вказана ухвала набрала законної сили та токою, що стала підставою для повернення коштів (судового збору). Ухвала була винесеною за наслідками розгляду даного питання, а тому не може підлягати повторному перегляду.
Тим паче, що на час розгляду судової справи № 754/16191/16-ц діяла інша судова практика (ВС/КЦС, справа № 572/2088/17 від 27.06.2018 року, копія рішення повторно надається в додатку).
Крім того, судова практика, на яку покладається суд, не являється нормами прямого права, а тому не береться до уваги. В Україні немає прецедентного права, а ухвалення законів – це прерогатива не Верховного Суду, а Верховного ради України. Тим не менше, оскільки я малозабезпечена особа, а моє підприємство на даний час простоює, то я отримую лише ¾ заробітної плати, якої не вистачає навіть оплатити комунальні послуги. Враховуючи наявну практику Верховного Суду та ЄСПЛ, в крайньому разі прошу зменшити для мене суму судового збору до прийнятної межі, так як вами зазначена в провадженні ВС № 61-9905ск21від 22.06.2021 року сума коштів фактично позбавляє мене доступу до правосуддя…
Про прийняте рішення прошу якнайшвидше повідомити мене рекомендованим листом з метою вчасності мого відреагування на зроблені зауваження по касаційній скарзі, де вказаний обмежений строк усунення недоліків (у провадженні ВС № 61-9905ск21від 22.06.2021 року)”.
Дане клопотання супроводжувалося з такими додатками: “копія ухвали у судовій праві № 754/16191/16-ц від 27.09.2018 року про повернення судового збору, один аркуш; оригінал довідки про заробітну плату від 25.06.2021 року, один аркуш; копія Наказу № 4 про призупинення господарської діяльності на власному приватному підприємстві з 01.11.2017 року, один аркуш; копія роз’яснення Верховного Суду щодо звільнення від сплати судового збору без будь-яких обмежень, один аркуш; копія Постанови від 27.06.2018 року у провадженні № 61-12842св18 про звільнення від сплати судового збору, два аркуші”.
01.07.2021 року особа 1 отримав рекомендований лист, в якому знаходилася копія Ухвали від 30.06.2021 року у провадженні № 61-9905ск21, якою суддя Верховного Суду у складі Касаційного цивільного Суду Гулько Б.І., одноосібно розглянувши клопотання від 25.06.2021 року про звільнення від сплати судового збору (або зменшення суми сплати), повторно залишив касаційну скаргу від 16.06.2021 року без руху. Своєю повторною ухвалою від 30.06.2021 року суддя Гулько Б.І. надав особі 1 строк до 10 днів для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору в сумі 14882 грн. 40 коп.
За роз’ясненнями в даній ухвалі, суддя Гулько Б.І. не вбачає підстав для звільнення або ж для зменшення суми сплати судового збору, як для учасника бойових дій. Стосовно вимог ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів”, то аферист Гулько Б.І. повторно в своїй ганебній ухвалі не вказав ані слова. Однак, своєю повторною ухвалою від 14.07.2021 року суддя Гулько Б.І. повторно надав особі 1 строк до 10 днів для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору в сумі 14882 грн. 40 коп.
01.07.2021 року, у відповідь на допущену божевільним аферистом Гулько Б.І. повторну безчинність і свавілля, адвокат відділу Правобережного Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги подали третє клопотання “про звільнення (або зменшення) від сплати судового збору” з таким текстом: “У провадженні Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду перебуває справа №754/16191/16-ц про визнання договору на розробку веб-сайту недійсним та невиконаним, стягнення боргу за зобов’язанням, відшкодування майнової та моральної шкоди, упущеної вигоди. Поряд з цим Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору (або зменшити його розмір) за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи за попередній календарний рік (ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір»).
Так, доходи позивача не тільки у 2020 році, але і у 2021 році є незначними, що викликано в першу чергу встановленням на території м.Києва карантинних обмежень, а розмір судового збору в значній мірі перевищує 5% його річного доходу за 2020 рік та перевищує середньомісячний дохід у 2021 році.
Поміж тим, додаткових соціальних виплат від держави позивач ніколи не отримував і зараз не отримує (копія довідки із Соцзабезу надається). Більше того, позивач, як малозабезпечена особа, є отримувачем гарантованої Конституцією України безоплатної правової допомоги, що підтверджується Наказом Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Принагідно інформую суд про те, що предметом спору по даній судовій справі є захист прав позивача як споживача відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Тоді ж як споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав (ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічну позицію підтримує і суд першої інстанції, який розглядав дану справу.
Так, 27.09.2018 року Деснянський районний суд м.Києва по справі № 754/1619/16-ц виніс Ухвалу, якою задовольнив заяву позивача про повернення судового збору, оскільки предметом спору є захист прав споживачів відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Ухвала набрала законної сили та оскарженню не підлягає. Згідно до практики Європейського суду з прав людини, інтереси справедливого здійснення правосуддя не можуть виправдовувати накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п.1 ст.6 Конвенції про виконання зобов’язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п.59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v.Poland»). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред’явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п.111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v.Russia»). Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п.44 рішення ЄСПЛ від 26.07.2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63–64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»). Виходячи із Постанови Верховного Суду у провадженні № 14-57цс18 від 21.03.2018 року, позивачі звільняються від сплати судового збору, якщо такі позови витікають із Закону України «Про захист прав споживачів». Виходячи із Постанови Верховного Суду від 16.08.2017 року, позивачі мають право на зменшення суми сплати судового збору, виходячи із рівня своєї матеріальної забезпеченості.
Таким чином, враховуючи пункт 1 ч.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу суд: 1.Звільнити від сплати судового збору по розгляду даної справи або ж зменшити його до розміру 1500 гривень; 2.Невідкладно розглянути дане клопотання та у разі відмови у його задоволенні – терміново поінформувати позивача про це (для оперативного усунення недоліків та пошуку коштів для оплати судового збору в повному обсязі)”.
Дане клопотання супроводжувалося з такими додатками: “1. Копія Довіреності за № 04-00003427 від 28.07.2020 року, один аркуш. 2. Копія Наказу Правобережного київського центру з надання безоплатної правової вторинної допомоги за № 04-00001049 від 28.05.2021 року, один аркуш. 3. Оригінал Довідки від 30.06.2021 року про доходи позивача за 2020 рік, 1 аркуш; 4. Оригінал Довідки від 01.07.2021 року про не отримання позивачем будь-яких соціальних виплат та грошової допомоги по лінії органів соціального забезпечення, за увесь час, один аркуш. 5. Копія Ухвали у судовій справі № 754/16191/16-ц від 27.09.2018 року Деснянського районного суду м.Києва, один аркуш. 6. Копія Постанови Верховного Суду у провадженні № 14-57цс18 від 21.03.2018 року (справа № 761/24881/16-ц), три аркуші; копія Постанови Верховного Суду від 16.08.2017 року, три аркуші”.
Оскільки, станом на 08.07.2021 року відповіді у жодній формі від судді Гулька Б.І. не послідувало, а встановлений термін для усунення недоліків уже вичерпувався 08.07.2021 року, особа 1 повторно подав 08.07.2021 року клопотання “про розгляд додаткового клопотання від 01.07.2021 року” з таким змістом: “У провадженні Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду перебуває справа №754/16191/16-ц про визнання договору на розробку веб-сайту недійсним та невиконаним, стягнення боргу за зобов’язанням, відшкодування майнової та моральної шкоди, упущеної вигоди. 25.06.2021 року, на виконання ухвали Верховного Суду (з метою усунення недоліків), мною було подане клопотання і надані Верховному Суду мінімальні докази про потребу у зменшенні сплати судового збору (або звільнення від сплати збору)…
Однак, ухвалою від 30.06.2021 року Верховний Суд визнав недостатніми мною надані докази для зменшення (або звільнення) від сплати судового збору. 01.07.2021 року, за сприяння відділу Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, я подав додаткове клопотання із додатковими доказами по потребу у звільненні мене від сплати судового збору (або зменшення суми), яке чомусь не стало предметом належного розгляду судом на даний час. Згідно нових припустимих та належних доказів, в тому числі враховуючи рішення Об’єднаної палати Верховного Суду та Верховного Суду, довідки із соцзабезу про не отримання мною допомоги, факту розгляду справи в першій інстанції на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», довідки за 2020 рік про отримання мною заробітної плати (яка є меншою від 5% суми витрат), посилання на відповідні норми законодавства і т.д., моє клопотання від 01.07.2021 року підлягає розгляду аби потім я зміг реалізувати в повному обсязі своє порушене право в Страсбурзькому суді, як того і вимагає міжнародне право. Таким чином, враховуючи пункт 1 ч.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу суд невідкладно розглянути моє клопотання від 01.07.2021 року та у разі відмови у його задоволенні – терміново поінформувати мене про це (для оперативного усунення недоліків та оформлення кредиту в банках м.Києва для оплати судового збору в повному обсязі)”. Дане клопотання супроводжувалося з такими додатками: “Копія ухвали у провадженні № 61-9905ск21м від 30.06.2021 року, два аркуші”.
Оскільки, станом на 15.07.2021 року відповіді у жодній формі від афериста Гулька Б.І. не послідувало, а встановлений термін для усунення недоліків уже вичерпався, особа 1 повторно подав 15.07.2021 року клопотання “про розгляд додаткового клопотання від 01.07.2021 року” з таким змістом: “У провадженні Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду перебуває справа №754/16191/16-ц про визнання договору на розробку веб-сайту недійсним та невиконаним, стягнення боргу за зобов’язанням, відшкодування майнової та моральної шкоди, упущеної вигоди. 01.07.2021 року, за сприяння адвокатів Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, нами було подано на ім’я судді Гулько Б.І. клопотання, без розгляду якого не представляється можливим виконати вимоги ухвали від 30.06.2021 року про залишення справи без руху. Оскільки відповіді на дане клопотання не було, то я подав додаткове клопотання 07.07.2021 року про розгляд клопотання від 01.07.2021 року, яке знову ж таки залишилося не розглянутим. Враховуючи те, що термін, встановлений судом для усунення недоліків вичерпався, а клопотання від 01.07.2021 року ще не розглянуто, виникає ситуація, яка шкодитиме інтересам позивача. На підставі вищенаписаного, вважаю за доцільне повторно просити у судді Гулько Б.І. надати відповідь на клопотання від 01.07.2021 року”. Станом на 18.07.2021 року належної відповіді від судді Гулько Б.І. знову не послідувало.
Зайшовши у Єдиний державний реєстр судових рішень особа 1 побачив третю ухвалу судді Гулько Б.І. у провадженні № 61-9905ск21 від 14.07.2021 року, якою суддя Верховного Суду у складі Касаційного цивільного Суду Гулько Б.І., одноосібно розглянувши клопотання від 01.07.2021 року про звільнення від сплати судового збору (або зменшення суми сплати), повторно залишив касаційну скаргу від 16.06.2021 року без руху. Своєю ухвалою від 14.07.2021 року суддя Гулько Б.І. надав додатковий строк до 10 днів для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору в сумі 14882 грн. 40 коп. За неадекватними роз’ясненнями в даній ухвалі, суддя Гулько Б.І. знову не вбачає підстав для звільнення або ж для зменшення для суми сплати судового збору як для учасника бойових дій. В той же самий час аферист Гулько Б.І. знову проігнорував ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», адже в своїй ганебній ухвалі знову не обгрунтував, чому особа 1 позбавлений права користуватися цим законом при сплаті судового збору.
З вищенаписаного витікає, що суддя Гулько Борис Іванович протиправно позбавляє учасників бойових дій гарантованих державою пільг щодо сплати судового збору, а також пільг, передбачених ч.3 ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів”. І це попри те, що дані пільги гарантуються учасникам бойових дій Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Конституцією України, Законом України “Про захист прав споживачів”, Законом України “Про судовий збір”, рішеннями Великої палати Верховного суду (провадження № 14-57цс18, справа № 761/24881/16-ц від 21.03.2018 року), Об’єднаної палати Верховного Суду (справа № 572/2088/17 від 27.06.2018 року), рішеннями Верховного Суду (провадження № 61-10305св20, справа № 761/46977/18 від 25.11.2020 року; провадження № 61-3421св18, справа № 520/6013/17 від 08.08.2018 року; провадження № 61-15058св19, справа № 757/29269/18-ц від 01.04.2020 року; справа № 572/2088/17 від 27.06.2018 року; провадження № 61-12842св18 від 27.06.2018 року; провадження № 61-9905ск21м від 30.06.2021 року), вказівками ВССУ за вих. № 93-1517/0/4-17 від 09.08.2017 року з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо застосування ч.3 ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів” та рішеннями ВРП щодо дисциплінарних покарань суддів, які уже допускали подібні порушення (Рішення за № 3361/3дп/15-18 від 07.11.2018 року).
Здогадуючись, що суддя Гулько Б.І. постійно і сплановано проводить чітку підривну діяльність проти інтересів нашої держави, в першу чергу провокуючи наший бійців ОСС (АТО) на дезертирства, зраду, перехід на іншу воюючу сторону, здачу територій, поки що вільних від окупації сепаратистами, а також завдаючи своїми протиправними рішеннями збитку економіці нашої держави, особа 1 надіслав 28.07.2021 року рекомендованим поштовим відправленням заяву на ім’я Президента України Зеленського Володимира Олександровича з проханням привести незаконну діяльність голови (судді) Касаційного цивільного суду Верховного Суду Гулька Б.І. у відповідності до норм чинного законодавства: Закону України “Про захист прав споживачів”, Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України “Про судовий збір”.
В основу такого звернення було покладено резонансність порушеного питання, адже зараз триває затяжна війна на Східних рубежах нашої країни, яка потребує підняття військового духу, загострення патріотизму і формування військової моралі у бійців ОСС, змістом яких має бути любов до Батьківщини і готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства, мови, історії, традицій, готовність діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист у разі необхідності.
В той самий час, суддя (голова суду) Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду Гулько Борис Іванович постійно проводить чітко сплановану підривну діяльність проти інтересів нашої держави, провокуючи бійців ОСС на дезертирства, зраду, перехід на іншу воюючу сторону, здачу територій, поки що вільних від окупації сепаратистами, а також завдаючи своїми протиправними рішеннями збитку економіці нашої держави. А саме, що суддя (голова суду) Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду Гулько Б.І. протиправно позбавляє учасників бойових дій гарантованих державою пільг щодо сплати судового збору, а також пільг, передбачених ч.3 ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів”. І це попри те, що дані пільги гарантуються учасникам бойових дій Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про захист прав споживачів”, Законом України “Про судовий збір”, рішеннями Великої палати Верховного суду (провадження № 14-57цс18, справа № 761/24881/16-ц від 21.03.2018 року), Об’єднаної палати Верховного Суду (справа № 572/2088/17 від 27.06.2018 року), Верховного Суду (провадження № 61-10305св20, справа № 761/46977/18 від 25.11.2020 року; провадження № 61-3421св18, справа № 520/6013/17 від 08.08.2018 року; провадження № 61-15058св19, справа № 757/29269/18-ц від 01.04.2020 року; справа № 572/2088/17 від 27.06.2018 року; провадження № 61-12842св18 від 27.06.2018 року; провадження № 61-9905ск21м від 30.06.2021 року), вказівками ВССУ за вих. № 93-1517/0/4-17 від 09.08.2017 року з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо застосування ч.3 ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів” та рішеннями ВРП (в контексті дисциплінарних покарань суддів, які уже допускали подібні порушення (Рішення за № 3361/3дп/15-18 від 07.11.2018 року).
Очікувалося, що як Президент України, Зеленський В.О. як мінімум відреагує на дану заяву шляхом “розсилання” відповідних запитів (або хоча б звичайних листів) до Офісу Генерального прокурора України, СБУ, НАБУ, ДБР, адже у потенційних діях афериста і колабораціоніста Гулька Б.І. як мінімум просліджувалися такі протиправні дії: перевищення повноважень (ст.364 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України), перешкоджання громадській діяльності (ст.170 КК України), колабораціонізм і державна зрада (ст.111 КК України).
Крім цього, в діях афериста Гулька Б.І. також були прояви перешкоджання доступу до правосуддя, а значить була тверда підстава звертатися і до керівництва Державної судової адміністрації. Як би там не було, люба реакція з боку Зеленського В.О. однозначно забезпечила б позитивні результати у вирішенні даної проблеми як для особи 1, так і для багатьох десяток тисяч бійців АТО (ОСС), які невдовзі звертатимуться до суду 1-3 інстанції (або уже звертаються, на прикладі бійця ОСС, який в серпні місяці з гранатою в руках взяв в заручники увесь Кабмін) для вирішення своїх “наболілих” питань, а також що такі мерзотники як Гулько Б.І., найближчим часом уже не вимагатимуть від УБД (в тому числі, від “простих” людей, які при зверненні в суд посилатимуться на ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів”) протиправно сплачувати судовий збір, не перешкоджатимуть доступу до правосуддя (шляхом відмови у зменшенні суми судового збору), не зятягуватимуть розгляду судових справ, не вчинятимуть службові підроблення, не перешкоджатимуть громадській діяльності, не співпрацюватимуть із бойовиками ДНР, не зраджуватимуть державу, не завдаватимуть збитку економіці держави.
Натомість, Зеленський В.О., за підготування відповіді заступником Керівника Офісу Президента України А.Смирнова, із запізненням на 15-30 днів, надіслав 11.09.2021 року особі 1 відповідь за вих. № 45-01/1842 від 08.09.2021 року, якою відмовив у наданні любої допомоги. Обгрунтовуючи свою відмову, бездарний клоун Зеленський В.О. посилався на потребу у повторному зверненні заявника до ВРП у відповідності до ст. 107 Закон України “Про судоустрій і статус суддів” та до Консультативної ради з питань забезпечення прав і свобод захисників України, що було абсолютно не релевантною порадою та безглуздим вчинком, з оглядом на вчинені протиправні дії суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гульком Б.І.
Подібних безглуздих відмов у відновленні порушених прав особи 1 (та десятки тисяч інших учасників бойових дій) не передбачено і Законом України «Про звернення громадян», Конституції України і Присяги Президента України українському народові, на підставі яких особа 1 також звертався до Президента України Зеленського В.О. Більше цього, з підстав явної божевільності, безграмотності, нехлюйства і неробства, аферист Зеленський В.О. умисно підмінив кримінально-караємі вчинки судді Гулька Б.І. на дисциплінарно-караємі проступки. За переконанням афериста Зеленського В.О., протиправні дії судді Гулька Б.І. слід розглядати виключно через призму Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, в той час як перевищення повноважень (ст.364 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України), перешкоджання громадській діяльності (ст.170 КК України), колабораціонізм і державна зрада (ст.111 КК України) насправді являються компетенцією суто Кримінально-процесуального Кодексу України. Саме у такий злочинний спосіб клоун Зеленський В.О. приховав вчинені злочини судді Гулька Б.І. та тим самим надав йому допомогу у майбутньому часі творити ідентичну безчинність і свавілля із десятками тисяч бійців АТО (ОСС), а що стосується обмеження у користуванні ч.3 ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів” – то по відношенню до всього населення України.
При цьому слід зауважити, що аферист Зеленський В.О. уже не вперше вчиняє подібні протиправні дії, тим самим частково нівелюючи кропіткі досягнення громадської організації та перешкоджаючи наповненню скарбниці країни на декілька десятків мільярдів гривень, тим самим суттєво послаблюючи боєздатність наших військ (військової компанії на сході України) та добробут соціально незахищених верств населення (починаючи від будинків дитини до інтернатів, одиноких, інвалідів, пенсіонерів, ветеранів війни та чорнобильців, перестарілих осіб та осіб, оплата праці яких напряму залежить від наповнення державного бюджету: учні ПТУ та технікумів, студенти ВУЗів, вчителі, бібліотекарі, викладачі державних навчальних закладів, медичні працівники комунальних закладів, прибиральники державних установ, держслужбовці, Армія, силові структури). Окремо потребують висвітлення незаконної діяльності афериста Зеленського В.О. в контексті незаконної відмови у конституційному праві особи 1 потрапити на особистий прийом до Голови Адміністрації Президента України. Станом на 11.09.2021 року особа 1 перебуває на так званій пільговій черзі (УБД) на особистий прийом до Голови Адміністрації Президента України 2 роки і 5 місяців.
Якщо до всього вищенаписаного додати і те, що за проведеним аналізом наявних в інтернеті фото та шляхом глубокого вивчення наявних в інтернеті відгуків, було достеменно встановлено, що Зеленський В.О. насправді жодного разу не був на Донецькому або Луганському фронті (всі ці низькопробні фото і відео було виготовлено під м.Києвом його приватними кіногрупами) із-за боязні бути підстреленим бійцями ОСС за його фашистську політику геноциду по відношенню до українського народу (а також через великий процент наркоманії бійців ОСС), то сумніватися в його державній зраді та в умисному винищенню українського народу (а в першу чергу – патріотів України), уже не приходиться.
Усе це доказує, що Зеленський В.О. являється ворогом української народу, в тому числі – ворогом патріотів України, адже взамін захисту порушених прав і свобод патріотів країни, Зеленський В.О. провокує їх на застосування сили (за прикладом взяття 04.08.2021 року в заручники Кабміну), терористичних актів, дезертирства, перехід на іншу воюючу сторону, здачу ще не загарбаних територій.
Статтею 104 Конституції України зазначається, що “…Президент України складає таку присягу (цитата): “Я, Зеленський Володимир Олександрович, волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі…”.
Статтею 102 Конституції України передбачено, що “Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору”.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк».
В ст.21 Конституції України записано, що «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.
У відповідності до ст.64 Конституції (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Хіба не за ці стандарти міжнародного і вітчизняного права щодня і на протязі майже семи років гинуть в АТО (ОСС) найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України? Аферист Зеленський В.О. явно через свою корумпованість, нахабність, бездарність, протиправність і ненормальність напевно уже забув про героїзм Небесної Сотні і про десятки тисяч загиблих воїнів АТО, які віддали свої безцінні життя за право решти українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до європейських стандартів права. Більше цього, аферист Зеленський В.О. саме у такий спосіб сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню і бійців АТО, нівелюючи своїми злочинними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ОСС) і учасники Майдану, які щодня влаштовуватимуть цьому аферисту і зраднику фекальну люстрацію, якщо Верховна рада України і ГПУ не бажають реагувати на це неподобство у встановлений законом спосіб.
Усе вищенаписане дає підстави вважати, що зрадник Зеленський В.О. вчинив кримінальні правопорушення, які передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що провадження № 61-9905ск21 також витікає з предмету громадської діяльності особи 1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Зеленського В.О. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії Зеленського В.О. являються явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Зеленський В.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, порушує присягу Президента України, не притримується Конституції України, перевищує повноваження, вчиняє службові підроблення, допускає недбальство і бездіяльність, приховує вчинені злочини, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, перешкоджає громадській діяльності, тим самим саботуючи роботу органу державотворчої і виконавчої ланки влади. Саботаж і бойкотування роботи судових органів прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Зеленський В.О. умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки не розпочалися воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці Зеленським В.О. вже розчарувала частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, що в діяльності Зеленського В.О. наявний склад ще одного кримінального правопорушення, що передбачене ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення Зеленським В.О. кримінальних правопорушень містять всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.396, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні заяви до ГСУ ГПУ і ГСУ СБУ про вчинені кримінальні правопорушення Зеленським В.О. Очікуємо результатів адекватного реагування ГСУ ГПУ, ГСУ СБУ стосовно вчасності внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а від Верховної ради України – імпічменту. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.