Аналітичний центр Atlantic Council простежив позитивні та негативні тенденції у діяльності нового українського уряду та президента Володимира Зеленського за останні кілька тижнів.

Свої висновки Atlantic Council оприлюднив на власному сайті. 

Перші успіхи та обіцянки нового уряду України

Два тижні тому в Україні все виглядало грандіозно. Історичні вибори принесли недосвідченому президенту та його абсолютно новій партії владу через обіцянки миру та масового економічного зростання.

Спочатку було важко зрозуміти кроки новообраного 41-річного президента, який у минулому був коміком. Він лаяв і звільняв корумпованих чиновників, відправив у відставку двох видатних реформаторів з посад у сферах національної безпеки та оборони. І в той же час він призначив колишнього повіреного найвідомішого олігарха в Україні главою своєї адміністрації.

Із позитивних кроків Зеленського — призначення 35-річного Олексія Гончарука прем’єр-міністром. Останні чотири роки він тиснув на уряд, щоб покращити бізнес-клімат в Україні. Гончарук зібрав багатообіцяючий кабінет міністрів, і разом із президентом пообіцяв, що проводитимуть низку ліберальних ринкових реформ, в результаті яких економіка зросте на 40 відсотків, а протягом наступних п’яти років буде створено один мільйон нових робочих місць.

До грудня нарешті відбудеться велика реформа з легалізації продажу сільгосп угідь. Захід роками підштовхував Україну до цього важливого кроку. Уряд також пообіцяв оновити митницю, приватизувати державні компанії, виправити Трудовий та Податковий кодекси, та провести низку інших відчутних реформ. Журналіст Джеймс Брук назвав заплановані зміни «Ліберальною революцією в Україні», яка щойно почалася.

Захід полегшено зітхнув. Можливо, Україна нарешті все виправить.

Що ж змінилося?

Багато що змінилося минулого тижня.

По-перше, знову публічно з’явився олігарх Ігор Коломойський.

По-друге, адміністрація президента почала лобіювати некоректні законопроекти у підконтрольному йому парламенті і прийняла низку рішень, які можуть означати лише одне: Зеленський консолідує владу. Україна стрімко переходить від парламентсько-президентської системи, передбаченої в Конституції, до президентської республіки. І найгірше те, що мало що його зупинить.

10 вересня найвідоміший олігарх країни Ігор Коломойський зустрівся із Зеленським. У публікації на президентській сторінці у Facebook написано, що обговорювали бізнес та енергію. Зустріч відбулася за день до прибуття Міжнародного валютного фонду до Києва. Хоча Зеленський багаторазово присягався під час передвиборної кампанії, що Коломойський не має впливу на нього.

Україні потрібен ще один транш від МВФ, і однією з червоних ліній нової програми є те, що ПриватБанк має залишатися у власності держави. Тоді як Коломойський прагне повернути банк у собі.

Поява Коломойського біля президента збігається з низкою інших тривожних сигналів. На наступний день після публікації їхньої спільної світлини поліція здійснила обшук у штабі ПриватБанку. Колишня голова Національного банку Валерія Гонтарева, яка мала сміливість забрати банк Коломойського, 26 серпня потрапила в аварію. Крім того, 5 вересня в Києві загорілася машина її сина, а 17 вересня — її будинок у Києві. Гонтарева попередила, що вона може шукати притулку в Британії і що, якщо з нею щось станеться, винен Коломойський.

Минулого тижня Коломойський вперше з’явився на ялтинському саміті Європейської стратегії. Він відвідав обід, посміхався для сотень селфі і більше трьох годин відповідав на запитання журналістів.

Тоді новий прем’єр-міністр заявив Financial Times, що уряд готовий піти на компроміс щодо ПриватБанку, однак пізніше заперечив своє твердження.

Що означає поява Коломойського

Деякі аналітики вбачають у появі олігарха біля президента найгірше: вибори позаду, Захід переконаний, що Україна на вірному шляху, і не скаже нічого поганого, доки економіка зростає, а Коломойський може робити те, що схоче. Інші зазначають, що Коломойський — хитрий, непередбачуваний маніпулятор, та все ж може бути не таким сильним, як здається. Він, ймовірно, тролить усіх нас, намагаючись показати, що має надмірний вплив, коли насправді він зовсім малий.

Зрозуміло, що ця ситуація не на руку Зеленському, особливо напередодні перемовин із МВФ. Нова влада декларує боротьбу з олігархами, однак жодних активних дій у цей бік ми не спостерігаємо. Якщо нова адміністрація хотіла заспокоїти МВФ і Захід, це був неправильний шлях, вважає аналітик Atlantic Council.

Консолідація влади

Цього тижня новий президент і парламент показали, як швидко можуть консолідувати владу, від звільнення Центральної виборчої комісії до внесення недосконалих законопроектів про реформу, які дадуть новому генпрокуророві необмежену владу реформувати прокуратуру, ігнорують проблемну Вищу раду юстиції, орган, що має повноваження найняти, звільнити та дисциплінувати поганих суддів та зменшити кількість суддів Верховного Суду.

Критики уряду запевняють, що ці кроки мають на меті забезпечити, щоб новий парламент та діючі судді залишалися лояльними. Парламент також планує запровадити нові правила, які дозволять політичним партіям усунути депутатів, якщо вони не голосують чи ведуть себе неправильно. Після консолідації цих змін деякі найважливіші установи буде дуже легко контролювати.

Без сумніву, новий парламент зробив і кілька хороших справ. Зокрема прийняв закон про зняття депутатської недоторканності, з 1 січня депутати можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за незаконні дії.

Але головним організуючим принципом є швидкість. Партія Зеленського «Слуга народу» вважає, що у неї є всього шість місяців, щоб просувати свою програму порядку денного, перш ніж її підтримка вичерпається, тому її позиція така – прийняти зараз, виправимо пізніше. І це означає, що депутати не мають часу читати або обговорювати законопроекти. Можна критикувати адміністрацію Порошенка за багато речей, вважає аналітик центру Atlantic Council, але його чиновникам знадобилося щонайменше рік, щоб розібратися, як реформувати та прийняти нове законодавство, наприклад, у Верховному суді, і навіть у цьому випадку вони припустилися багатьох помилок. «Слуга народу» хоче «виправити» суд за кілька тижнів. А оскільки Зеленський та його офіс контролюють парламент, вони можуть прийняти майже будь-який законопроект, який їм подобається.

Антикорупційний закон

До прикладу, закон про незаконне збагачення, на прийнятті якого наполягає МВФ. Досить важливий закон на папері. Однак «Слуга народу» підняла ліміт приблизно до 600 000 доларів. Це означає, що ті, хто вкрав менше за цю суму – а це понад 75 відсотків посадових осіб, яких НАБУ хотіло притягнути до кримінальної відповідальності за останні п’ять років – не будуть відправлені до в’язниці, навіть якщо їх засудили. За новим законопроектом, передбачено конфіскацію активів, менших за 600 тис доларів, однак шахраї залишатимуться на волі. 

Прийняття такого закону, на думку Atlantic Council, є неправильним підходом, тим більше, що у нового уряду немає зворотного зв’язку (соцмережі таким не вважаються). Зеленський не дав жодного інтерв’ю з моменту обрання президентом, тому громадянське суспільство вже відчуває себе відчуженим та ігнорованим.

Україна має великі шанси почати зміни: стати справжньою західною країною, куди захочуть зайти інвестори, і вирішити її масштабну проблему з відтоком мізків. Але прийняття складного законодавства за вісімнадцять хвилин та перевага швидкості над якістю — це не зовсім правильний спосіб цього досягти.

Матеріали Огляд ІноЗМІ містять оцінки виключно зарубіжних ЗМІ і не відображають позицію  RabinovichTV.