Байден представлял в течение года интересы Украины / Коллаж 24 канала
Российская агрессия, техника и военные на украинских границах не давали расслабиться Украине не только в 2021 году, но и в каждом предыдущем, начиная с 2014 года. Далее читайте на украинском.
Не хочу забігати наперед, але, здається, і у 2022 році також не дадуть розслабитись. Особливо символічно те, що закінчився 2021 рік тим, чим і розпочинався – розмовою Володимира Путіна та Джо Байдена.
США і Росія говорять про Україну за спинами
Різниця хіба у тому, що у січні 2021 року Путін зателефонував Байдену сам. Як могли вже здогадатись, не для того, щоб обговорити російську агресію на Донбасі. Для того, щоб банально привітати президента США з початком роботи.
Наприкінці грудня 2021 року вже відбулося навпаки. Байден набрав Путіна. Тут уже, начебто, було менш розмито і більше по фактажу.
Повний випуск програми «Такі справи» на 24 каналі: дивіться відео
У вас зараз виникне запитання. Чому це знову США й Росія говорять про Україну за спинами» />Особливо зважаючи на те, що 2021 року оновили хартію партнерства Україна – США, яка до цього не оновлювалась 10 років.
Днями підписали оборонний бюджет тих же Сполучених Штатів, у якому передбачено 300 мільйонів доларів і для України. Тож навряд партнери хочуть «кинути» Україну, які б там плітки за нашою спиною не намагалась донести Росія.
Ультиматум для США з конкретним дедлайном
Принагідно хочу нагадати, що Кремль і до США виснув ультиматум, який спливає вже 10 січня. Північноатлантичний альянс має пообіцяти нам не розширюватись на схід. Насправді мали на увазі: «На папері напишіть і печатки поставте, що ви не візьмете Україну в НАТО».
У США таких гарантій не дають. Ні Байден не може розписатися за всі країни НАТО. Ні Україна, яка прописала шлях до НАТО у Конституції не може і не хоче його звідти прибирати.
Чи дійсно річ у НАТО? Путіна не влаштовує і співпраця України з союзниками на двосторонніх умовах. Главу Кремля фактично не влаштовує нічого, що може зробити Україну сильнішою і здатною протистояти російській агресії. Для країни-агресорки війна, як з’ясувалося, то «священное дело».
Путін не хоче бачити силу і могутність України / Фото Getty Images
Як виявляється, вони – праведники, а Україна – вороги. Хоча, як ти їх не назви, а суті та їхнього ставлення до сусідніх держав це все одно не змінює.
Подивишся, волею-неволею російське телебачення, пригадаєш вислів російського публіциста Андрія Піонтковського: «Борис Нємцов за 2 дні до свого вбивства сказав, щоб усі мали на увазі те, що Путін – божевільний».
Зрадницькі братні обійми Путіна
Про себе промовиш: та хіба ж тільки Путін? Вони вирішили записати всі колишні держави, що входили до СРСР, у «братні народи». Ти їм хоч щодня нагадуй, що ніякі ми не братні народи, а вони все одно продовжують лізти до нас зі своїми задушливими обіймами . Зрадницьки ховаючи зброю за спиною.
Якщо з Олександром Лукашенком такі способи ще спрацьовують, і він у це союзне «государство» сам рветься. Навіть Конституцію, за прикладом Путіна, переписує. Так що, здається, ніби він від частини повноважень навіть хоче відмовитись. Чого в нього ніхто не просив.
З нами це все не працює. Плавали, знаємо, не треба. Надто ми вже любимо свою свободу . Надто тяжко вона давалася, щоб так просто її продавати за мідний рубль, дешевий газ та вугілля з нашого ж Донбасу.
Ще раз нагадаю тренд 2021 року. Більше не українцям, а тим, хто за «поребриком». Українці чинитимуть опір.
Цей флешмоб можна вважати одним із тих, який викликав у мене особливу гордість цього року. Гордість за себе, військових та Україну.
Чинитимуть опір, бо є кому і є чим. Я не намагаюсь налякати, а попередити, як жінка яка у 2022 стане на облік до військкомату за законом Міноборони.
