Реформа чи вбивство медицини?

Ті, хто дивиться нас регулярно, напевно знають, що ми досить пильно ставимося до всього, що робить уряд у вітчизняній медицині. Тому що це надзвичайно важливе питання і дуже болючий для нашого суспільства. По-перше, у нас скорочується населення. Люди похилого віку вмирають, а дітей народжується занадто мало для того, щоб компенсувати втрати населення. Тому кваліфікована медична допомога потрібна як мінімум для того, щоб одні довше жили, інші не боялися народжувати, а треті росли без особливих турбот, тому що держава повинна піклуватися про здоров’я дітей 25 годин на добу, щоб підростаючі платники податків ставали повноцінними громадянами держави.

По-друге, ми країна, яка постраждала від Чорнобиля більше всіх. А це означає, що і про здоров’я ми повинні теж згадувати частіше, ніж інші. Тому що онкологія та інші принади пострадіоактівних моментів проявляються не одне покоління. І думати, що якщо в 89 рвонуло — значить все — це нерозумно. Чорнобиль буде ауківаться і завтра і через 5 років і через 20.

Ну і третє — це безперервна, на жаль, війна. Там теж потрібна якісна, оперативна і соціально орієнтована медицина. Тому охорону здоров’я в Україні — це важливо. І всі етапи медреформи треба розбирати по поличках, щоб розуміти — що нового для платників податків придумують раз по раз і добре це чи погано. Спробує розібратися в ситуації докладніше Андрій Томський — автор і ведучий програми » Червона картка «, черговий випуск якої вийшов в ефірі телеканалу Rabinovich TV в середу, 11 березня.

Незважаючи на дике бажання, уряд або що-небудь змінити в нашій медицині, або що-небудь на ній вкрасти, не завжди це у них виходить так, як задумано. І ось, як з’ясувалося, чергового етапу медреформи може і не відбутися. Цей етап налякав свого часу лікарів і пацієнтів перспективою того, що в Україні лікарням необхідно буде або шукати шляхи виживання, або закриватися. Минулого тижня президент Зеленський заявив, що потрібно, мовляв, мати сміливість і визнати, що до другого етапу медичної реформи з 1 квітня багато хто не готовий і додав, що з таким підходом реформа летить в стіну. Незрозуміло, що саме мав на увазі президент щодо стіни, але дехто сприйняв ці слова як натяк на відстрочку реформи, а деякі заговорили і про її передчасну кончину. Тобто, або повне скасування або, як мінімум, перегляд. Як кажуть експерти, швидше за все для виконання саме такого завдання призначили нового міністра охорони здоров’я. Нагадаю, замість нічим особливо не відзначилася на своєму посту Зоряни Скалецького, нашим охороною здоров’я тепер рулить кардіохірург Ілля Ємець. Він уже очолював МОЗ в уряді Азарова. І якщо тоді його критикували за відсутність реформ, то за словами експертів, зараз таке вміння працювати без результатів може стати в нагоді. Тим більше, що офіційний привід відкласти реформу до кращих часів якраз є. В Україні ж теж зафіксовано коронавірус, і, за прогнозами навіть світових аналітиків, кількість хворих в нашій країні буде рости.

Якщо підходити до реалізації ініціатив в охороні здоров’я України, то у нас доходить до смішного. У тарифах на лікування, які затвердив Кабмін, ні пункту щодо лікування від коронавируса. Як за нього будуть платити? Уряд же оголосило новий прайс на медичні послуги. Там все по пунктах — укол стільки, лікування інфаркту стільки. Гіпс накласти — стільки. А ось про коронавірус — нічого. Як тарифікувати цю хворобу? Ніхто сказати не може. Але штука небезпечна, так що тільки через коронавируса реформу вторинної медицини вже можна відкласти на рік. Хоча взагалі приводів можна придумати ціле відерце і ще баночку. Але, якщо реформи не буде, то що буде замість неї? Лікарням на цей рік залишили тільки 60% від торішньої медичної субвенції, і цих грошей вистачить в кращому випадку до вересня. Решту грошей клініки повинні були отримувати від Національної служби здоров’я — за тарифом за кожен пролікований випадок. Тобто, в разі відстрочки реформи, доведеться терміново міняти схему фінансування. І цілком можливо саме тому у нас з’явився новий міністр охорони здоров’я. Отже, тепер нашою медициною рулить відомий український кардіохірург і глава Центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ Ілля Ємець. Він зовсім в цій справі не новачок. Ємець вже курирував медицину давним-давно — ще в уряді Азарова. Правда, був міністром він зовсім недовго — всього п’ять місяців — з грудня 2010 року по травень 2011 року. І відправили його у відставку, тому що він зовсім нічого не зробив на своїй посаді. Чуток про те, як Ємець знову отримав місце — багато. Від лобіювання його кандидатури головою профільного парламентського комітету Михайлом Радуцьким, і до рекомендацій від родичів першої леді Олени Зеленської. Але ми гордо копатися в брудній білизні не будемо. Адже в деяких випадках не важливо, як прийшов. Важливо, навіщо і що буде робити.

Але тут потрібно відзначити, що МОЗ отримало нового керівника в критичний момент. По-перше, в країні коронавірус, і цілком може бути справжня епідемія. По-друге, з 1 квітня має розпочатися другий етап медреформи, щодо якого є чимало побоювань. Не виключено, що багато медустанови просто втратять фінансування і будуть змушені закритися, а тисячі українців залишаться без медичної допомоги або будуть змушені платити за лікування зі своєї кишені. У світлі цього Ємець як «противник реформ» влаштував би багатьох, як у лікарському співтоваристві, так і серед обивателів. Тим більше, можна нагнати паніки і, налякавши всіх коронавірусів, взагалі загальмувати всі рухи в медицині. Адже ясно, що проводити реформи і одночасно боротися з небезпечним вірусом наша система охорони здоров’я навряд чи зможе. Хоча і без коронавируса більшість лікарень до реформи не готові. Адже для того, щоб все стартувало, їм треба було підписати договори з Нацслужби здоров’я. До 1 квітня залишилося вже трохи, а документи ще не підписало півтори тисячі медустанов. Деякі районні лікарні навіть не підвали заявки, так як спочатку розуміють, що не пройдуть за критеріями Нацслужби. Про це медики вже розповіли президенту. І аргументи докторів його, судячи з усього, переконали. Хоча напевно більше його переконала неготовність місцевої влади брати на себе дефіцит фінансування.

Головне питання зараз — що вийде в результаті? Президент просто так сказав, чи таки буде офіційна відстрочка реформи? І, якщо так, то, як в цьому випадку стануть працювати лікарні. Адже прихильників продовження реформи теж чимало. І вони напевно будуть тиснути на владу. Колишня заступник Уляни Супрун Ольга Стефанишина, нардеп від партії «Голос» вважає, що через відстрочку реформи кожен день помирає 1600 українців. Не знаю, як Стефанишина порахувала як хто і від чого помирає, але мені чомусь здається, що причини смерті «гальмування реформи» не написано у нас ні в одному свідоцтві про смерть. Зрозуміло, що такі заяви зараз — суцільний популізм. У нинішній ситуації з реформою дійсно краще почекати. Українці в цьому випадку отримають ту медичну допомогу, до якої звикли — доступну, але, можливо, з доплатою «в конвертах». І може краще так, ніж зовсім ніяк. Коли може, і дав би конверт, але вже нікому. Звичайно, якщо все повернути назад і лікарні не будуть отримувати гроші за новою схемою, то їм повинні повернути старий механізм — медичні субвенції. І для цього потрібно, як мінімум, вносити зміни до бюджету. Тут виникає відразу кілька проблем. По-перше, на цей рік у медицини «вкрали» 0,3% ВВП. На охорону здоров’я заплановано на 16-17 млрд менше, ніж в минулому році. Якщо реформу відкладуть, адже гроші вже ніхто не поверне. По-друге, навіть якщо субвенція буде виділена в торішньому обсязі, грошей все одно не вистачить. Адже підвищилися мінімальні зарплати, подорожчали деякі ліки. Тобто, фінансування потрібно буде підвищувати хоча б на 5%. А зробити це в умовах нинішнього бюджетного дефіциту буде непросто. Залишається лише розраховувати, що відстрочка по часу допоможе знайти якийсь новий варіант медреформи, хоча, зрозуміло, все впирається в гроші. Немає грошей — немає медицини.

Ви дивилися програму » Червона картка «. До побачення.