«Заговоры, вокруг заговора» – создают впечатление разговора с таксистами и социальные сети.

Конспірологія, або схильність пояснювати речі таємними змовами – це уявлення про світ, яким панують приховані потужні сили, що бажають зла і прагнуть впливати на політику, економіку, здоров’я і переконання людей. Як можна пояснити теорії змов та як спілкуватися з їхніми прихильниками?

Зверніть увагу! «Зрада» продається значно краще, аніж «перемога»

Хто такі прихильники змов та конспірології?

Уявлення про змову – це спосіб пояснити світ . В ньому, на думку прихильників конспірології, діють неявні, потужні, зловмисні ворожі сили, що прагнуть втручатися в життя людей. Чіпувати та викликати аутизм під час вакцинації, нанести штрих-код під час перевірки температури, перекроїти світову економіку, знищити людство тощо.

Прихильники конспірології є надто підозріливими, суперечливими, відкидають наявні докази. В них не просто скепсис, який критично аналізує реальність, а надмірна недовіра до реальності . При цьому, ті, хто вірить в конспірологію, вважають себе людьми логічними, здатними до критичного мислення. Це важливо пам’ятати, коли будете з ними спілкуватися.

Теорії змови бувають химерними, як-от про рептилоїдів з планети Нібіру, так і до цілком правомірних, як-от про використання приватних даних для стеження за людьми. Бувають вони і різні за походженням: одні виникають в колективній свідомості, інші (що трапляються частіше ) мають певне і таємне, авторство і мету, та служать для маніпуляції людьми .

Теорії змови можна описати за чотирма принципами:

Конспірологія є універсальною – вона вражає людей повсюди. Переважно, прихильників теорії змови характеризує хоча б щось одне з цього: погана освіченість, бажання бути особливими, прагнення певності, відчуття безпорадності та недовіри майже до всього навколо.

Конспірологія є бездоказовою – «на те вони і таємні уряди, щоб їхнє існування ніхто досі не довів». Втім, відсутність доказів своїх міркувань та наявність доказів протилежних уявлень ніяк не переконує конспірологів.

Конспірологія спирається на образне, емоційне мислення – так зване швидке мислення, що по-хорошому допомагає робити швидкі, критичні для життя рішення про безпеку і порятунок.

Конспірологія – соціальне явище. Віра в змови відображає існування конфлікту між різними соціальними групами та відчуття в хоча б однієї з них зовнішньої загрози.

Чим небезпечні теорії змови?

Вони стосуються не окремого індивіду, який собі може думати, що хоче. Прихильність до теорії змови зачіпає і втягує у сферу впливу цілі спільноти людей.

Віра в те, що світом керує таємний уряд, і з цим нічого не вдіяти, може відохочувати людей справді цікавитися політикою в деталях, а не образах, чи займатися політикою.

Уявлення про те, що вакцини розробили, аби знищити, стерилізувати, чіпувати, зробити аутичним людство, істотно зменшує рівень вакцинації в спільноті, і зрештою знищує колективний імунітет і робить спільноту вразливою до епідемій.

Переконаність в тому, що кліматичних змін не існує, заважає людям змінювати свою буденність і зменшувати власний внесок в шкоду довкіллю.

Такі переконання відверто небезпечні для життя всієї спільноти . Тому що робити, коли люди довкола мислять змовами і чинять дивні речі, які шкодять всім, – активно досліджують науковці.

Зверніть увагу! Теорія змови і коронавірус: як працюють доморощені конспірологи

Чому люди вірять в теорії змови?

Якщо стисло, то не тому, що вони ідіоти, а тому, що їм некомфортно, і їхній мозок намагається з цим впоратися. Але щось іде не так. Виділяють так звані епістемологічні мотиви конспірології (коли йдеться про знання про щось) та екзистенційні (коли йдеться про буття прихильників конспірології).

Які мотиви є в прихильників теорії змов?

Прагнення впоратися з непевністю і невизначеністю . Навіть без думок про змови, невизначеність і її страх є причиною дискомфорту і тривожності в багатьох людей. Рятує в цьому разі лише прийняття невизначеності, а не підведення під неї якоїсь теорії, яка тривожність збільшує ще сильніше.

Бажання відстояти свої переконання, коли очевидної аргументації бракує . Той самий епістемологічний мотив. Здаватись ідіотом ніхто не хоче, а розумнішим за більшість – всі. Теорія, яка пояснює власні чи нав’язані переконання процесами, які не довести – це дуже зручно.

• Бажання пояснити речі . Великі, значущі події в уявленні людей не можуть пояснюватися простими чи випадковими подіями. Приклад цього переконання – «Як так може бути, що просто так виник новий вірус? Ну точно його створили.»
• Політичні мотиви . В залежності від того, хто програв на виборах, теорії змов про вплив на хід виборів змінюється. Кумедно, що дійсно на хід передвиборчих кампаній здійснюють сильний інформаційний вплив. Власне, кампанії і є хвилями впливу на думки. Проте, політики програють і без якихось змов.
• Відчуття вразливості, загрози, безпорадності – стани, що живуть глибоко у мозку, в ділянці під назвою амигдала, і налаштовують в ньому когнітивні фільтри.

Прихильникам різних теорій змов властива така риса, як тривожність – ще не розлад, але схильність нещасно та безпорадно почуватися доволі часто. Людина, що відчуває загрозу, не сприймає логічних доводів, звертає увагу переважно на негативні речі, що є для неї доказами власної правоти і стану небезпеки та прагне гуртуватися з такими ж людьми.

В теорії змов дуже часто вірять певні спільноти, що є в меншині та відчувають, відповідно, загрозу і безсилля. Важливим моментом є те, що в цьому разі віра в змову робить людей ще більш безпорадними і пасивними.

Прихильники теорій змов часто мають:

• Магічне мислення (мають ритуали і вірять в силу думки).
• Макіавеллівські риси (прагнуть влади, контролю, готові на все заради мети і мають пієтет до сильніших).
• Первинну психопатію (на перший погляд милі, але безсердечні маніпулятори).
• Що робити з теоріями змови?

У багатьох людей передусім виникає бажання кепкувати з прихильників теорії змови і розвінчувати їхнє сприйняття. Проте, що більше люди борються з теоріями змови і фейками, то сильніше ті, хто в них вірить, до них пристають. За цим стоїть певна логіка. Людям, які вірять в змови, відмовитися від свого прихистку, що оберігав картину світу, здається парадоксальним. Також їм дуже складно визнати свою неправоту , коли всі зусилля були спрямовані на ствердження особливого статусу і гострого «критичного» розуму.

Цікаво! Апокаліпсис переноситься

Взяти відповідальність в межах спільноти і почати щось робити, аби не бути безпорадними жертвами – така ініціативність і «повільне мислення» не притаманні конспірології. Що більше зусиль хтось докладає до розвінчування теорії змов, то сильніше прихильники конспірології переконуються, що комусь дуже треба ними маніпулювати, і стають ще більш впертими. А якщо при цьому над ними ще й насміхаються, то виходу з глухого кута фактично не існує.

Натомість, можна використовувати такі підходи:

• Апеляція до логіки, фактів та емпатії . Але перед тим, як наводити факти потрібне правильне налаштування. Розпочати можна з прояву емпатії, що ви розумієте людину і поважаєте її думки і точку зору. Тоді амигдала мозку задоволено розслабляється. Далі можна наводити факти. Спокійна розслаблена людина, що почувається в безпеці, має шанси увімкнути повільне мислення і пройти стежкою фактів, а не тривожних образів.
   
• Надання сили. «Вас пригноблюють та обманюють». Так ви проявляєте емпатію, тож дієте як людина розумна, а не троль. «Що б ви зробили, щоб вплинути на цю страшну ситуацію? Це у вас взагалі мета – щось змінити – чи ціль?». Цілком може бути, що самі лише думки про конкретні наміри заспокоять, дадуть відчуття сили чи покажуть безглуздість ситуації.
   
• Використання «перевертнів». Можна ставити в приклад людей, що були прихильниками теорії змови та перейшли до іншого табору.
   
• Не чіпати. Якщо віра в якусь змову не становить загрози для вас і суспільства, можливо, варто не намагатися змінити думку цієї людини. Не марнуйте свої час та сили на суперечки. В такому разі слід «не рубати щупальця», і витрачати життя на боротьбу з рептилоїдами, масонами і Білом Гейтсом в голові опонента.

Краще замислитися щодо спільної причини таких переконань: тривожність, схильність до оманливих думок і галюцинацій, брак контролю над власним життям, піддатливість до переконань, брак визнання з боку інших, в тому числі невдячність близьких. На ці причини можна частково впливати, цим самим ставати на крок ближчими до розвінчання теорій змов серед їхніх прихильників.