Про дефіцит дизельного палива, і як влада може заробити на страхові.

Про те, що любиш кататися, люби і від цін на заправках «офігівати» – ми вже розповідали. Неодноразово. І попереджали, що далі ситуація може виявитися закрученою і ще цікавішою. І ось ми на порозі того, що в Україні намічається дефіцит дизельного палива.

Причина — різке зниження поставок з Росії, яка зараз контролює близько 45% нашого дизельного ринку. За даними представника президента в Кабміні і радника з енергетики Андрія Геруса, в серпні поставки дизеля з Росії скоротяться вдвічі – з 200 тисяч тонн до 100 тисяч тонн.

Розбереться докладніше Андрій Томський — автор і ведучий програми » Червона картка «, черговий випуск якої вийшов в ефірі телеканалу Rabinovich TV в середу, 21 серпня.

Історія про чергову українсько-російську паливну війну має наступний вигляд: з 1 серпня наша країна ввела спеціальне мито на дизель та скраплений газ з РФ. Мито на трубопровідне дизельне паливо становить 3,75%, а з 1 жовтня вона виросте до 4% від ціни. За газ імпортерам доведеться доплачувати 1,75%, а з жовтня — 3%. Ці мита уряд запровадив у відповідь на обмеження Росією поставок нафтопродуктів в Україну з 1 червня цього року (відвантаження йдуть, але за квотами). Головний аргумент Кабміну – за рахунок спецмита бюджет зможе акумулювати близько 3,7 млрд гривень, які будуть спрямовані на диверсифікацію залежності від російських нафтопродуктів. Втім, ідею з митами не оцінили російські імпортери. Так, компанія Wexler, яка поставляє в Україну дизель від російського державного підприємства «Роснефть» і контролює 41% нашого ринку, в кінці липня заявила, що призупиняє трубопровідні поставки, які стали, на її думку, нерентабельними.

Влада заспокоює: колапсу на ринку не буде. За словами Андрія Геруса, одночасно зі скороченням імпорту російського дизеля, в 3-4 рази в серпні виростуть поставки дизеля по морю. Плюс — збільшуються відвантаження з Білорусі, Литви і країн ЄС. Глава Мінінфраструктури Володимир Омелян заявив про створення антикризового штабу, який буде тримати ситуацію під контролем. Втім, як пояснюють експерти, ризики все ж є. За серпень дійсно поки немає побоювань, так як ще не витрачені колишні внутрішні запаси палива. А ось у вересні можливі складнощі. Запаси на той час вже будуть вичерпані, а портам належить перевалити близько 150 тисяч тонн ресурсу. Це рекордний обсяг – стільки по морю ми ще ніколи не приймали. Тому незрозуміло, як цей логістичний ланцюжок спрацює на практиці», — говорять експерти і натякають — будь-які складнощі відразу ж будуть використані як привід підвищити ціни.

На нещодавній прес-конференції по дизельному питанню представник президента в Кабміні і радник з енергетики Андрій Герус визнав, що вже в цьому місяці частка російського дизеля на нашому ринку впаде з 45% до 25%. При цьому він заспокоїв: паралельно з різким зниженням імпорту російського палива йде його збільшення за іншими каналами. Так, поставки по морю (з Греції, Італії та ін.) Мають зрости в 3-4 рази. Також будуть збільшені відвантаження дизеля з Білорусі, Литви.

А з вересня, за прогнозами Геруса, будуть відновлені і трубопровідні поставки з Росії. Нагадаємо, що в кінці липня компанія Wexler заявила, що поставки дизеля в Україні по трубопроводу не цікаві для неї за ціною після введення спецмита. Спецмита ж були розраховані так, щоб зняти додаткову маржу з трубопровідного дизеля. Він виходить приблизно на 4% дешевше, ніж паливо, що поставляється по інших каналах. У доступному для огляду майбутньому Україна скасовувати мита не збирається. Мета держави  поступово знижувати частку російського палива на нашому ринку. Так, за словами Геруса, в серпні вона може зменшиться до 25%, а вже у вересні – до 10-15%. Головне питання – чим замінять російський дизель і скільки новий ресурс буде коштувати на наших заправках.

План «Б», на який орієнтується українська влада – поставки з різних «альтернативних джерел». Головну ставку роблять на Білорусь. Тамтешні виробники, нібито, вже погодилися в серпні-вересні наростити поставки дизельного палива в Україні. Спеціалізований майданчик enkorr, посилаючись на свої джерела в білоруських нафтових колах, повідомила, що поставки збільшать до 250-260 тисяч тонн на місяць, що на 30-60 тисяч тонн більше звичайних обсягів. Про додатковий імпорт, нібито, Володимир Зеленський домовився з президентом Білорусі Лукашенко. І, щоб виручити Україну, Мозирський НПЗ (а він вже забезпечує майже 29% імпорту дизеля в Україні) начебто навіть готовий перенести плановий ремонт з вересня на жовтень.

Тобто, замість залежності від російського палива, ми плавно переміщаємося до залежності від білоруського. Але тут ситуація ускладнюється ще й тим, що білоруський дизель – це продукт переробки російської нафти. І в будь-який момент Росія при бажанні може включити важелі тиску на Білорусь і якщо не перекрити, то, як мінімум, прикрутити нам цей кран.

Як кажуть чиновники, наш ринок є преміальним для постачальників нафтопродуктів, так як дозволяє добре заробляти. Тому дефіциту в бажаючих імпортувати дизель в Україні немає. Але виникає відразу кілька проблем. Перша — це час. Не можна моментально відмовитися від російського ресурсу і перейти на інший. Знадобиться час на укладання контрактів, пошук потрібних обсягів та інше. Друга, куди більш серйозна проблема – логістика. Наші слабкі місця — порти і залізниця. Розповіді влади про величезні портових потужностях – міф. Дуже багато об’єктів портової інфраструктури держава вже не контролює, основні перевалки – в приватних руках. З ж/д транспортом та ж історія. «Укрзалізниця» монополізувала локомотивну тягу і розподіляє локомотиви в ручному режимі. Плюс — безладний графік руху: склади з нафтопродуктами можуть стояти на запасній колії не те що тижнями, а місяцями. Нафтопродукти — це не китайські капці, які можна завозити фурами в будь-якому обсязі. Нафтопровід — найдешевший і швидкий спосіб доставки палива, тоді як портова логістика може виявитися проблемною, як і ж/д транспортування – у нас просто не вистачить рухомого складу.

Як повідомив міністр інфраструктури Володимир Омелян, «Укрзалізниця» отримає близько 400 додаткових цистерн для перевезення нафтопродуктів. Втім, ситуація не така весела, як її намагаються представити чиновники. У вересні вітчизняним портам належить перевантажити близько 150 тисяч тонн дизельного палива. Це рекордний обсяг — стільки по морю ми ще ніколи не приймали. Тому незрозуміло, як вся логістичний ланцюжок спрацює на практиці.

Поки дизельний ажіотаж практично не позначився на цінниках на українських заправках. Була спроба розгойдати оптові ціни на погрози російських імпортерів перекрити краник, проте до роздробу сплеск так і не докотився. Втім, така цінова стабільність — вельми оманлива. Ціни на нафтопродукти, в тому числі дизельне паливо, в Україні залежать від вартості ресурсу на кордоні і курсу долара. Причому, зростання (або зниження) курсу на 1 гривню дає подорожчання (або здешевлення) палива на 60 копійок за літр. З урахуванням того, що гривня в цей період зміцнювалася (і навіть ходила за психологічний мінімум в 25 гривень за долар), а світові ціни на нафтопродукти особливо не мінялися, дизельне паливо в Україні повинно було подешевшати, мінімум, на гривню за літр.

Тим часом, ціни практично не змінюються, що в нинішній ситуації вже можна вважати прихованим подорожчанням. Тобто, якщо курс долари серйозно піде вгору, що експерти прогнозують вже в кінці серпня-вересні, заправники тут же перепишуть і ціни на дизель.

Ви дивилися програму » Червона картка «. До побачення.