Не випадково, що політика Вашингтона, яка стає все більш неблагополучною і жорстокою, починає нагадувати політику Києва.

політика України і США тісно переплелася: американський президент Дональд Трамп і його український колега Володимир Зеленський тримають в своїх руках політичні долі один одного. Трамп може запропонувати або скасувати надання зброї і політичну підтримку, якої Зеленський потребує, щоб Україна витримала черговий натиск Росії. І Зеленський може вибирати, чи підіграти Трампу на виборах 2020 року, вигадуючи бруд на його суперника, або, в якості альтернативи, сприяти процесу імпічменту.

Про це пише видання Foreign Рolicy.

Новий зв’язок

Зв’язок – це не просто збіг, він походить із загального джерела. Сьогоднішні заворушення і незібраність, від яких потерпають українські та американські політики, багато в чому є наслідком атак гібридної війни, які погіршили існуючі політичні незгоди і обрушили хаос на обидві країни. Внаслідок цього політика США стає все більш схожою на політику України, — країни, яка несе на собі тягар гібридної війни і хакерських атак на виборах впродовж щонайменше п’ятнадцяти років.

Вічна дилема

Відносини України і Росії завжди були складними. Не секрет, що в 2004 році Росія зламала українську виборчу комісію, щоб домогтися перемоги тодішнього прем’єр-міністра Віктора Януковича на президентських виборах. Росія вимагала від України не підписувати угоду про вільну торгівлю з Європейським Союзом, що викликало протести Євромайдану в 2013 році.

Повторні втручання Росії в українську політику мали два, здавалося б, суперечливих ефекти. З одного боку, вони послужили подальшій поляризації політики в Україні. Росія бореться за те, щоб утримати Україну в своїй сфері впливу і заборонити їй вступати в Європейський Союз і НАТО. Частина українців хоче, щоб Україна приєдналася до цих західних інститутів, розглядаючи їх як гарантію процвітання. Проте інша частина громадян відчуває себе ближче до Росії, вважає себе частиною російського світу, і розглядає Росію як природного партнера України. Вибори в Україні зазвичай пропонують виборцям «цивілізаційний вибір» між західною версією сучасності і східним альянсом з Росією, заснованим на спільній православній або радянській культурі. Це серйозний вибір з потенційно стійкими наслідками. В результаті політика час від часу стає насильницькою: кулачні бої в українській Раді і акти залякування на вулицях.

Політичні флюгери

І все ж, як це не парадоксально, багато провідних політиків і олігархи в Україні прагнуть підіграти обом сторонам. Замість того, щоб зробити остаточний вибір, вони ревно охороняють свої статки і положення, часто надаючи підтримку декільком кандидатам і змінюючи позиції в міру зміни політичних вітрів. За іронією долі, в різко поляризованому середовищі гнучкість є найбільшим політичним активом. Більшість українських олігархів заробили цілий статок під проросійським президентством Януковича в 2010-2014 роках, пережили його відставку, а потім надали активну підтримку президенту-націоналіста Петру Порошенку, в деяких випадках навіть збираючи приватні армії для боротьби з бойовиками на сході. Український олігарх Віктор Пінчук, як відомо, підтримав членство України в НАТО до того, як виступив проти нього, і співпрацював з Хілларі Клінтон, перш ніж перейти до підтримки Трампа. Коли ваша країна страждає від тиску, має сенс проявити гнучкість.

Поганий приклад

Ця політика поляризації і впливу на владу все частіше освоюється в США. Політична поляризація, звичайно, не нова в Вашингтоні. Це сильніше виявлялося в певні історичні періоди, особливо під час громадянської війни. І багато досліджень показали, що поляризація росла в міру зростання економічної нерівності в епоху після Рейгана. Проте втручання Росії в президентські вибори в США в 2016 році ще більше поляризувало американську політику.

Сьогодні багато американців вважають, що їхні політичні опоненти вчинили державну зраду і знаходяться в союзі з іноземною державою. Здається, що кожні вибори пропонують цивілізаційний вибір між добре функціонуючою демократією і, в залежності від того, кого ви питаєте, або націоналістичним авторитарним правлінням, або елітарною олігархією. Уже чуються зростаючі заклики до насильства праворуч. Республіканці перейняли українські парламентські норми, перервавши слухання з імпічменту і замість цього організувавши вечірку з піцою.

Продати подорожче

У той же час Трамп проявляє ту ж гнучкість і прагнення до збагачення, що і український олігарх. Одна з найбільш чудових і найменш помітних рис нинішнього скандалу з імпічментом полягає в тому, що він показує: Трамп неймовірно нелояльний по відношенню до президента Росії Володимира Путіна. У той час як Трамп з радістю приймав підтримку Росії в 2016 році, його розмова з Зеленським показує, що він охоче надасть протитанкові ракети країні, що воює з Росією, за умови, що ця країна допоможе йому з перевиборами на 2020 рік. У нього немає ідеології і лояльності, він просто продає зовнішню політику США за найвищою ціною.

Так що політичне порівняння США з Україною не випадкове. політика , через яку Україна постраждала в конфлікті з Росією, також стала політикою Вашингтона. Конфлікт між Росією і Заходом поляризував обидві нації і породив неідеологічних посередників, які отримують вигоду від конфлікту, підвищуючи ціну, яку вони можуть призначити за ресурси, наявні в їхньому розпорядженні. США під керівництвом Трампа стали «маленькими» на міжнародній арені і вразливими, як Україна.

Читайте також — Washington Post: Зеленський потребує допомоги, але її не буде 

Матеріали Огляд ІноЗМІ містять оцінки виключно зарубіжних ЗМІ і не відображають позицію  RabinovichTV.