Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган вважає, що його країні пора обзавестися власною ядерною бомбою.
У вересні президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив членам своєї партії, що його країні пора обзавестися власною ядерною бомбою.
Такий крок ознаменував би різкий розрив із попередніми зобов’язаннями Туреччини, яка підписала «Договір про нерозповсюдження ядерної зброї», який забороняє неядерним державам набувати ядерну зброю. Але це не перший випадок, коли Туреччина, яка приймала ядерну зброю США з кінця 1950-х років, жадає власну програму її створення, — пише Foreign Рolicy.
Мрії про зброю
Наміри Ердогана зовсім не нові для Туреччини – подібні думки час від часу відвідують уми турецьких керівників. На тлі зростаючої напруженості в регіоні між США, Туреччиною, Росією і Сирією, не дивно, що Ердоган з його амбіціями диктатора замислюється про ядерну зброю.
Не варто недооцінювати потенціал Туреччини – країна цілком може дозволити собі ядерну програму, тим більше, що Анкара вже продемонструвала, наскільки сильно вона «поважає» міжнародні закони і вимоги.
Вже було
26 вересня 1966 року тодішній посол США Паркер Т. Харт отримав доповідну записку про «тривожну розмову Кларенса Венделя, американського аташе з мінеральних ресурсів в посольстві США в Анкарі, з «надійним» турецьким ученим про ядерні амбіції Туреччини».
У меморандумі, одному з 20 раніше розсекречених документів з ядерної зброї в Туреччині, опублікованому на цьому тижні Архівом національної безпеки США, стверджується: джерело повідомило, що посадовим особам з Головного управління досліджень і розвідки корисних копалин Туреччини «було запропоновано співпрацювати з генералом Рефіком Тулгу» і професором Омером Інонія (професор фізики в Близькосхідному технічному університеті) в рамках турецької програми з розробки «атомної бомби».
Перші ластівки
Вендель, згідно записці, зазначив кілька подій, які свідчать про те, що претензія може бути такою, що заслуговує довіри, в тому числі: «неодноразові заяви Туреччини про те, що ядерний реактор потужністю 200 мегават планується для Стамбула»; накопичення запасів від 300 до 600 т урану в родовищах низькосортних руд; і «тактику відстрочки і торгу турецьких переговорників під час обговорення питання про продовження двосторонньої угоди про мирне використання атомної енергії, яке в першу чергу стосувалося передачі відповідальності за гарантії від США Міжнародному агентству з атомної енергії».
План Б
Харт скептично ставився до того, що Туреччина налаштована на створення ядерної зброї, але він вважав, що Анкара готує план дій на випадок непередбачених обставин, якщо гонка ядерних озброєнь набере обертів у регіоні. Вони можуть «просто убезпечити себе в разі, якщо будуть подальші серйозні нестиковки в договорі про нерозповсюдження», написав він Джону Хоусоном, директору у справах Туреччини в Бюро Близького Сходу і Півдня Державного департаменту США.
Передчуття
Велика частина історії розміщення ядерної зброї в Туреччині як частини більш широких європейських стримуючих сил залишається таємною. Але в кількох документах докладно обговорюються питання, пов’язані з розміщенням ракет «Чесний Джон» і «Юпітер» в Туреччині в 1959 році й на початку 1960-х років, і постійні побоювання з приводу ризику їх можливого захоплення в разі, якщо відносини США з майбутнім турецьким лідером погіршаться.
Все можливо
Відносини з Туреччиною були особливо напруженими в останні тижні, коли Ердоган наказав вторгнутися в Сирію в спробі знищити курдські сили, які були важливими союзниками у війні під керівництвом США проти терористичного руху «Ісламська держава».
У відповідь чиновники з державного та енергетичного департаментів США приступили до розгляду планів дій в надзвичайних ситуаціях для можливої евакуації близько 50 одиниць тактичної ядерної зброї, що зберігається на турецькій авіабазі «Інджірлік». Тому що ядерна зброя в руках Ердогана може мати непередбачувані наслідки.
Читайте також — BI: Летючі кораблі й міни під ковдрою – зброя часів Холодної війни
Матеріали Огляд ІноЗМІ містять оцінки виключно зарубіжних ЗМІ і не відображають позицію RabinovichTV.
