Людство не може дозволити собі зберегти космічний простір недоторканим. Втекти з цієї планети важливіше, ніж життя гіпотетичних марсіанських бактерій.
Марсіанські амбіції підприємця Ілона Маска стають все реальнішими. Минулого місяця, стоячи перед Starship Mark 1, він повторив своє бажання «зробити людство багатопланетним», заснувавши місто на Марсі. Для Маска, Джеффа Безоса та інших космічних мрійників Сонячна система наповнена майже необмеженими природними ресурсами, які полегшать тиск на екологію Землі та приведуть людство до зірок.
Про це пише видання Foreign Рolicy.
Стерильний космос
Однак мрії про сяюче місто Маска на Марсі та місячні крижані поселення Безоса не всім до вподоби. У космічній спільноті є група, яка розглядає Сонячну систему не як можливість розширення людського потенціалу, а як природний заповідник, який може досліджувати лише елітна група вчених та їхні робототехнічні зонди. Ці прихильники планетарного захисту, такі як Моніка Грейді, вимагають найсуворішого тлумачення Договору про космічний простір 1967 року, який закликає уникати «шкідливого забруднення» небесних тіл. За такого режиму NASA здійснює великі витрати на стерилізацію зондів, щоб запобігти забрудненню цілком теоретичних біосфер.
Ці драконічні вимоги несумісні з планами Маска та НАСА щодо колонізації планет. Астронавти не можуть вижити без власних бактерій на шкірі та у кишках. Заборона на транспортування бактерій мала б значення, якби Марс був світом із власним життям, як його колись уявляли астрономи. Ніхто не хоче піддавати марсіан загрозі захворіти на кір, але, на жаль, наші роботизовані розвідники виявили лише похмурий, іржавий ландшафт, з браком кисню та високою радіацією, яка простерилізує будь-які земні мікроби.
Чи є життя на Марсі?
Просте життя може існувати під землею або на дні глибокого каньйону, але його важко виявити за допомогою роботів. Знайти позаземне життя було б чудово для науки, але якщо крокувати так обережно, як буддистський монах, що змітає комах зі свого шляху, можна поставити під загрозу всю космічну програму. Тим більше, що існування марсіанського життя залишається гіпотетичним.
Вигоди для людства від розвідок та розробок Марса явно переважають добробут чисто теоретичних марсіанських грибів.
Далі від Сонця
На щастя, конфлікт із потенційним життям не можливий в інших місцях Сонячної системи. Життя на супутниках Енцеладі і Європі може існувати в морях, захованих під крижаними щитами, але вони не є найближчими цілями для розвитку чи розселення людини. Запропонований розвідувальний апарат на Європі буде термічно самознищуватися після завершення місії.
Інші ймовірні цілі дослідження, розробки та заселення людства – наш Місяць та астероїди. Ці небесні тіла існують у просоченому радіацією вакуумі та екстремальних перепадах температур, які вбили б майже все живе.
Сміття на інших планетах
Багато міжнародних конкурентів у космічній галузі ігнорують вимоги захисту. Наприклад, Китай нещодавно надіслав контейнер на Місяць і проростив у ньому насіння рослини, але, як це не дивно, на тлі протестів з боку наукового співтовариства.
Попередні проекти НАСА з відправки людини в космос не були стерильними. Як зазначив експерт з Марса Роберт Зубрін, місячні посадки в США залишили на супутнику купу сміття, зокрема й мішечки з калом космонавтів.
Змусити НАСА досліджувати Марс, постійно прибираючи за собою сміття та дезінфікуючи обладнання, знищило б бюджет агентства. Повернення майбутніх космонавтів з Марса – це досить складна задача, не кажучи вже про вивезення їхніх відходів.
Зона науки
Щоб вирішити це питання, уряд США та Національна наукова рада запропонували систему зон на Марсі: одні лише для науки, інші – для проживання, а деякі — для використання ресурсів. Такий підхід мінімізує забруднення, максимізує наукові розвідки та робить місто Маска реальністю. Цю систему можуть поширити і на Місяць.
Марс пропонує людству безліч можливостей. Ми можемо залишитися на власній планеті, чекаючи, поки природне чи техногенне лихо не знищить наш вид і життя на Землі. Разом із тим, ми можемо поширити нашу біосферу далі у Сонячну систему, одночасно захищаючи рідну планету і надаючи шанс на існування єдиному життю, яке ми знаємо у Всесвіті. Чи варте життя на Землі менше, ніж якийсь гіпотетичний мікроб, що ховається під марсіанськими скелями?
Читайте також — ВВС: Як «вогненебезпечний лід» може стати новим джерелом енергії
Матеріали Огляд ІноЗМІ містять оцінки виключно зарубіжних ЗМІ і не відображають позицію RabinovichTV.
