Україна роками затягувала проведення необхідних реформ, тим самим поставивши себе в залежність від іноземних донорів

У вересні адміністрація американського президента Дональда Трампа ухвалила рішення про розблокування фінансової військової допомоги для України. Цьому передувала тривала затримка, яку багато критиків Трампа вважають політичною.

За словами захисників глави США, той хотів очистити «корумповану країну». Це правда – навіть через багато років незалежності Україна досі не провела необхідні економічні й політичні реформи.

Про це пише видання Financial Times.

Україна отримала нового президента і парламент, а разом з ними – можливість змінити імідж «розсадника корупції» та почати, нарешті, проведення реальних ефективних реформ. Хоча допомога Вашингтона стосувалася оборони, постійна необхідність зовнішнього фінансування, в тому числі й траншів МВФ, показує, як важко Україні дається самостійність.

Прикладом для президента України Володимира Зеленського та його команди можуть служити 30 років досвіду економічної трансформації країн Центральної та Східної Європи.

Цієї осені виповнюється три десятка років відтоді, як впала Берлінська стіна. Тоді ж стартував експеримент, який не має аналогів в історії: ліквідація наслідків комуністичного режиму і його трансформація в капіталізм. Ці уроки могли б допомогти Україні. Занадто різкі реформи даються країнам пострадянського простору «з болем».

Разом з тим, «больові реформи» необхідні. Важко буде на початку процесу, пізніше починається період пристосування.

Швидкий перехід до ринкових відносин був не таким болісним для Литви, Латвії, Естонії та країн Центральної Європи. Ті держави, які намагалися провести синтез соціалізму і ринку, тільки розтягували період болю: як в колишніх радянських республіках і балканських країнах. Те, що швидкі реформи ефективніше, доводять і оцінка рівня ВВП на душу населення, і Індекс людського розвитку ООН, і рівні бідності.

Наприклад, в Україні і Польщі трансформація почалася, коли в країнах був приблизно однаковий рівень доходів на душу населення.

Станом на 2019 рік у Польщі цей показник втричі вищий, ніж в Україні. Крім того, українські ринкові реформи породили олігархію як окремий клас. Саме повільний темп реформ – причина того, що олігархи захопили владу в країні.

Для України найкращим прикладом є її власна історія. Ще в 1990-ті роки країна намагалася проводити, але потім заморозила деякі реформи. У питанні створення бази для ринкової економіки Україна завжди відставала від сусідів. Влада завжди знаходила відмовку, щоб не проводити реформи, але справжньою причиною «пробуксовки» були особисті інтереси жадібних керівників і олігархів.

Зволікання з реформами перетворило Україну в потенційну жертву економічного шантажу. Можливо, прискорена лібералізація і відкритість зможуть змінити ситуацію.

Читайте також — Forbes:  Розмова з Трампом може коштувати Зеленському підтримки ЄС 

Матеріали Огляд ІноЗМІ містять оцінки виключно зарубіжних ЗМІ і не відображають позицію  RabinovichTV.