Для родини Іллі Мазура подарували п’ять квитків до Казахстану.
Воз’єдналася родина, яка не збиралась 12 років. Під час проекту «Здійсни мрію» команда ТСН познайомилася з родиною Мазурів. Для юнака Іллі чарівники зорганізували знайомство з гравцями української футбольної збірної, політ на легкомоторному літаку і подарували 5 авіаквитків до Казахстану із відкритими датами. Саме там живе бабуся Іллі, яка бачила хлопця ще маленьким, коли він через хворобу не міг ходити. І ось настав день, коли сім’я скористалася квитками.
Про це йдеться у сюжеті програми ТСН.19:30, передает AntiKorruptciya.info.
За вікном готують літак, що вирушить за три з половиною тисячі кілометрів від Києва. Цю подорож Ілля безліч разів прокручував у голові. Навіть писав про це в шкільних творах. Нещодавно мама знайшла старий зошит — непевним дитячим почерком найзаповітніша мрія: зустрітися з бабусею, яка живе в Казахстані.
Ілля мріяв дістатися Казахстану саме літаком. Відчуття польоту вже йому знайомі. У вересні проект «Здійсни мрію» разом із пілотами авіаційного навчального центру в Харкові подарували йому небо. А компанія МАУ тоді презентувала родині Мазурів 5 квитків із відкритою датою.
На крилах мрії возз’єдналася родина, яка не збиралась 12 років. Під час проекту «Здійсни мрію» ми познайомилися з родиною Мазурів. Для юнака Іллі чарівники зорганізували знайомство з гравцями української футбольної збірної, політ на легкомоторному літаку і подарували 5 авіаквитків у Казахстан із відкритими датами.
Від народження Ілля довго не міг ходити. Сидів в інвалідному візку і марив літаками. Хлопець народився з розщепленням хребта. Лікарі давали примарні шанси на життя. Коли Іллі було чотири, мама наважилася на тяжку подорож потягом до Казахстану — показати онука бабусі. Із тієї зустрічі Ілля майже нічого не пам’ятає.
Відтоді минуло понад 12 років. Ілля пережив 6 операцій, пройшов крізь пекло реабілітації, став на ноги і навіть заграв у футбол. Натомість бабуся за ці роки здала — не пересувається без сторонньої допомоги.
Понад три тисячі кілометрів подолано літаком. Іще півтисячі з Астани до Павлодара їдемо автобусом. Ціла ніч у дорозі – усі втомилися. Сходить сонце. За вікном тягнуться сотні кілометрів засніженого степу, і тільки зрідка зустрічаються табуни коней, що і при мінус 25 залишаються на вулиці. Пункт призначення показався на обрії лише через 6 годин.
Ілля та його мама Ольга на мить зупиняються перед дверима — набрати повітря, заспокоїтися, щоби перед камерою не давати волю емоціям, але не виходить.
Іллю бабуся бачила маленьким лише раз, а його молодших сестричок узагалі обіймає вперше. Світлана Митрофанівна не має сил навіть підвестися — хворі ноги.
«Мені вже пішов восьмий десяток. Трохи з ціпком. Ходунки в мене є», — говорить жінка.
У квартирі вмить стає гамірно. Куди й поділася втома від догори. Діти беруться прикрашати ялинку. Світлана Митрофанівна передчуває — це будуть найкращі новорічні свята.
Чорно-білі фотографії, спогади. Зима в Казахстані — це ковзанка і льодяні гірки — це єдиний спосіб не замерзнути на вулиці — зими тут надто суворі. За десятки років нічого не змінилося. Діти цікавляться, як «Дід Мороз» казахською? І для Аяз Ата співають українських пісень.
А тим часом додому сходиться рідня. Жінки готують українські страви, казахські — довіряють лише чоловікам. Бешпармак – локшина з різним м’ясом – обов’язкова на святковому столі.
Вони до ранку говоритимуть — про все, що сталося за останні роки, триматимуться за руки, час до часу обійматимуть бабусю. Так тепло, ніби й не було 12 років розлуки.
Біля ялинки Ілля зізнався мамі, що тепер у нього є нове бажання — колись самостійно здійснити найзаповітнішу мрію бодай однієї дитини, щоби вона відчула все, що вдалося відчути йому в ці дні.
«На все життя запам’ятається. Здійснилася моя мрія», — каже Ілля.
Деколи, щоб потрапити в новорічну казку, достатньо об’єднатися зі своєю великою родиною. Хай на ці свята усі близькі вам люди будуть поруч, і збуваються усі мрії, особливо дитячі.
Подписывайтесь на канал Telegram
