Путин не останавливает расширение своей империи, пока не наталкивается на сопротивление / «ИноСМИ»

В 2016 году Владимир Путин спросил у девятилетнего мальчика, где заканчивается Россия. Тот ответил, что на Беринговом проливе. А Путин скажет, что нигде. Далее читайте на украинском.

Імперія перемальовує кордони

І це не зовсім жарт. Це несвідоме. Імперія завжди готова розростатися доти, доки не добереться до кордонів іншої імперії. Проблема в тому, що межі «нашого» в імперця завжди розмиті. І важко збагнути, в який саме момент він припиняє презирливо поглядати на прикордонні стовпи.

Навіть якщо пофантазувати, що Москві вдалося повернути Україну до буферного формату існування, чи означає це, що відразу за Ужгородом для росіян починатиметься простір «чужого»» />Мабуть, російське суспільство було приречене на реванш. Врешті-решт у Росії імперія постала раніше, ніж встигла сформуватися національна держава. Цінності вертикалі завжди переважали. До того ж головна відмінність росіян від сусідів полягає у тому, що 1991 року за самовідчуттям вони не здобули незалежність від чужої імперії, а втратили свою власну.

Закомплексований тил

Це все не могло не породити запит на велич. Узагальнене «ми» перемогло простір приватного «я». Російська опозиція переконує, що Владімір Путін нав’язав країні свій порядок денний, що пересічний обиватель прагне добробуту та спокою. Та зараз це схоже на самозаспокоєння.

Владімір Путін не створював запит на велич – він у нього влучив. А ще йому пощастило з цінами на нафту та політичною добою. «Якщо від карликів падають такі довгі тіні – це означає, що ми живемо в сутінковий час». Європа минулого десятиліття й справді виявилася континентом політичних ліліпутів. А тому ми спостерігали за тим, як ексканцлер Німеччини у якості російського чиновника слухав інавгураційну промову Владіміра Путіна.

Путінський режим прагне виконати запит російського суспільства на велич / Фото Getty Images

Вбивчий урок СРСР

Є тільки одне «але». Намагання реконструювати Радянський Союз небезпечне через незасвоєні уроки. Москва помилилася з пунктом призначення. Вона хотіла опинитися в сімдесятих – періоді Наради з безпеки та співробітництва у Європі. А потрапила у вісімдесяті: Афганістан, посилення кризи в економіці, перегони озброєнь і санкції.

Напевно, Алєксєй Балабанов у своїй дилогії «Брат» і «Брат-2» схибив з послідовністю. Адже вона таки порушена: події другої стрічки мали передувати першій. Спершу ти обіцяєш, що «вашій Америці скоро кирдик», а вже потім бомжуєш підворіттями й тікаєш від бандитів.

Російський обиватель постійно забуває формулу Мераба Мамардашвілі. Про те, що Росія існує не для росіян, а послуговуючись росіянами. Приємно усвідомлювати себе сенсом імперії. І подвійна прикрість в усвідомленні, що ти – лише її пальне.

Може зацікавити – думка Яроша про план, який може задіяти Путін щодо України: дивіться відео