Видання Project Syndicate проаналізувало шлях України через всі етапи становлення її державності.
Останні три десятиліття для жодної з колишніх радянських держав не пройшли гірше, ніж для України — через внутрішню політику та геополітичне становище країни. Але з популярним новим президентом, який пообіцяв протистояти корупції та серйозно поставитися до економічних реформ, українці отримали право бути оптимістами.
Проведене нещодавно соціологічне дослідження виявило, що українці більш оптимістичні щодо свого майбутнього, ніж громадяни більшості інших країн світу. Це дійсно стало несподіванкою, враховуючи різноманітні виклики, з якими стикалася Україна. І все ж це, на думку журналу, виправдано нинішньою політичною траєкторією країни.
Видання Project Syndicate аналізує шлях України у пост-радянський час та всі етапи становлення її державності.
Перші десятиліття незалежності
Перші два десятиліття після розпаду Радянського Союзу Україна була однією з найбільш погано керованих держав-наступниць. Якщо Росія від початку провела ліберальні економічні реформи, а також уміло використала високі ціни на нафту та газ, а країни Балтії було прийнято до Європейського Союзу у 2004 році, Україна в цей час залишалася в тіні. ВВП на душу населення в сусідній Польщі зараз майже вп’ятеро більший за український, хоча поляки почали посткомуністичне життя приблизно на таких же економічних засадах.
Після Помаранчевої революції
Помаранчева революція 2004 року в Україні виявила загальне прагнення до змін, проте вона незабаром закінчилася внутрішніми суперечками та розчаруванням. На той час, коли давнє прагнення країни до тіснішого зближення з ЄС почало політично реалізовуватись, нова амбітна Росія знову перейнялася проблемою можливого переходу України до прозахідної політики. Катастрофічне фінансове становище України суттєво погіршувало ситуацію. Корупція та відсутність серйозних реформ по суті позбавили її можливості отримати допомогу від Міжнародного валютного фонду чи західних урядів, зробивши тодішнього президента Віктора Януковича сильно залежним від Кремля (можливо, набагато більше, ніж він хотів би).
Революція гідності
Наприкінці 2013 року Янукович погодився на вимоги Росії про обмеження Угоди про асоціацію України та ЄС. Українці вибухнули гнівом, режим Януковича відповів насильством, убивши на вулицях Києва близько 100 людей. Янукович не зміг зупинити протести та врешті-решт втік до Росії, яка втрутилася в українські справи військовий спосіб.
Навесні 2014 року Україна була буквально розбита. Росія окупувала та анексувала Крим, підтримала та визнала дві окремі області у східному регіоні Донбасу і проводила тонко замасковану операцію з відокремлення південних регіонів України для включення до “Новоросії”.
Відновлення України та військовий конфлікт на Донбасі
Але Україна все почала відновлюватися. У травні 2014 року Петро Порошенко переміг у президентських виборах. Україна почала боротися за свої території, і президент Росії Володимир Путін був змушений розмістити регулярні війська російської армії у Донецькій та Луганській областях. Було підписано Мінський протокол, який слугував захистом для Путіна та проекту, розробленого Україною, однак конфлікт і досі залишається невирішеним. За підрахунками ООН, бойові дії забрали близько 13 000 життів і змусили мільйони людей тікати з власних домівок.
Зеленський і декларації оновленої влади
Останній розділ української саги розпочався на початку цього року, коли Володимир Зеленський, популярний комік без політичного досвіду, здобув несподівану перемогу на виборах президента. За кілька місяців на парламентських виборах його нова політична партія набрала абсолютну більшість. Щодо ж проведення важких реформ, то Зеленський та його команда, на думку Project Syndicate, позиціонують себе краще за будь-який інший уряд в пострадянській історії України.
Очікування українців
Обрання Зеленського президентом відображає глибоке прагнення українців до кардинальних змін. Його кампанія була зосереджена на корупції, економічному нездужанні та конфлікті на сході країни, і саме ці питання набуватимуть великих масштабів під час його президентства. Незважаючи на те, що в останні роки Україна прийняла більш масштабні реформи, ніж будь-яка інша європейська країна, виборці хочуть більшого, і вони переконані, що Зеленський та його молода команда — це ті, хто може це здійснити.
Програма Зеленського
Зеленський окреслив (поки невиразну) програму радикальної політики, спрямовану на розширення масштабів української економіки на 40% у найближчі роки. Як зрозуміли він та його консультанти, це потребує значного збільшення іноземних інвестицій, яке не відбудеться доти, доки судова влада не буде визнана чесною та ефективною. Енергійна боротьба з корупцією є ключовою умовою економічного зростання.
Однією з особливо перспективних економічних реформ було б розширення приватної власності на землю з метою заохочення конкуренції та інновацій у сільському господарстві. Як власниця однієї третини чорнозему планети, Україна вже перевершила Росію у світовому експорті зерна і є третім найбільшим постачальником продуктів харчування після США та Бразилії.
Оптимізм українців небезпідставний
Зеленський та його команда зараз отримують переваги від сильних “хвостових вітрів”, робить висновок журналіст Project Syndicate. Однак майбутнє України буде залежати від того, наскільки добре нова влада використовуватиме свій політичний “медовий місяць” для здійснення важких реформ. Неминуче будуть і шторми. Але початкові ознаки обнадіюють. Українці не помиляються у своєму оптимізмі.
Як повідомляв RabinovichTV, аналітичний центр Atlantic Council простежив позитивні та негативні тенденції у діяльності нового українського уряду та президента Володимира Зеленського за останні кілька тижнів.
Матеріали Огляд ІноЗМІ містять оцінки виключно зарубіжних ЗМІ і не відображають позицію RabinovichTV.
