Путин дал четкий сигнал Украине
Наблюдатели продолжают анализировать итоги выборов в российскую Государственную Думу, хотя предсказуемость этих итогов была очевидной еще до того, как выборы состоялись. Далее читайте на украинском.
Конституційна більшість «Єдиної Росії», традиційне представництво у нижній палаті парламенту партій, які імітують конкурентів влади, свіжий кремлівський проєкт «Нові люди» – яка різниця, скільки місць буде у кожної з провладних партій» />Тому єдина реальна новина цих виборів – так це втягування в їхнє проведення мешканців окупованого Донбасу. Масове підвезення людей з окупованих територій на дільниці у Ростовській області й так зване «віддалене голосування» тих, хто отримав російські паспорти у Донецькій і Луганській областях.
Вибори – це сигнал Путіна Україні
Це і є чіткий сигнал, який Володимир Путін вирішив направити Україні та Заходу – почався процес інтеграції окупованих районів Донбасу у російський політичний простір. Цей процес проходить за сценарієм, який придуманий аж ніяк не Путіним. Ще у 90-і роки російське керівництво підтримувало зміцнення позицій маріонеткових адміністрацій у Придністров’ї, Абхазії чи Південній Осетії, а потім починало масову паспортизацію жителів цих регіонів.
Причому цей процес не переривався навіть після визнання Кремлем фіктивної «незалежності» Абхазії та Південної Осетії. Якраз учора у Цхінвалі було підписано «Угоду про подвійне громадянство між Республікою Південна Осетія і Російською Федерацією». Згідно з цим документом, Росія надасть громадянам Південної Осетії право на спрощену процедуру отримання громадянства. Тобто, з одного боку Південна Осетія з російської точки зору – «незалежна держава», а з іншого – всі її жителі повинні стати громадянами Росії.
До Донбасу буде застосований той самий підхід
З точки зору Путіна – питання зовсім не у тому, коли конфлікт буде врегульовано, територіальну цілісність України відновлено і контроль над кордоном повернуто. А в тому, який варіант у випадку з Донбасом обере Кремль – придністровський або абхазький. Варіант декларативного визнання територіальної цілісності країни при фактичному контролі над частиною її території або ж варіант визнання «незалежності» окупованих територій зі спробами розширення території окупації.
Парламентські вибори за участю жителів Донбасу – ще один сигнал , який повинен дати нам можливість вирішити, як жити з конфліктом, який може тривати десятиліттями. Поки що Кремль не тільки окупує наші території, але і займається «управлінням» цим конфліктом, а ми лише реагуємо на дії Москви.
І якщо ситуація не зміниться (а для зміни ситуації нам потрібно і реальне розуміння подій, і ефективна влада, яка повинна змінити нинішнє популістське правління), ми програємо не лише боротьбу за Донбас.
Ми програємо війну за наше майбутнє.
