НАЗК категорично не погоджується зі звинуваченнями НАБУ на адресу Національного агентства щодо неможливості надання роз’яснень із питань застосування Закону України «Про запобігання корупції» і вважає, що вказані звинувачення спрямовані насамперед на виправдання Національним бюро власної вибірковості та упередженості в питанні порушення кримінального провадження за статтями 366-1, 368-2 Кримінального кодексу України.
Звертаємо увагу, що згідно з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з питань запобігання корупції є спеціально уповноваженим суб’єктом у сфері протидії корупції та центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Окрім визначених цим Законом повноважень щодо перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; прийняття з питань, що належать до його компетенції, обов’язкових для виконання нормативно-правових актів; вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень тощо, згідно зі статтею 11 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентства здійснює й інші повноваження, визначені законом.
Такими «іншими повноваженнями», відповідно до положень Закону України «Про безоплатну правову допомогу» є і надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань.
Окрім цього, звертаємо увагу, що відповідно до статті 16 Закону України «Про статус народного депутата України», депутатське звернення – викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції. Відповідний орган (посадова особа), якому адресовано депутатське звернення, зобов’язаний протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути таке звернення та дати письмову відповідь.
Таким чином, НАЗК має право надавати роз’яснення щодо застосування положень Закону України «Про запобігання корупції», водночас таке роз’яснення не має статусу офіційного тлумачення, а відображає бачення спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції і може слугувати орієнтиром для правоохоронних органів у правозастосовній діяльності.
Тому звинувачення НАБУ, що НАЗК «фактично перейняло повноваження Конституційного Суду України», є безпідставними та абсурдними.
Більш того, звертаємо увагу, що згідно зі змінами до Конституції України (щодо правосуддя) Конституційний Суд України був позбавлений повноваження офіційного тлумачення законів України, а тому належним суб’єктом офіційного роз’яснення тих чи інших норм права є саме суд під час конкретного судового провадження. Водночас, відповідно по положень Кримінального процесуального кодексу, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Натомість згідно із заявленим підходом НАБУ Роз’яснення Національного агентства щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю від 11 серпня 2016 р. № 3, яке використовують усі суб’єкти декларування та в якому містяться посилання на інші закони України, також може вважатися таким, що суперечить законодавству, та не може бути застосоване. Вважаємо таку позицію хибною.
Відповідно до частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі також – ЄРДР).
Разом з тим, вказані положення перебувають у взаємозв’язку з частиною першою статті 2 Кримінального кодексу України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину — кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до ЄРДР.
Зазначені положення законодавства свідчать про те, що внесенню в ЄРДР підлягають не будь-які відомості (заяви чи повідомлення), а лише ті з них, які містять достатні об’єктивні дані, які дійсно свідчать про ознаки конкретного правопорушення. Об’єктивними такі дані можуть бути лише у зв’язку з їх виявленням та встановленням компетентним державним органом в установленому законом порядку. На думку НАЗК, аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що таким порядком перед початком досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366-1 та статтею 368-2 Кримінального кодексу України, є здійснення НАЗК повної перевірки декларації відповідної особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та встановлення за результатами такої перевірки фактів порушення антикорупційного законодавства (декларування недостовірної інформації та ознак незаконного збагачення, з наявністю підстав для притягнення особи до кримінальної відповідальності), а також відображення цих фактів у відповідному рішенні Національного агентства.
Чинний КПК не передбачає можливості оскарження дій слідчого, прокурора щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у випадку відсутності достатніх об’єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки вчинення кримінального правопорушення, у відповідних заяві чи повідомленні. Разом з тим необґрунтоване порушення кримінального провадження є підставою для проведення слідчих дій, в процесі здійснення яких неминучим є обмеження конституційних прав і свобод особи, що саме по собі порушує такі засади кримінального провадження, як верховенство права, законність, невтручання у приватне життя тощо.
Натомість кримінальне провадження має здійснюватися із додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права визначено серед основних принципів діяльності й Національного антикорупційного бюро України.
Принагідно зазначаємо, що відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство є колегіальним органом , основною формою роботи якого є засідання , що проводяться не рідше одного разу на тиждень. Рішення Національного агентства приймаються більшістю голосів від його загального складу . Саме в такий спосіб на засіданні НАЗК 08 грудня 2017 року більшістю голосів було прийнято рішення НАЗК №1375.
Посилання ж НАБУ на те, що «від громадських організацій та ЗМІ надійшли десятки заяв і звернень про можливе незаконне збагачення посадовців або внесення ними недостовірної інформації до е-декларацій», не є підтвердженням того, що відомості по кожному з них невідкладно реєструються НАБУ. Натомість у відкритих джерелах достатньо відомостей, які свідчать, що саме НАБУ вибірково застосовує статтю 214 Кримінального процесуального кодексу України.
Окрім цього, варто зауважити, що Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» передбачена взаємодія Національного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції. Так, з метою запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним до підслідності Національного бюро, Національне агентство з питань запобігання корупції зобов’язане передавати Національному бюро одержувані при здійсненні контрольних функцій і аналізі інформації, що надходить, відомості, що можуть свідчити про кримінальні правопорушення або використовуватися для запобігання, виявлення, припинення і розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Національного бюро, а також проводити перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства України фізичними та юридичними особами у межах своєї компетенції за зверненням Національного бюро.
