«Слуги народу» не рубатимуть сук, на якому сидять.
Те, що депутати — це не всемогутні небожителі, а менеджери, які за гроші платників податків повинні орати, як воли, на благо країни 24 години на добу — цілком природно для всього цивілізованого світу.
На жаль, ми з вами в цей світ не дуже входимо, тому що у нас депутат — синонім слова бандит, крутий пацан, багач і взагалі людина, яка може все вирішити і якому за це нічого не буде. Вже не одна влада обіцяла переламати тренд, і кожні вибори обіцяла зробити депутатів такими ж простими людьми, як усі. З цією обіцянкою йшов ще колись на вибори Юрій Луценко. Розібратися з депутатської вседозволеністю обіцяла і нова партія з маніпулятивним назвою «Слуга народу», вже в назві заклала принцип покірності чиновників і відповідальності за гроші платників податків. Проте, не можна забувати, що ми живемо в Україні. І у нас все відразу і до кінця не робиться. Тому незважаючи на обіцянки і навіть показові голосування щодо спуску з небес народних обранців, повне зняття недоторканності з народних депутатів затягується.
Детальніше про це розповість Андрій Томський — автор і ведучий програми » Червона картка «, черговий випуск якої вийшов в ефірі телеканалу Rabinovich TV у четвер, 24 октября …
Як і говорили експерти — ніхто не буде рубати сук, на якому сидить. Адже зробити себе рівними з народом — це якось не по-депутатськи. Відповідно, Верховна Рада залишила без змін норми законодавства про можливості органів правопорядку проводити стосовно народних депутатів слідчі дії, обшук або огляд особистих речей, транспорту, житла та робочого місця, а також отримувати доступ до їх листуванні і телефонних розмов. Для цього, як і раніше потрібен дозвіл парламенту, тоді як пропонувалося передати його повноваження Генеральної прокуратури.
Таким чином, інститут недоторканності парламентаріїв, скасований на рівні Конституції (і який вступить в силу з 1 січня 2020 року), як і раніше забезпечується законом про статус народного депутата і, відповідно, Кримінально-процесуальним кодексом, а також регламентом роботи Верховної Ради.
Важливий момент: за остаточне скасування депутатського імунітету не голосувала значна частина провладної фракції «Слуги народу», складовою монобольшінство в парламенті, що зумовило невдачу, незважаючи на те, що авторство законопроекту належить Офісу президента Володимира Зеленського. Але чи означає це, що сама ідея провалилася?
Законопроект №1009 де намагалися трохи перекроїти кримінальний кодекс, парламент прийняв у другому читанні і в цілому з другої спроби. 19 вересня законопроект провалився через дефіцит голосів. За нього проголосували лише 196 народних обранців, причому монобольшінство дало тільки 184 голоси з 251 можливого. Ще 10 «за» додали фракція «Голоси» (всього 20 депутатів) і 2 — голова Ради Дмитро Разумков і перший віце-спікер Руслан Стефанчук, обрані в Раду за списками СН. Разом з тим, законопроект повернули на повторне друге читання, давши можливість Офісу Перзідента зберегти хоч якесь обличчя.
В прийнята 4 жовтня редакції залишилася необхідність звертатися до Верховної Ради за санкцією на обшук нардепів або доступ до їх листуванні. При цьому Національне антикорупційне бюро і Державне бюро розслідувань тепер можуть самостійно вести прослушку — без залучення Служби безпеки України.
Природно, навіть від цього народні обранці бурчали, як старі баби на лавочці. Тому що депутатам здається, що тільки суди і генпрокурор, які санкціонують слідчі дії проти народного депутата — поганий запобіжник від політичних переслідувань, «загорнутих» в яке завгодно звинувачення. За що їх переслідувати — адже вони ще нічого не зробили, як поганого, так і доброго — депутати вирішили не поширюватися. Втім, народний депутат Максим Бужанський спрогнозував, що норму щодо депутатів детальніше пропишуть в окремому законопроекті, який подадуть найближчим часом.
Документ дійсно незабаром з’явився. Зі слів глави «правоохоронного» комітету парламенту Дениса Монастирського, його зареєстрували близько півсотні представників пропрезидентської фракції. Утім, як пояснив заступник голови комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олександр Качура, він відрізняється від проекту №1009 більш чіткою структурою і охопленням відразу трьох законів — про статус народного депутата, КПК і регламент Ради. Генпрокурору в процедурі розслідування щодо парламентаріїв і раніше відводиться важливе місце. У разі очевидного здійснення нардепом злочину або підозри в такому генпрокурор залишає запис в єдиному реєстрі досудових розслідувань, тим самим запускаючи слідство, яке ведуть співробітники ДБР.
Якщо слідчим необхідно провести обшук або отримати доступ до тих же телефонних розмов парламентарія, знову-таки генпрокурор санкціонує звернення з клопотанням до суду апеляційної інстанції. На цьому етапі політична діяльність народного депутата захищена, щоб корумпований слідчий в районному управлінні поліції не вніс відповідну заяву в ЕРДР, — пояснює народний депутат Качура. Про те чому чому прішедсшіе боротися з корупцією депутати навіть в законі мають на увазі, що в Україні можливі й існують корумповані правоохоронці — він чомусь не сказав. Якщо депутат підозрюється в корупції, справа проходить по апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. В інших випадках — це суд за підслідністю. Затримання народного обранця теж санкціонує профільний суд, який його і буде судити.
За словами глави «правоохоронного» комітету Дениса Монастирського (СН), термін прийняття даного законопроекту — до 1 січня 2020 року, коли запрацюють зміни до Конституції щодо скасування депіммунітета. «Саме до цього повинні пройти всі дискусії, а вони обов’язково будуть», — коментує народний депутат Монастирський. При цьому його колега по фракції Олександр Качура спрогнозував в коментарі, що на цей раз голосування пройде без сюрпризів. «Те, що законопроект підписали близько 50 депутатів фракції, не випадково. Це наша узгоджена позиція», — підкреслює він. З ним згодна і заступник голови комітету Ради з питань антикорупційної політики Галина Янченко: «Воля прийняти законопроект є».
Однак, з огляду на не особливо змінилося його зміст, сюрпризи виключати не можна. Тим більше, що у фракції наростають суперечності якраз через те, що багато депутатів мучаться нехорошими передчуттями, що вони самі можуть стати жертвами нового порядку притягнення до кримінальної відповідальності.
Що буде якщо законопроект так і не вдасться прийняти? Адже Основний закон вже змінений? У Слугу народу переконані — «Тоді буде діяти пряма норма Конституції. А положення, прописані в законах (щодо ведення слідства щодо парламентаріїв і залучення їх до відповідальності) будуть неконституційними».
А ось старший партнер адвокатської компанії «Кравець та Партнери» Ростислав Кравець дотримується прямо протилежної думки. «Пряма норма Конституції носить загальний характер. А є спеціальні норми, яким чином народного депутата притягти до кримінальної відповідальності, затримати чи заарештувати, провести обшук його майна або прослухати його телефонні розмови. Пряма норма Основного закону регулюється нормами Кримінально-процесуального кодексу. І поки в нього не внести відповідні зміни, все одно всім слідчим органам потрібно буде дозвіл парламенту на всі процесуальні дії. Суди все одно будуть відмовляти «, — коментує Кравець.
Втім, в парламенті вже посилалися на пряму дію Конституції, коли мова йшла про імперативний мандат. У Конституції говориться, що в разі невходження нардепа, обраного за списком партії, в її фракцію, або виходу з неї, його повноваження можуть бути припинені достроково за рішенням вищого керівного органу цієї політсили на підставі відповідного закону. Такого закону не існує, але в Раді восьмого скликання це не зупинило партію «Блок Петра Порошенко» відібрати мандати у депутатів-списочників Єгора Фірсова та Миколи Томенка за вихід зі своєї фракції. Тоді теж посилалися на пряму норму Конституції. Вдадуться до цього аргументу «слуги народу» при необхідності, нам скаже тільки час…
Ви дивилися програму » Червона картка «. До побачення.
