Україна не бере участі в арктичній діяльності, але розглядає можливість стати «арктичним гравцем»
Україна має намір співпрацювати з Норвегією по проектам освоєння Арктики. Про це заявив посол України в Осло В’ячеслав Яцюк під час відвідин ним архіпелагу Шпіцберген.
«Зараз Україна не бере участі в арктичній діяльності. Але ми починаємо думати, що країна може стати арктичним гравцем», — заявив дипломат, передає High North News.
На Шпіцбергені сьогодні проживає понад 400 громадян України. Це становить близько 14 відсотків всього населення архіпелагу. Яцюк зазначив, що такий інтерес країни до Шпіцбергені частково викликана саме тим, що там живе багато українців.
Посол повідомив, що ще однією метою візиту було налагодження співпраці з Норвегією по арктичних питань. Також Київ має намір посилити технологічне співробітництво з норвезькими вченими в області супутникових технологій і досліджень, пов’язаних зі зміною клімату.
Вперше про участь України в «освоєнні Арктики» говорив прем’єр-міністр Володимир Гройсман під час свого візиту в Канаду в 2017 році. Тоді він заявив, що Київ і Оттава могли б налагодити співпрацю в арктичних проектах.
Останнім часом Арктика стає об’єктом інтересу для багатьох країн. Крім Росії, Норвегії, Данії, США та Канади — країн, які вже давно проводять арктичні дослідження, інтерес починають проявляти Ісландія, Швеція і Фінляндія.
Шпіцберген, або Свальбард, є великим полярним архіпелагом в Північному Льодовитому океані з населенням 2258 осіб (на 2019 рік). Більшу частину жителів становлять норвежці, близько 18 відсотків припадає на росіян і українців, менше відсотка — на поляків. Найбільше поселення — Лонгйір. На його території працюють і проживають більше 2000 чоловік, решта населення живе по невеликих селищах.
Згідно Шпицбергенскому трактату (Свальбардський договором) від 1920 року і Акту про Шпіцбергені 1925 року, над архіпелагом встановлено суверенітет Норвегії. Проте всі учасники договору мають рівні права вести промисел і іншу діяльність як на островах, так і в їх територіальних водах. З 1947 року у СРСР, а потім і Росії з’явилися виняткові права на присутність на Шпіцбергені поряд з Норвегією.
