Статтею 40 Конституції України зазначається, що «Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк».
Стаття 35 Конституції України зазначає, що «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей…».
Стаття 102 Конституції України констатує, що «…Президент України є гарантом… додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина…».
В ст.21 Конституції України записано, що «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними».
В статті 41 Конституції України закріплено таке: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом».
Статтею 108 Конституції України констатовано, що «…Повноваження Президента України припиняються достроково у разі: 1) відставки; 2) неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров’я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті».
На підставі Конституції України, Закону України “Про звернення громадян”, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особа_1 неодноразово звертався до Офісу Президента України Зеленського Володимира Олександровича у зв’язку з:
1) Не виконанням Кличком В.В. Рішення Окружного адміністративного суду впродовж трьох років;
2) Тривалим вимаганням Кличком В.В. і Поліщук О.М. хабарів за виконання судового рішення;
3) Перешкоджанням на протязі п’яти років Кличком В.В. і Поліщук О.М. законній господарській діяльності (що спричиняє несплату податків державі, а власнику підприємства – банкротство і голодування);
4) Незаконним затягуванням особистого прийому особи_1 керівником Офісу Президента України Єрмаком А.Б. впродовж трьох років (з оглядом на наявність в особи_1 пільги УБД);
5) Корупцією, безчинністю і свавіллям в КМДА (в тому числі в діях голови КМДА Кличка В.В. і в діях його заступників, в Департаменті містобудування і архітектури, Департаменті міського благоустрою та збереження природного середовища, в КП «Київреклама»);
6) Корупцією, безчинністю і свавіллям в Солом’янській у місті Києві державній адміністрації (в тому числі в КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м.Києва», в відділі контролю за благоустроєм Солом’янської у місті Києві державної адміністрації;
7) Корупцією, безчинністю і свавіллям в Дарницькій у місті Києві державній адміністрації (в тому числі в КП «Керуюча компанія з обслуговування нежитлового фонду Дарницького району м.Києва», в відділі контролю за благоустроєм Дарницької у місті Києві державної адміністрації);
8) Корупцією і безчинністю в органах ДФС, що призводить до недоотримання державою трильйону грн. на рік;
9) Корупцією, безчинністю і свавіллям в діяльності ДСА, ВРП, в загальних судах по всій Україні, які перешкоджають наповненню бюджету держави на трильйони гривень на рік;
10) Корупцією, безчинністю і свавіллям в діяльності Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та у Вищому антикорупційному суді (на прикладі особливо бездарних, безграмотних, злочинних суддях: Воронько Володимира Дмитровича, Мойсак Сергія Мирославовича, Широкої Катерини Юріївни, Олійник Оксани Вікторівни, Мовчан Наталії Володимирівни, Хамзіна Тимура Рафаїловича, Михайленко Віри Володимирівни, Боднар Сергія Богдановича, Чорної Валерії Вікторівни, Калугіної Інни Олегівни, Панкулича Віктора Івановича, Павлишин Олега Федоровича, Никифорова Андрія Сергійовича, Чорненької Даниїли Степанівни, Михайленко Дмитра Григоровича, Панаід Ігоря Васильовича, Глотова Миколи Сергійовича, Семенникова Олександра Юрійовича), які перешкоджають поступленню в скарбницю держави сотень мільярдів гривень на рік;
11) Рейдерством, незаконним зайняттям земельних ділянок, незаконним будівництвом, незаконною реконструкцією будівель, незаконним облаштуванням прибудинкових територій, зведенням незаконних прибудов до житлового і нежитлового фонду, незаконну реконструкцію житлових і нежитлових споруд, самовільним облаштуванням вхідної групи, незаконним розміщенням рекламних засобів, незаконним ведення господарської діяльності, несплатою податків, приховуванням найманої робочої сили в органах ДФС, що спричиняє недоотримання державою сотень трильйонів гривень на рік;
12) Не виконанням ГПУ, міськими і місцевими прокуратурами біля 1000 ухвал суду;
13) Не виконанням правоохоронними органами України біля 3000 ухвал суду;
14) Не проведенням 1200 досудових розслідувань в органах ГПУ, в міських і місцевих прокуратурах;
15) Не проведенням 1800 досудових розслідувань в правоохоронних органах;
16) Замовним засудженням громадян до позбавлення волі та застосування до них тортур;
17) Участю правоохоронних органів і органів прокуратури у виробництві і збуту наркотиків, а також незаконного видобутку і продажу за кордон бурштину і т.д.
При цьому, особа_1 надавав Зеленському В.О. список конкретних імен посадових осіб, а також вказував посади та зазначав місця їх роботи, які вчиняли та продовжують вчиняти вищезазначені протиправні дії.
Крім цього, особа_1 просив Президента України Зеленського В.О. не перекидати подані на його ім’я заяви і скарги в руки оскаржуваних осіб, так як ст.7 Закону України “Про звернення громадян” не дозволяє цього робити, не кажучи вже про те, що чиновники не наділені правом себе карати.
Однак, взамін того, що б діяти у відповідності до вимог статті 104 Конституції України (присяга Президента, де зазначено таке: “Президент мусить… обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі…”), а також відповідно вимогам статті 102 Конституції України (Президент є гарантом “…додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина”), Президент України Зеленський В.О., зухвало порушуючи Закон України “Про звернення громадян”, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та дюжину антикорупційних законів продовжував і надалі перекидати вищезгадані заяви на розгляд оскаржуваним особам.
Президента України Зеленського В.О. не зупинило навіть те, що у тексті вказаних заяв особа_1 зазначав, що на кожного із оскаржуваних посадових осіб він відкрив десятки кримінальних справ, а також те, що в додатках до вказаних заяв знаходилися копії витягів з ЄРДР, що не дозволяло Зеленському В.О. в черговий раз перекидати дані заяви на розгляд оскаржуваним чиновникам.
Разом з тим, за наслідками розглянутих уповноваженими Зеленським В.О. органами заяв особи_1, жодних мір щодо висвітлених фактів корупції, бандитизму, саботажу, державної зради, розтрати державного майна, приховування злочинів, перевищення повноважень, вчинення підроблень, надання допомоги злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, бездіяльності і службової недбалості та перешкоджання законній господарській діяльності, прийнято не було.
Оскаржувані чиновники надсилали особі_1 лише формальні відписки, а в декотрих із них навіть вдавалися до пропозиції надання їм хабарів за повернення незаконно вилученого майна (не дивлячись на те, що Окружний адміністративний суд 3 роки тому назад визнав дії Кличка В.В. протиправними при демонтажі і вилученні майна особи_1, а також зобов’язав Кличка В.В. повернути особі_1 судовий збір).
А якщо врахувати той факт, що Президент України наділений дюжиною повноважень, а також те, що в Україні зараз введений військовий стан через війну із Росією, в той час як його корумповані кадри позбавляють бюджет держави на отримання грошових надходжень на сотні трильйонів гривень у рік, то було б цілком доречним щоб впродовж лише однієї доби усіх цих корумпованих чиновників-колаборантів було як мінімум звільнено з роботи та притягнуто до кримінальної відповідальності, або фізично знищено.
Однак, цього всього досі не відбулося. Більше цього, Володимир Зеленський, взамін належного покарання, чомусь вирішив підвищити керівника Київської місцевої прокуратури №9 Чечотку Ірину Романівну до рівня Голови Солом’янської РДА у м.Києві. Це саме стосується і Венедіктової Ірини Валентинівни,” яку за її злочини в межах ДБР Володимир Зеленський підвищив до рівня Генерального прокурора України.
Тому і не дивно, що безмозка потвора Венедиктова І.В., слідуючи божевільним прикладам Зеленського В.О., також підвищила прокурора Рокитнівського району Рівненської області Скобуха І.М. до рівня завідуючого відділу Рівненської обласної прокуратури за ув’язнення невинуватих осіб на 11 років та вчинення над ними нелюдських тортур, які призвели до інвалідності вказаних осіб, а також за замовне убивство людей (матері керівника громадської організації).
Злочинне неробство, недбальство, халатність, протиправна діяльність, абсолютна безграмотність і явна ненормальність Зеленського В.О. наштовхує на висновок, що його цілком і повністю влаштовує та критична ситуація, яка зараз склалася в нашій державі та навколо неї. Зеленський В.О. своїм неробством, безграмотністю, протиправною діяльністю і явною ненормальністю призводить до:
– потенційного знищення бізнесу і комунальної промисловості;
– знищення рухомого і нерухомого майна громадян, інфраструктури життєзабезпечення;
– знекровлення економіки (так як трильйони гривень продовжують щорічно потрапляти в кишені корупціонерів, а простоюючий бізнес не приносить державі податків);
– дефолт через саботаж і диверсії в діяльності усіх органів виконавчої влади;
– зменшення військового озброєння, чисельності армії і бійців тероборони, а також засобів захисту;
– зменшення військового опору зовнішньому ворогу;
– стрімкого росту біженців за кордон;
– швидкого винищення населення України;
– поширення мародерства, корупції, казнокрадства, безчинності і свавілля;
– популяризації рейдерства, зайняття земельних ділянок, незаконного будівництва, реконструкції будівель, облаштування прибудинкових територій, розміщення рекламних засобів, незаконного ведення господарської діяльності, несплати податків, приховування найманої робочої сили від реєстрації в органах ДФС, що спричинить подальше недоотримання державою прибутку;
– популяризації поборів, подальшого переслідування суб’єктів господарювання представниками влади;
– різке загострення криміногенної атмосфери в державі;
– виникнення громадської непокори і масових заворушень в державі;
– неконтрольованої діяльності правоохоронних органів і органів прокуратури;
– не підконтрольності правоохоронних органів і органів прокуратури уряду;
– не контрольованої поведінки органів законодавчої і виконавчої влади;
– втрати частки державного майна, збільшення випадків вбивств, популяризація кілерства і т.д.
Виходячи з положення статті 108 Конституції України (стосовно дострокового припинення повноважень Президента України) є підстави вважати, що зараз є суттєві причини для усунення Володимира Зеленського від обов’язків Президента України через його неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров’я. Саме це і може пояснити, чому Президент України Зеленський В.О. уже четвертий рік підряд вчиняє цілком неадекватні вчинки, призначає на ключові посади недосвідчених і навіть злочинних осіб, не звільняє з займаних посад корупціонерів, казнокрадів, диверсантів і колаборантів, приховує злочини посадових осіб, надає хабарі однопартійцям за голосування у Верховній Раді України за завідомо шкідливі для України закони, втручається у діяльність конституційних суддів, приховує злочинну діяльність окремих суддів і членів Вищої Ради правосуддя, приховує діяльність організованих кримінальних угрупувань, схвалює бездіяльність усіх правоохоронних органів і органів прокуратури, використовує НАБУ, ДБР і СБУ для вирішення міжкланових конфліктів, використовує НАБУ, ДБР і СБУ для потреб комерційних і політичних амбіцій.
Ненормальність Зеленського В.О. доказується і тим, що він останнім часом виносить не тільки популістські, але і цілком дурнуваті рішення. А саме, як це уже доволі всім громадянам України відомо, що Зеленський В.О. затвердив виплату 100% населенню України так званої КОВІД-ної тисячі гривень, а також 6500 гривень для осіб, які втратили свою роботу через війну, при умові, якщо їх роботодавець сплачував за них ЄСВ. Насправді ж, як це поясняють обрані для виплат цих самих коштів банки України та Міністерство цифрової трансформації України, що 6500 гривень і так звану КОВІД-ну тисячу гривень можуть отримати поміж усіх озвучених Президентом України вимог лише ті особи, які мають ідентифікаційний код. Тобто, Зеленський В.О. чи не умисно збрехав, хто насправді має право на отримання КОВІД-ної тисячі і 6500 гривень. Більше цього, він досі не пояснив громадянам України, чому саме він ввів релігійну дискримінацію і з чим це пов’язано?
Така ж сама ситуація склалася і з нездатністю Зеленського В.О. керувати м.Києвом під час війни з Росією. А саме, впродовж перших трьох тижнів війни кияни голодували, адже не могли купити бодай хліба. Магазини і супермаркети були закритими. А ті виключення, які все-таки в поодинокому виключенні траплялися, були абсолютно пустими. Така ж сама ситуація продовжується і по сьогоднішній день з аптеками, які в переважній кількості закриті, а які відкриті – в них абсолютно нічого немає. Люди масово мруть від підвищеного тиску. І це попри те, що в м.Києві є три фармзаводи і маса складів із ліками. Досі киянам не зрозуміло, чому комунальні аптеки мережі “Фармація” не працюють? Що мішає Зеленському В.О. підняти слухавку телефона і наказати Кличку В.В. або начальнику Управління охорони здоров’я м.Києва відкрити комунальні аптеки м.Києва?
Така ж сама ситуація з транспортом у м.Києві. Фактично – транспорт не ходить. Метро працює задля галочки. Один лише потяг працює на одному маршруті, який робить круг за 1 годину і 40 хвилин. При чому, на багатьох станціях метро зупинки немає, так як Володя Зеленський, з боязні російських солдат, наказав не зупинятися на майже усіх станціях центральної частини м.Києва. А щодо роботи пошти і банків – то це вже взагалі відстій. Останні досі чомусь не працюють. Навіть не працює центральне відділення пошти. Якщо пригадати історію, яку чомусь не знає неук Зеленський В.О., а саме – військову блокаду Ленінграда німецькими, фінськими та іспанськими військами під час Другої світової війни (яка тривала з 08.09.1941 року по 27.01.1944 року), то навіть тоді, будучи в повній осаді, мешканці Ленінграда отримували щодня свою порцію хліба. А пошта, телеграф, банки і аптеки працювали у щоденному режимі. Тоді чому неук і неадекват Зеленський В.О. не може до теперішнього часу забезпечити киян хоча б самими необхідними ліками та хлібом? Чому досі не працюють державні аптеки, банки і пошта? Відповідь лише одна: Зеленський В.О. або дійсно психічно хворий, або ж являється ворогом українського народу, якого щодня і усіма можливими засобами продовжує знищувати.
За обох цих підстав Президент України Зеленський В.О. не може і надалі виконувати свої обов’язки та підлягає негайному відстороненню від займаної посади Президента України на підставі ч.2 статті 108 Конституції України (неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров’я).
А якщо врахувати те, що Зеленський В.О., будучи гарантом Конституції України, ухиляється більше чим на три роки від виконання понад 4000 судових рішень, то це вже точно тягне на статтю кримінального кодексу: за саботаж, колаборацію, підривну діяльність і державну зраду. При чому, серед 4000 рішень суду числяться і такі, через не виконання яких Кличком В.В. учасник бойових дій голодує чотири роки, а його бізнес уже простоює п’ять років. А відповідно, п’ять років держава не отримує податків. Звідки тоді візьмуться у держави кошти на війну з Росією, якщо корумповані чиновники, в погоні за хабарями, методично знищують бізнес і бізнесменів, навіть не дивлячись на те, що серед них є ветерани війни?
Це саме стосується і того, що Зеленський В.О. чомусь зовсім не реагує на численні заяви особи_1 про не проведення досудових розслідувань правоохоронними органами у більше чим 3000 кримінальних провадженнях, серед яких є провадження щодо вбивства, замаху на вбивство, ув’язнення не винних людей, тортур людей, розбій, грабіж, погрози, переслідування, не сплата податків і ЄСВ, корупція, вимагання хабарів, казнокрадство, розтрата державного майна, присвоєння земельних ділянок, незаконне будівництво, незаконна господарська діяльність, державна зрада, приховування злочинів.
А якщо до всього вищенаписаного додати, що Зеленський В.О. на виборах Президента України обіцяв швидко зупинити війну на Донбасі, а сам, як на нашу думку, спровокував війну з Росією, а також те, що Зеленський В.О. підкуповує однопартійців хабарями у 5 000-25 000 доларів США за прийняття Верховною Радою України шкідливих для України рішень, то уже сумніватися в його психічному здорові або в державній зраді – не приходиться. Тим паче, що ці самі кошти в конвертах, які Зеленський В.О. щомісяця роздає однопартійцям, можна було б надавати українській армії та бійцям тероборони.
Це саме стосується і завищеної заробітної плати, яку однопартійці Зеленського В.О. могли б щомісяця (впродовж війни) перераховувати на потреби української армії і озброєння.
Однак, Зеленський В.О. і сам не жертвує коштів для нашої армії зі своїх численних офшорних рахунків, а також не схиляє на цей благий почин своїх однопартійців. До того ж, жоден родич Зеленського В.О. та жоден родич його злочинного уряду досі не числиться в рядах української армії або в складі бійців територіальної оборони, що доводить їх ворожість для нашої держави.
В статті 7 Закону України “Про звернення громадян” (Заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення) зазначається: “Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
В статті 206 КК України (Протидія законній господарській діяльності) зазначено:
“1. Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити и, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того. хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання,- караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна,- караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 р.
3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на 5-10 р.”.
Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок здійснення господарської діяльності, а також право громадян на свободу підприємницької діяльності. Додатковим обов’язковим об’єктом є психічна недоторканність особи. Елементами об’єктивної сторони злочину є висунення протиправної вимоги, поєднаної з погрозою застосування насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їх майна. Вимога може полягати у категорично висловленій пропозиції: 1) припинити займатися господарською діяльністю; 2) обмежити таку діяльність; 3) укласти угоду; 4) не виконувати укладену угоду.
Ст.206 КК України охороняє лише господарську діяльність, яка має законний характер. Тому висунення вимог про припинення діяльності, якою потерпілий відповідно до закону не може і не повинен займатись (наприклад, про припинення діяльності, яка може здійснюватись лише за наявності ліцензії, за відсутності її у потерпілої особи) не утворює складу даного злочину.
Вимога припинити господарську діяльність передбачає, зокрема, вимогу: ліквідувати юридичну особу, діяльність якої контролює (або ж на діяльність якої істотно впливає) потерпілий; продати (передати) її іншим особам; подати до відповідного органу заяву про анулювання реєстрації потерпілого як індивідуального підприємця. Цим поняттям охоплюється також вимога перестати здійснювати господарську діяльність. Форма вимоги, а також час припинення такої діяльності не мають значення для кваліфікації діяння.
вимога обмежити господарську діяльність передбачає, зокрема, вимогу: зменшити обсяг промислового виробництва, торговельних операцій, послуг, припинити таку діяльність у певних пунктах чи регіонах, припинити заняття окремими видами господарської діяльності або хоча б одним із таких окремих видів, розірвати або обмежити ділові зв’язки з певними партнерами.
Вимога укласти угоду (цивільно-правовий договір, трудовий договір чи будь-яку іншу угоду), виконання якої може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, може, зокрема, стосуватися угоди: яка у разі її виконання прямо призведе до заподіяння потерпілому чи іншим особам майнової шкоди; про повну чи часткову передачу потерпілим належних йому прав щодо управління юридичною особою (наприклад, угода про продаж, іншу сплатну уступку акцій акціонерного товариства, частки в статутному фонді іншого господарського товариства); про продаж чи іншу сплатну передачу засобів виробництва, приміщень чи іншого майна, необхідного для ведення підприємницької діяльності; про відмову потерпілого чи відповідної юридичної особи від ведення певних видів діяльності, від діяльності у певних пунктах чи регіонах, обмеження обсягів такої діяльності; про продаж потерпілим чи організацією, яку він представляє, своєї продукції лише певним особам; про прийняття небажаної потерпілому особи на певну посаду на відповідному підприємстві.
Вимога не виконувати укладеної угоди має місце у разі, коли винний висловлює пропозицію потерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка займається господарською діяльністю. Дія ст.206 КК України поширюється не лише на випадки, коли від потерпілого вимагають дій на шкоду його особистим інтересам, а й на ті ситуації, коли від потерпілого (наприклад, директора відповідної фірми, який не є її власником) вимагають вчинення дій, які зашкодять інтересам певної юридичної особи. За ст.206 КК України мають кваліфікуватися і ті випадки, коди винний висуває відповідні вимоги, поєднані із зазначеними вище погрозами щодо особи, яка неспроможна виконати ці вимоги, помилково вважаючи, що вона наділена більшими повноваженнями або має більший, ніж це є насправді, вплив на власників чи керівників юридичної особи – суб’єкта господарської діяльності. У випадках, коли протиправні вимоги до потерпілого полягали у передачі іншим особам чужого майна, права на таке майно чи вчиненні будь-яких інших дій майнового характеру, вчинене слід кваліфікувати за ст. 189. Примушування потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань за відсутності ознак вимагання і заподіяння матеріальної шкоди чи обмеження законних прав та інтересів того, хто займається господарською діяльністю, за наявності підстав слід кваліфікувати за ст.355 КК України.
Злочин є закінченим з моменту висунення будь-якої з вказаних У ч.1 ст.206 КК України вимог, поєднаної з відповідною погрозою, і доведення їх до потерпілого.
Суб’єкт злочину загальний. 4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч.2 ст.206 КК України) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попереднім зговором групою осіб; 3) із погрозою вбивством чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 4) у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я; 5) у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч.З ст.206 КК України) є вчинення його: 1) організованою групою; 2) службовою особою з використанням свого становища; 3) у поєднанні з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, чи заподіяння ним 4) великої матеріальної шкоди або 5) спричинення інших тяжких наслідків.
Статтею 382 КК України (Не виконання судового рішення) передбачено:
Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню – карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або позбавленням волі на строк до 3 років. Ті самі дії, вчинені службовою особою, – караються штрафом від 750 до 1000 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Дії, передбачені частиною 1 або 2 цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або осо­бою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони за­подіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, – караються позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з позбав­ленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох 3 років.
Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини – карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Тому умисне не виконання або перешкоджання виконанню судових актів є злочином проти правосуддя для будь-якої особи, а для службових осіб – спеціальним видом службо­вого зловживання (ст.364 КК України), що карається за ст.382 КК України. Предметом злочину за частинами 1-3 ст.382 КК України є судовий акт органів право­суддя (рішення, вирок, ухвала, постанова), який постановлений: а) судом будь-якої юрисдикції (загальної чи спеціалізованої); б) судом будь-якої інстанції (першої, апе­ляційної чи касаційної); в) судом із будь-якої категорії судових справ (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних) і г) набрав законної сили. За частиною 4 ст.382 КК України предметом злочину є судовий акт не органів правосуддя України, а рішення Європейського суду з прав людини. Об’єктивна сторона злочину за ч.1 ст.382 КК України полягає в одному із таких, аль­тернативно зазначених у диспозиції діянь, як: а) невиконання (ухилення від вико­нання) вироку, рішення ухвали, постанови суду або б) перешкоджання їх виконанню. За частиною 1 ст.382 КК склад злочину є формальним, бо його об’єктивна сторо­на вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь – дії (перешкоджання) чи бездіяльності (невиконання), і саме з цього моменту злочин визнається закінченим та набуває триваючого характеру. Невиконання судового акта – це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб’єкт був зобов’язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) невиконання судового акта можуть бути різними, наприклад, пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов’язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання (умисно не розпечатує пошту, не приймає державного виконавця, направляє документ не за адре­сою тощо).
Перешкоджання виконанню судового акта – це активні дії, які становлять про­тидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання, наприклад, підкуп або обман державного виконавця, погрози або насильство щодо нього тощо. Якщо перешкоджання виконанню судового акта пов’язане із вчиненням інших злочинів (наприклад, даванням хабара, застосуванням насильства, знищенням документів), дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів. За ч.2 ст.382 КК України карається злочин із формальним складом, бо встанов­люється відповідальність за ті самі діяння, але вчинені спеціальним суб’єктом – служ­бовою особою. За ч.3 ст.382 КК України склад злочину може бути як формальним, – коли за­значені у ч.1 або 2 цієї статті діяння вчиняються: а) службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище (п.2 примітки до ст.368 КК України), або б) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, так із матеріальним, — коли ці діяння в) заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, дер­жавним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб (про характеристику цих ознак, передбачених п.3 та 4 примітки до ст.364 КК України та загальні положення коментаря до розділу XVII КК). У останньому випадку обов’язковою ознакою об’єктивної сторо­ни є причинний зв’язок між діянням та передбаченими у ч.3 ст.382 КК України наслідками, з моменту настання яких злочин і визнається закінченим. За ч.4 ст.382 КК України карається злочин із формальним складом, об’єктивна сторона якого вичерпується вчиненням такого діяння, як невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, обов’язковість виконання якого зумовлена Законом України від 17 липня 1997 р., яким ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протокол № 11 до цієї Кон­венції, де зазначено (ч.1 ст.46 Конвенції), що Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточне рішення Суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.
У відповідності до ст.68 Конституції України, кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У відповідності до ст.64 Конституції України (Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.
Отож, хіба не за ці стандарти права щодня і на протязі восьми років гинули в ОСС найперспективніша, найсвідоміша і найпатріотичніша молодь України та продовжують гинути 30 день у російсько-українській війні? Самопроголошений Президент України Зеленський В.О. через свою твердолобість, протиправність або психічну ненормальність напевно уже забув про посмертний героїзм Небесної Сотні, воїнів АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, які віддали свої безцінні життя за право українського народу жити без ярма на шиї і у відповідності до існуючих стандартів міжнародного права. Більше цього, Зеленський В.О. саме у такий підлий спосіб навмисно сплюндровує добру пам’ять про загиблу Небесну Сотню, бійців АТО (ООС), солдат української армії і бійців територіальної оборони, нівелюючи своїми ганебними і протиправними діями героїчні досягнення українського народу. Сподіватимемося, що у м.Києві знайдуться виживші ветерани АТО (ООС), учасники Майдану, солдати української армії і бійці територіальної оборони, які зможуть переконати Зеленського В.О. піти у добровільну відставку, якщо Верховна Рада України і Голова Конституційного Суду не бажають реагувати на це неподобство у визначений спосіб.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діяльності Зеленського В.О. є склад кримінального правопорушення, що передбачене ч.3 ст.206, ч.3 ст.382, ч.2 ст.367, ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.3 ст.368, ч.3 ст.369-3, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України. Однак, якщо врахувати ще й те, що вищевказані зловживання владою також витікають з предмету громадської діяльності особи_1, яка делегована йому Міністерством юстиції України, то протиправну діяльність Зеленського В.О. слід розцінювати як таку, що направлена на умисне перешкоджання виконанню його громадських обов’язків і тягне за собою додаткову кримінальну відповідальність, що передбачена ст.170 КК України. Крім цього, як для даного випадку, дії Зеленського В.О. є явно антидержавними, що направлені на підрив довіри громадськості до органів державної влади і керівників держави в цілому, що явно на руку зовнішнім ворогам України. Зеленський В.О., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищує свої службові повноваження, вчиняє службові підроблення, допускає недбальство і бездіяльність, приховує вчинені злочини, надає допомогу злочинним особам і організованим кримінальним угрупуванням, культивує і поширює корупцію, порушує присягу Президента України, не виконує Конституції України, перешкоджає громадській діяльності, тим самим саботуючи роботу органу державотворчої і виконавчої гілки влади. Саботаж і бойкотування роботи державотворчої і виконавчої гілки влади прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави. Зеленський В.О., за нашими переконаннями, умисно вчиняє посадові злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки наша країна ще не зазнала поразки. Навмисна протидія нинішній державній політиці Зеленським В.О. вже розчарувала значну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Зазначене підтверджує, за нашим переконанням, що в діяльності Зеленського В.О. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачене ч.1 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень Зеленським В.О. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.3 ст.206, ч.3 ст.382, ч.2 ст.367, ч.2 ст.366, ч.2 ст.364, ч.3 ст.368, ч.3 ст.369-3, ч.1 ст.396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані відповідні звернення до Верховної Ради України і Голови Конституційного Суду України, з метою відсторонення Президента України Зеленського В.О. від займаної посади по стану психічного здоров’я або у зв’язку з його потенційною протиправною діяльністю, у пряму шкоду інтересам держави, її цілісності і безпеці. Очікуємо результатів адекватного реагування Верховної Ради України і Конституційного Суду України стосовно вирішення питання щодо дострокового припинення повноважень Президента України Зеленського В.О. Також очікуємо резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості та належної реакції не корумпованого мас-медіа.