Іловайський котел: Із того часу минуло 5 років, ніхто досі не покараний, а війна триває.
Іловайський котел. Кривава пляма на сторінках нової української історії. Трагедія, яка жодного з нас не залишила байдужим.
Із того часу минуло 5 років, і ніхто досі не покараний, а війна триває.
Сьогодні ми відтворюємо хронологію подій, вшановуємо пам’ять загиблих та намагаємося розібратись, чому і через кого сталася трагедія.
З початку конфлікту на Донбасі сепаратистам вдалося взяти під контроль низку населених пунктів, серед яких був і Іловайськ. Місто стратегічно важливе для обох сторін, адже розташоване на межі Донецької та Луганської областей і є великим транспортним вузлом.
Ще в липні Збройні сили України почали підготовку до наступу з метою відвоювати окупований Іловайськ. Операція йшла за планом, її навіть вважали успішною, адже військовим вдалося зайняти більшу половину міста.
Ситуація різко змінилася 24 серпня. У той час, коли Україна з розмахом відзначала День незалежності і проводила масштабний військовий парад у столиці, наш кордон вперше перетнула регулярні з’єднання російської армії. Принаймні, так стверджує Генпрокуратура. Докази нібито є, але всі матеріали у справі засекречені. Розслідування ще триває. Цю інформацію підтверджують і міжнародні експерти-розслідувачі.
За даними ГПУ, сили вторгнення складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп загальною чисельністю близько 35 тисяч осіб. На військову техніку РФ спеціально нанесли символіку української армії. На той час на одного нашого бійця, задіяного біля Іловайська, припадало 18 солдатів противника.
Вони почали обстріл українських позицій. Близько 200 солдатів 54-го батальйону за наказом комбата відступили. Батальйони, що залишилися в місті, потрапили в оточення.
Згодом офіційний Київ начебто домовився із противником про створення зеленого коридору, через який наші солдати без зброї мали покинути оточення. Однак у момент виходу сталося найжахливіше. Бойовики разом із регулярними російськими військами подекуди майже впритул розстрілювали українських військових. Офіційно вважаються загиблими в цій операції понад 350 людей, більше 400 отримали поранення. Ще 300 потрапили у полон, а доля 150 осіб досі залишається невідомою. Це стало найбільшою поразкою ЗСУ за часів незалежної України. Втрати техніки оцінили майже у 300 млн грн.
Скільки б колишня влада не звинувачувала в Іловайському котлі агресора в особі Росії, очевидно, що наше військове командування могло цього не допустити. Втім, жодного військового високопосадовця досі не притягнуто до відповідальності.
Експерти вважають винними у трагедії тодішнього президента Петра Порошенка та весь Генштаб ЗСУ. Основною причиною поразки українських військ стала надзвичайно слабка підготовка наступальної операції. На штурм Іловайська кинули підрозділи, які раніше виконували поліцейські функції і не мали серйозного бойового досвіду.
Встановити достовірну картину того, що відбувалося в районі Іловайська, і провести відкрите розслідування заважає гриф секретності. З результатів розслідування комітету Верховної Ради в 2014 році випливає, що Іловайська трагедія стала наслідком фундаментальних проблем в організації оборони України.
До оточення українських військ призвели помилки начальника Генерального штабу Віктора Муженка і глави Міноборони Валерія Гелетея. 23-24 серпня, коли бойовики перейшли в контрнаступ, воєначальники не надали цьому належного значення.
Поки на Майдані тривав помпезний військовий парад, а Порошенко гордо говорив зі сцени про опір агресору, командування з передової телефонувало Муженку та доповідало про жахливу ситуацію. Єдина відповідь, яку вони чули: «Тримайтеся!»
Ці факти відомі всім. Але як і багато інших резонансних справ, розслідування подій в Іловайському котлі зайшло у глухий кут. Чи зможе нова влада щось змінити та зрушити справу з мертвої точки, поки що невідомо.
