В 2014 році особа 2 активно протидіяв незаконному виробництву та збуту наркотиків раніше тричі судимим мешканцем м.Харкова Романович В.М. та його місцевою подільницею Шкребтач Н.Г., а також незаконному видобуванню, скупці і перепродажу бурштину в Рокитнівському районі Рівненської області.
13.12.2014 року, Романович В.М. і Шкребтач Н.Г., шляхом підкупу начальника РВ УМВС України у Рокитнівському районі Рівненської області Русанівського Сергія Віталійовича та керівника Рокитнівської прокуратури Рівненської області Скобух Івана Миколайовича, домоглися незаконного арешту особи 2.
13.12.2014 року, навіть за умови абсолютної відсутності у справі кримінального провадження № 12014180190000760 будь-яких доказів вчинення злочину особою 2, було винесено обвинувальний акт старшим прокурором прокуратури Рокитнівського району Рівненської області Басич О.В. та слідчим СВ Рокитнівського РВ УМВС України у районі Рівненської області Кибукевич Р.Г.
Особі 2 з незрозуміло яких причин тоді не було надано для захисту адвоката і копії обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12014180190000760 від 13.12.2014 року.
28.05.2015 року, не дивлячись на те, що особа 1 отримав позитивне рішення Сарненського районного суду Рівненської області про призначення судово-медичної і почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12014180190000760 від 13.12.2014 року, яке з незрозуміло яких причин так і не було виконаним, суддями Сарненського районного суду Рівненської області Довгим І.І., Ведяніної Т.О. і Власик Н.М., при секретарі судового засідання Сосюк Н.В., було винесено найнахабніший і найзлочиннійший за всю історію даного суду вирок у судовій справі № 571/96/15-к, яким було незаконно засуджено до 11 (одинадцяти) років тюремного ув’язнення.
Особа 1, не погоджуючись із свавіллям, безчинністю і корупцією в РВ УМВС України у Рокитнівському районі Рівненської області та Рокитнівської прокуратури Рівненської області найняв за власний кошт приватного адвоката з м.Києва. За наданою адвокатом інформацією, в матеріалах кримінального провадження за № 12014180190000760 від 13.12.2014 року не містилося жодного факту чи документу про вчинення кримінального правопорушення особою 2, що стало підставою для подання відповідної апеляційної скарги в Апеляційний суд Рівненської області.
22.01.2016 року Апеляційним судом Рівненської області, у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сачука В.І., Міщенко О.А., Єремейчука С.В., при секретарі судового засідання Міщук Л.А., вирок Сарненського районного суду Рівненської області у судовій справі № 571/96/15-к було скасовано та призначено новий розгляд в Кузнецовському міському суді Рівненської області.
05.01.2017 року, вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення особу 2 та повністю виправдано.
23.03.2017 року, Апеляційним судом Рівненської області, у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сачука В.І., Іващука В.Я., Шпинти М.Д., при секретарі судового засідання Міщук Л.А., вирок Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05.01.2017 року відносно особи 2 залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурорів Марути Р.Д., Осійчука М.М. — без задоволення.
Попри все це, поки йшли судові розгляди від першої до другої інстанції, при чому — в кожній з них по два рази, слідчі СВ Рокитнівського РВ УМВС України у районі Рівненської області Кибукевич Р.Г. та Євпат О.О. не полишали надії доповнити кримінальне провадження № 12014180190000760 від 13.12.2014 року бодай підробленими документами, яких там добавилося заднім числом біля 10%. Крім того, слідчі Кибукевич Р.Г. та Євпат О.О., з метою вибивання самообмовлення особи 2, забирали його з СІЗО м.Рівне буцімто для допиту, а насправді для нелюдських тортур.
Наслідки таких тортур були настільки жахливими, що особу 2 повертали до СІЗО дані слідчі повністю синім та знівеченим. Останнє приводило в панічний жах охорону і медичних працівників СІЗО, які складали з цього приводу Акти, робили фотографії, доповідали керівництву СІЗО та викликали реанімаційну бригаду з комунальної служби м.Рівного. Крім того, поки особа 2 перебував у СІЗО, в його приватному будинку незаконно заселився Романович В.М. та Шкребтач Н.Г., де практично до кінця травня місяці 2017 року виробляли наркотичні засоби та продавали їх у даному регіоні, а також проводили оптову скупку бурштину та продавали його за кордон.
Особа 1, не бажаючи миритися із свавіллям, безчинністю і корупцією в РВ УМВС України у Рокитнівському районі Рівненської області та Рокитнівської прокуратури Рівненської області, понад 2,5 (два з половиною) роки звертався до прокуратури Рівненської області та до УП ГУ НП в Рівненській області.
Однак, як згодом виявилося, дані структури досі активно «кришують» незаконний наркобізнес і бурштиновий бізнес в Рокитнівському районі Рівненської області, активно покриваючи вчинені злочини тамтешніх посадових осіб, в тому числі — що вище були перелічені.
Відповідно, особа 1 почав активно звертатися за допомогою до Голови Верховної Ради України, Секретаря РНБО, в Кабінет Міністрів України, до Адміністрації Президента України, Президента України, до окремих депутатів Верховної Ради України, Генеральної прокуратури України, НП України, ГСУ СБУ, ГПД НАБУ.
Оскільки дані структури теж вдалися до активної підтримки незаконного наркобізнесу і бурштинового бізнесу в Рокитнівському районі Рівненської області, активно покриваючи вчинені злочини тамтешніх посадових осіб та чиновників Рівненської області, то особа 1, шляхом звернення із відповідними скаргами до слідчих суддів м.Києва, домігся відкрити біля 400 (чотириста) кримінальних справ на чиновників середньої ланки, жодна з яких тривалістю понад три роки чомусь не розслідується (не проводиться досудове розслідування).
На підґрунті цього особа 1 домігся в судовому порядку отримати ще біля 500 (п’ятсот) Ухвал слідчих суддів, які зобов’язали слідчі органи та прокуратуру відкрити карні справи на чиновників вищої ланки (за покривання вчинених злочинів чиновників середньої ланки і щодо їх бездіяльності), які з незрозумілих причин ними роками не відкриваються.
Як для прикладу наведемо «гірку» долю кримінальної справи за № 520170000000000229 від 03.04.2017 року щодо вчинених злочинів керівника Рівненської обласної прокуратури Соболя О.М., слідчих Демчука П.Ю. і Бабича О.А., прокурорів Рункевича Б.М. і Ідрісова Р.М. Як це чудово видно із апеляційного рішення колегії суддів кримінальної палати Апеляційного суду Рівненської області Іващука В.Я., Шпинти М.Д., Гладкого С.В., досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні навіть не розпочалося, адже було остаточно закритим раніше чим хтось був в ньому допитаним, не кажучи вже про дослідження заявлених заявником фактів чи то проведення в ньому обов’язкових судових експертиз.
Однак, найголовнішим і найцікавішим в ньому є той факт, що Генеральна прокуратура України визначила незаконну підслідність досудового розслідування саме за прокуратурою Рівненської області, в якій головний фігурант займав ключову посаду — керівника прокуратури. Оскільки на даний час це вже третє незаконне визначення підслідності Генеральною прокуратурою України щодо проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, де фігурантом є новий керівник прокуратури Рівненської області, то особа 1 десятками раз звертався до Луценка Юрія Віталійовича з проханням і відповідними вимогами (у відповідності до позитивних Ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва щодо потреби розгляду клопотання скаржника не пізніше 72 годин з моменту винесення судового рішення) визначити підслідність вказаних трьох проваджень за ГСУ ГПУ, чого ним з незрозуміло яких причин досі не робиться.
Вищенаписане дає суттєві підстави вважати, що в діях Генерального прокурора України Луценко Юрія Віталійовича є склад кримінального правопорушення, що передбачений ч.2 ст.256, ч.2 ст.382, ч.2 ст.366, ч.2 ст.396 КК України. Крім того, як для даного випадку, позиція Луценко Юрія Віталійовича є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів прокуратури та до керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Луценко Ю.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, регулярно перевищує свої службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування та органів прокуратури. Саботаж і бойкотування належної роботи органу прокуратури і досудових органів прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам нашої держави. Луценко Ю.В. умисно вчиняє злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці Луценком Ю.В., як керівником органів прокуратури, вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Вищенаписане надало відповідні підстави вважати, що в діяльності Луценка Ю.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень Луценком Ю.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.111, ч.2 ст.256, ч.2 ст.382, ч.2 ст.366, ч.2 ст.396 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу заявником були подані відповідні заяви ГСУ СБУ і ГПД НАБУ про вчинені кримінальні правопорушення Луценком Ю.В. Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних вище структур, міжнародного резонансу, небайдужої громадськості і адекватної реакції мас-медіа.