У провадженні СВ прокуратури Рівненської області перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за №52017000000000229 від 03.04.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.367 КК України.
Підставою для відкриття даного кримінального провадження стала Ухвала слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва у судовій справі за № 760/21881/16-к від 18.01.2017 року, якою було зобов’язано керівника ГПД НАБУ внести до ЄРДР відомості заяви особи 1 за вих. №770/11 від 12.12.2016 року про вчинення кримінального правопорушення керівником Рівненської обласної прокуратури Соболь О.М., а також слідчими Демчук П.Ю. і Бабич О.А. та процесуальними керівниками Рункевич Б.М. і Ідрісовим Р.М. за кваліфікацією вчиненого злочину ч.2. ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.396, ч.2 ст.307 КК України.
14.07.2017 року слідчий СВ прокуратури Рівненської області Ткачук В.В. виніс Постанову про закриття кримінального провадження за № 52017000000000229 від 03.04.2017 року, фактично без проведення досудового розслідування.
Слідчий СВ прокуратури Рівненської області Ткачук В.В. перед закриттям вказаного кримінального провадження не вчинив наступних обов’язкових слідчих дій:
1) не розглянув клопотання особи 1 за вих.№ 1261/18 від 18.05.2017 року;
2) не надав відповіді особі 1 за наслідками розгляду клопотання за вих.№ 1261/18 від 18.05.2017 року;
3) не розглянув клопотання особи 1 за вих.№ 1435/27 від 27.06.2017 року;
4) не надав відповіді особі 1 за наслідками розгляду клопотання за вих.№ 1435/27 від 27.06.2017 року;
5) не допитав екс-керівника прокуратури Рівненської області Соболя О.М.;
6) не допитав заявника (особу 1) у справі провадження (в будь-якому статусі);
7) не допитав 18 (вісімнадцяти) свідків зі сторони потерпілого;
8) не допитав наркодилера Романович В.М.;
9) не допитав подільника наркодилера Шкребтач Н.Г.;
10) не дослідив і не надав належної оцінки кожному із фактів, які особа 1 висвітлював у своїй заяві про вчинене кримінальне правопорушення;
11) не проводив досудове розслідування за іншими кваліфікаційними статтями вчиненого злочину — 364, 368, 396, 307 КК України;
12) не надав особі 1 Пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні;
13) не надав особі 1 копії витягу з ЄРДР;
14) не призначив аудіо-візуальної експертизи наявного у справі провадження комп’ютерного диску DVD-R;
15) не повідомив про початок досудового розслідування;
16) не повідомив імен процесуальних керівників у кримінальному провадженні;
17) не повідомив процесуальних керівників і керівництво прокуратури Рівненської області про не підслідність даної справи прокуратурі Рівненської області (згідно наказів ГПУ за №125 і 139, досудове розслідування щодо керівника прокуратури Чернівецької області Соболь О.М. має проводитися в ГПУ або в НАБУ).
Слідчий Ткачук В.В. своєю незаконною Постановою від 14.07.2017 року про закриття кримінального провадження № 52017000000000229 від 03.04.2017 року вчинив злочин, що передбачений ст.366, 396 КК України. Це саме стосується і процесуальних керівників у кримінальному провадженні 52017000000000229 від 03.04.2017 року, в тому числі прокурора Рункевича Б.М., який навмисне не скористалися правом ст.36 КПК України та Закону України «Про прокуратуру», вступивши в злочинну змову зі слідчим Ткачук В.В. з метою покриття вчинених злочинів фігурантів у справі провадження.
В який уже раз покрив чергові злочини своїх підлеглих і прокурор Рівненської області — державний радник юстиції 3 класу Подубинський Богдан Володимирович (колишній робітник Стрийської суконної фабрики Львівської області), так як роками ігнорує скарги, заяви, клопотання і повідомлення особи 1 про злочинну діяльність прокурорів Скобуха Івана Миколайовича, Рункевича Богдана Миколайовича і Ідрісова Рафаеля Мурсаловича, слідчих Демчука Петра Юрійовича, Бабича Олександра Анатолійовича, Ткачука Василя Васильовича, Маслова Віталія Георгійовича та ін.
Частина 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального
провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст.2 та 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам. Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК України та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень.
З норм ст.26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
З положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У свою чергу слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі (особам) ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю.
Розслідування має бути ретельним та неупередженим. Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як відповідну підставу для отримання неправомірної вигоди. Слідчі повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких слідчий Ткачук В.В. умисно уникнув з метою приховування вчинених злочинів фігурантами у даній кримінальній справі (ознаки ст.396 ККУ), а прокурор Рункевич Богдан Миколайович і Подубинський Богдан Володимирович — покрили його злочини. Будь-який недолік розслідування обов’язково призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Проте, обставини, які особа 1 виклав у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення, не стали предметом належного розслідування слідчим Ткачук В.В., однак стали приводом для вчинення посадових злочинів слідчим Ткачуком Василем Васильовичем, прокурорами Рункевич Богданом Миколайовичем і Подубинським Богданом Володимировичем.
Вищенаписане дає суттєві підстави вважати, що в діях слідчого Ткачука В.В., прокурорів Рункевича Б.М. і Подубинського Б.В. є склад кримінального правопорушення, що передбачений ч.2 ст.364, ч.2 ст.256, ч.2 ст.382, ч.2 ст.366, ч.2 ст.396 КК України.
Крім того, як для даного випадку, позиція Ткачука В.В., Рункевича Б.М. і Подубинського Б.В. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів прокуратури та до керівників держави, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої держави. Ткачук В.В., Рункевич Б.М. і Подубинський Б.В., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищили свої службові повноваження, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування та органів прокуратури. Саботаж і бойкотування належної роботи органу прокуратури і досудових органів прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам нашої держави. Ткачук В.В., Рункевич Б.М. і Подубинський Б.В. умисно вчиняють злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці Ткачука В.В., Рункевича Б.М. і Подубинського Б.В., як посадовими особами органів прокуратури, вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень Ткачуком В.В., Рункевичем Б.М. і Подубинським Б.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.111, ч.2 ст.256, ч.2 ст.364, ч.2 ст.382, ч.2 ст.366, ч.2 ст.396 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу заявником були подані відповідні заяви ГСУ СБУ, ГСУ ГПУ, ГПД НАБУ про вчинені кримінальні правопорушення Ткачуком В.В., Рункевичем Б.М. і Подубинським Б.В. Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних вище структур, міжнародного резонансу, небайдужої громадськості і адекватної реакції мас-медіа.