29.12.2016 року було винесено слідчим суддею Шевченківського районного суду м.Києва Ухвалу у судовій справі № 761/46146/16-к. Однак, заступник начальника ГСУ СБУ Тиводар Богдан Михайлович нахабно і у відвертій формі відмовився виконати саме таку Ухвалу, про що власне і повідомив у своєму листі за № 6/В-405/2 від 29.03.2017 року особі 1.
Більше того, впродовж 2016-2017 років заступник начальника ГСУ СБУ Тиводар Богдан Михайлович відмовився виконати ще 22 (двадцять дві) Ухвали Шевченківського районного суду м.Києва, а по 14 (чотирнадцяти) частково виконаним Ухвалам суду (були внесеними до ЄРДР не всі кваліфікаційні статті злочину) — роками не проводить досудового розслідування, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування СБУ та покриваючи численні злочини фігурантів у справі провадження. Останнє суперечить його роботі в органах СБУ, тим самим компрометуючи тих посадових осіб, хто надав Тиводару Богдану Михайловичу роботу в органах СБУ та дозволяє йому досі вчиняти злочини проти українського народу і нашої держави.
Не менш нахабними та злочинними діями заступника начальника ГСУ СБУ Тиводар Богдана Михайловича являється і те, що він всупереч положенням ст.214 КПК України та Наказу Генерального прокурора України за № 125, 139 незаконно повертає або перекидає нібито за належністю заяви про вчинення злочинів, що кваліфікувалися заявниками за ст.111 КК України.
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст.382 настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України: Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, у т.ч. спеціалізовані.
Незважаючи на те, що ч.З ст.382 не містить аналогічної вказівки, так само і рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню лише за умови, якщо вони є остаточними.
Остаточне рішення, як правило, виносить відповідна палата, яка розглядає справу, а в передбачених зазначеною Конвенцією виняткових випадках — Велика палата Європейського суду з прав людини.
Відповідальність за ст.382 може настати лише у випадку невиконання службовою особою правосудного судового рішення. Для наявності складу злочину, передбаченого ч.1 і 3 ст.382, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо. Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень заступником начальника ГСУ СБУ Тиводар Богданом Михайловичем мають ознаки злочину, що передбачені ст.364, 382, 396 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу були подані заяви до ГСУ ГПУ і ГПД НБУ про вчинені кримінальні правопорушення заступником начальника ГСУ СБУ Тиводар Богданом Михайловичем. Як результат, проти заступника начальника ГСУ СБУ Тиводар Б.М. зараз відкрито кримінальне провадження, в якому ведеться відповідне досудове розслідування в ГПД НАБУ.
Однак, Тиводар Б.М. і надалі продовжує покривати вчинені злочини численними фігурантами у справах провадження та не виконує 28 (двадцять вісім) Ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Києва та не проводить досудового провадження у жодному із 16 (шістнадцяти) кримінальних провадженнях (де заявники, потерпілі і свідки впродовж двох років залишаються навіть не допитаними). Також, Тиводар Б.М. надалі продовжує саботаж роботи СБУ, так як подані нові заяви про вчинення кримінального правопорушення (щодо нових епізодів вчинених злочинів) протиправно повертає заявникам.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діях Тиводар Б.М. є склад кримінального правопорушення, що передбачений ч.2 ст.256, ч.2 ст.396, ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.382 КК України. Крім того, як для даного випадку, позиція Тиводар Б.М. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до органів СБУ та до керівників держави вцілому, що явно на руку зовнішнім ворогам. Тиводар Б.М., явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, покриває вчинені злочини, тим самим саботуючи роботу СБУ та державного апарату. Саботаж і бойкотування належної роботи СБУ та державного апарату прирівнюються до шпіонажу і зраді інтересам нашої держави. Тиводар Б.М. умисно вчиняє злочини на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, а також державній, економічній і інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці Тиводар Б.М., як керівником ГСУ СБУ, вже розчарувала певну частину українців у нинішньому курсі нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Вищенаписане надало відповідні підстави вважати, що в діяльності Тиводар Б.М. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.2 ст.111 КК України. Таким чином, відомості щодо вчинення правопорушень Тиводар Б.М. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.111, ч.2 ст.256, ч.2 ст.396, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 368, ч.2 ст.382 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування. З цього приводу були подані заяви до ГПД НАБУ і ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення Тиводар Б.М. Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних вище структур, міжнародного резонансу, небайдужої громадськості і адекватної реакції не продажного мас-медіа.
