У провадженні ГПД НАБУ перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження за № 52017000000000672 від 09.10.2017 року за ознаками вчиненого кримінального правопорушення заступником голови фонду приватизації комунального майна Солом’янського району м.Києва Радик Володимиром Івановичем (нині — директор КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м.Києва»), заступником голови Солом’янської районної в м.Києві державної адміністрації Шкуро Максимом Юрійовичем (нині — голова Солом’янської районної в м.Києві державної адміністрації), президентом благодійного фонду «Либідь» Симоненко Ю.Г. та з головним бухгалтером Корчовою Я.А., передбачених ч.2 ст.368 КК України.
15.11.2017 року, без попереднього повідомлення про початок досудового розслідування, без проведення допиту і повідомлення прізвищ детективів та процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні, детектив ГПД НАБУ Чайка Христина Анатоліївна надіслала особі 1 копію Постанови від 10.10.2017 року про відмову у визнанні його потерпілим.
Дана копія Постанови супроводжувалася листом за № 0423-188/41521 від 14.11.2017 року, в якому повідомлялося особу 1 про надсилання «…для ознайомлення копію постанови про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52017000000000263 від 09.10.2017 року (?).
В Постанові від 10.10.2017 року детектив ГПД НАБУ Чайка Христина Анатоліївна зазначає, що заявник у своїй заяві за вих. № 1796/06 від 06.09.2017 року «… повідомляє про надання ним хабарів посадовій особі комунального підприємства за виготовлення дозвільної документації для проведення ремонтних робіт в орендованому ним приміщенні…
Відповідно до п.21 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» №5 від 26.04.2002 звільнення особи, яка дала хабар, від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч.3 ст.369 КК України, не означає, що в її діях немає складу злочину. У зв’язку з цим вона не може визнаватися потерпілим і претендувати на повернення предмета хабара. Беручи до уваги, що інших обґрунтувань суті завданої шкоди, її розміру, а також зв’язку між кримінальним правопорушенням, відомості про яке викладені у його заяві, та завдало таким правопорушенням шкодою… (зазначення ПІП заявника) не наведено, наявні очевидні та достатні підстави вважати, що заява про кримінальне правопорушення подана особою, якій таким правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди».
При чому, в даній копії Постанови, всупереч вимогам ст.110 КПК України, чи не навмисне детектив Чайка Х.А. чомусь не зазначила жодного прізвища і посади фігурантів у справі провадження.
Насправді ж, 06.09.2017 року особа 1 подала заяву за вих. № 1796/06 керівнику ГПД НАБУ Калужинському Андрію Володимировичу зовсім про інше — про переслідування його посадовими особами Солом’янської районної в м.Києві державної адміністрації (Шкуро Максимом Юрійовичем і Радиком Володимиром Івановичем) з вимогами надання їм неправомірної вигоди і перерахунком 15 000 (п’ятнадцять тисяч) грн. на користь благодійного фонду «Либідь».
Крім того, в даній заяві зазначалося, що оскільки в особи 1 наявних коштів зовсім не було, то він не зміг надати хабарі, однак з нього все-таки було витребовано даними посадовими особами 15 000 (п’ятнадцять тисяч) грн. на користь благодійного фонду «Либідь» як нібито обов’язкову участь в будівництві адмінкомплексу — Солом’янської районної в м.Києві державної адміністрації.
Особливо зазначимо, що дана благодійність була вимушеною, так як особі 1 більше чим півроку не віддавали вже оформлені дозвільні документи на ремонтно-будівельні роботи в орендованому офісі, а паралельно за фактами прострочення сплати орендної плати — Солом’янська районна в м.Києві державна адміністрація навмисно відзивала видані дозволи на оренду нежитлових приміщень.
Крім того, в даній заяві було зазначено що Шкуро Максим Юрійович і Радик Володимир Іванович отримували неправомірної вигоду за продажу по заниженій вартості комунальне майно, що сягало -300-400% від того, яке продавалося за реальною ринковою вартістю. Також, що Шкуро Максим Юрійович та Радик Володимир Іванович заставляли особу 1 через «лівих» експертів і нотаріусів укладати договори, з якими вони були в змові і які з нього стягували значно завищені суми платежів – на 300-400% вище номінальної, а згодом їх скоріше всього незаконно привласнювали.
Тобто, в поданій заяві керівнику ГПД НАБУ Калужинському Андрію Володимировичу за вих. № 1796/06 від 06.09.2017 року повідомлялося про факти вчиненого злочину Шкуро Максимом Юрійовичем і Радик Володимиром Івановичем, що кваліфікуються за ст.364, 368, 366, 206, 189, 191 КК України, який дану заяву проігнорував.
Однак, особа 1 дану бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського Андрія Володимировича успішно оскаржив в порядку ст.303-304 КПК України, внаслідок чого було слідчим суддею винесено Ухвалу у судовій справі за № 760/17895/17-к від 19.09.2017 року, якою було зобов’язано останнього внести до ЄРДР відомості заяви за вих. № 1796/06 від 06.09.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення Шкуро Максимом Юрійовичем та Радик Володимиром Івановичем за ст.364, 368, 366, 206, 189, 191 КК України, чого досі в повному об’ємі не було виконано.
Запитується, тоді на підставі чого детектив Чайка Х.А. винесла злочинну чи то божевільну Постанову від 10.10.2017 року про відмову у визнанні Потерпілим особи 1?
Де саме могла побачити детектив ГПД НАБУ Чайка Х.А. саме таку заяву, на яку посилається у своїй божевільній Постанові на кшталт «чистосердечного» зізнання особи 1 у вчиненому ним злочині — даванні хабара? А може це своєрідна помста детектива Чайки Христини Анатоліївни за відкриті на неї два кримінальних провадження: в ГСУ СБУ і в СУ прокуратури м.Києва?
Якщо це так, тоді чому вона досі ще працює детективом в ГПД НАБУ? А якщо ж це ознака прояву її тривалого психічного розладу (шизофренія), то вона тим паче не має права працювати в ГПД НАБУ, а знаходитися на стаціонарному лікуванні в психіатричній лічниці — в Київській міській психіатричній лікарні № 1 імені І.П.Павлова.
У відповідності до ч.5. ст.55 КПК України, «…за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді».
Про які тут «очевидні та достатні підстави» можна казати, якщо детектив ГПД НАБУ Чайка Христина Анатоліївна навіть не допитала заявника і не повідомила йому про початок досудового розслідування, тим самим відібравши у нього процесуальне право на участь в кримінальному провадженні, в тому числі — на подання відповідних доказів?
Теж саме стосується і про зазначення даним детективом у супровідному листі та в самій Постанові різних кримінальних справ, а також суттєвої різниці змісту між фактично поданою заявою від 06.09.2017 року за вих. № 1796/06 і надуманою (уявною) заявою детектива Чайки Христини Анатоліївни, яку вона нібито розглядала.
Не дивно що «вмотивованої постанови», згаданої ч.5. ст.55 КПК України, тут не може йти мови, так як детектив ГПД НАБУ Чайка Христина Анатоліївна є божевільною особою або ж зводить особисті рахунки шляхом вчинення підроблення, за декілька відкритих особою 1 проти неї кримінальних справ.
У відповідності до положення ст.55 КПК України, а також що відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, і які є порушенням норм кримінального права держав-членів.
У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
У відповідності до ст.366 КПК України (Службове підроблення), внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів — карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Основним безпосереднім об’єктом службового підроблення є визначений законом порядок діяльності державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності в частині підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів, а також посвідчення фактів, які мають юридичне значення; факультативним додатковим об’єктом цього злочину можуть бути права та свободи людини і громадянина, власність тощо.
Документ, який є предметом цього злочину, це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і розповсюдження інформації, яка має юридичне значення, шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці, дискеті або іншому носії.
Внесення у офіційні документи неправдивих відомостей передбачає внесення у дійсний офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково.
Підроблення документів передбачає часткову чи повну заміну змісту дійсного документа. Спосіб підроблення документів (дописка, підчистка, заміна тексту чи окремих слів, дати, підпису чи інших реквізитів) для кваліфікації діяння за ст.366 значення не має.
Складання неправдивих документів — це внесення до документа, який зовні оформлено правильно, відомостей, що не відповідають дійсності повністю або частково.
Видача неправдивих документів — надання або випуск службовою особою документів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності і які були складені цією ж або іншою службовою особою.
Внесення в офіційні документи, які не є предметом службової діяльності службової особи, завідомо неправдивих відомостей, виготовлення таких документів (документів, підроблення яких доступне будь-якому громадянину) без використання службового становища тягне за наявності інших необхідних ознак відповідальність за злочин, передбачений ч.1 або 2 ст.358 КПК.
Якщо службове підроблення виступало способом вчинення іншого злочину, такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ст.366 та відповідною статтею, що передбачає відповідальність за вчинений злочин (розкрадання, обман покупців та замовників тощо). Якщо ж службове підроблення мало характер готування до злочину, який не був вчинений винним, його дії необхідно кваліфікувати як службове підроблення і готування до відповідного злочину, якщо він не є злочином невеликої тяжкості.
У випадку, коли службове підроблення є основною ознакою іншого злочину (наприклад, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності — ст.372 ККУ) або створює спеціальний склад злочину (ст. 158 ККУ), за правилами конкуренції норм відповідальність настає лише за такий злочин. Службове підроблення, вчинене з метою приховати зловживання владою або службовим становищем, кваліфікується за сукупністю ст.366 і ст.364 КПК. Злочин, передбачений ст. 366, вважається закінченим з моменту підроблення або складання завідомо неправдивого документа незалежно від подальшого його використання, а при видачі документа — з моменту його передачі зацікавленій особі.
Суб’єктом службового підроблення може бути лише службова особа. Якщо передбачені ст. 366 дії вчиняє приватна особа, то відповідальність може наставати залежно від конкретних обставин справи, зокрема, за ст.358 ККУ. З суб’єктивної сторони злочин може бути вчинено лише з прямим умислом. Психічне ставлення винного до тяжких наслідків, передбачених ч.2 ст.366, може характеризуватись непрямим умислом або необережністю.
Вищенаписане дає явні підстави вважати, що в діях детектива ГПД НАБУ Чайка Христини Анатоліївни є склад кримінального правопорушення, що передбачено ст.364, 366, 372, 382, 396 КК України. Крім того, як для даного випадку, позиція детектива ГПД НАБУ Чайка Христини Анатоліївни є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до НАБУ та до керівників держави, що на руку ворогам України.
Детектив ГПД НАБУ Чайка Х.А., явно через підривну співпрацю з зовнішніми ворогами, перевищила службові повноваження та вчинила службове підроблення, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування. Саботаж і бойкотування належної роботи ГПД НАБУ детективом Чайка Христиною Анатоліївною прирівнюється до шпіонажу і зраді нашої держави.
Детектив ГПД НАБУ Чайка Х.А. умисно вчиняє посадові злодіяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, доки сепаратисти не розпочали воєнні дії в Києві.
Навмисна протидія нинішній державній політиці детектива ГПД НАБУ Чайки Х.А. як посадовою особою НАБУ, вже розчарувала певну частину українців у нинішній політиці нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення. Останнє констатує наявність в діяльності детектива ГПД НАБУ Чайка Х.А. склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ст.111 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень детективом ГПД НАБУ Чайкою Х.А. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.111, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2. ст.382, ч.2 ст.372, ч.2 ст.396 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу нами були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ СБУ, ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення детективом ГПД НАБУ Чайка Х.А.
Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних силових структур, резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості, а також належної реакції мас-медіа.