У провадженні ВВР УВК НАБУ триває досудове розслідування кримінального провадження за № 42017000000000026 від 05.01.2017 року за ознаками вчиненого злочину, що передбачене ч.2. ст.382 КК України. У відповідності до п.2 ст.55 КПК України, особа 1 являюся потерпілим у вказаному кримінальному провадженні доти, поки детектив НАБУ як слід не допитає та не винесе обґрунтовану Постанову про не визнання його потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Оскільки у справі кримінального провадження за № 42017000000000026 від 05.01.2017 року саме такої Постанови не було з 05.01.2017 року до 06.07.2017 року, то особа 1 в цей інтервал часу законно користувався процесуальними правами потерпілого.
Однак, детектив ВВР УВК НАБУ Махаринець Михайло Євгенович досі не розглянув жодного із 5 (п’яти) поданих особою 1 клопотань та не надав на них встановлених ст.220 КПК України відповідей.
Крім того, детектив Махаринець М.Є. досі не виконав 5 (п’яти) Ухвал слідчих суддів, що зобов’язують його вчинити певні дії, в тому числі допитати особу 1 в якості потерпілого, надати копію витягу з ЄРДР та Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні.
Натомість, будучи явно психічно нездоровим чи то абсолютно безграмотним, без попереднього проведення допиту у справі провадження, детектив Махаринець М.Є. виніс 06.07.2017 року Постанову про не визнання особи 1 потерпілим у кримінальному провадженні за № 42017000000000026 від 05.01.2017 року.
10.08.2017 року, Ухвалою у судовій справі № 760/13698/17, особа 1 скасував незаконну Постанову детектива Махаринця М.Є. в порядку ст.303, 304 КПК України.
Взамін того щоби на кінець виконати належним чином свої процесуальні обов’язки, в тому числі Ухвалу у судовій справі № 760/13698/17, детектив Махаринець М.Є. продовжує понад 12 (дванадцять) місяців саботувати проведення досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні та 4 (чотири) рази підряд незаконно закривав вказане вище кримінальне провадження, в якому досудового розслідування взагалі не проводив.
Детектив ВВР УВК НАБУ Махаринець М.Є., перед тим як 5 (п’ять) раз незаконно закривати кримінальне провадження за №42017000000000026 від 05.01.2017 року, не вчинив наступних обов’язкових процесуальних дій:
1) не виконав Ухвали у справі суду за № 760/13698/17 від 10.08.2017 року;
2) не виконав Ухвали у справі суду за № 760/12046/17-к від 27.07.2017 року;
3) не виконав Ухвали у справі суду за № 760/17843/17 від 23.10.2017 року;
4) не виконав Ухвали у справі суду за № 760/5615/17 від 23.06.2017 року;
5) не виконав Ухвали у справі суду за № 760/1071/17 від 16.01.2018 року;
6) не надав особі 1 Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого;
7) не надав особі 1 копії витягу з ЄРДР;
8) жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
9) жодного разу не допитав існуючих свідків у справі даного провадження;
10) не розглянув по суті подане особою 1 клопотання за вих. № 1464/30 від 03.07.2017 року;
11) не надав особі 1 відповідь на клопотання за вих. № 1464/30 від 03.07.2017 року;
12) не розглянув по суті подане особою 1 клопотання за вих. № 1618/28 від 28.07.2017 року;
13) не надав особі 1 відповідь на клопотання за вих. № 1618/28 від 28.07.2017 року;
14) не зазначив у своїй Постанові номерів двох судових Ухвал і дат їх винесення, на які посилається у третьому абзаці своєї постанови;
15) досі не повідомляв особу 1 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42017000000000026 від 05.01.2017 року;
16) не обґрунтував причини не виконання двох Ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва (щодо окремого внесення відомостей в ЄРДР окремих заяв особи 1);
17) не описав підстав об’єднання в одне кримінальне провадження двох різних Ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва;
18) не зазначив у Постановах, ким і навіщо було об’єднано дві окремі Ухвали в одній кримінальній справі, в той час як законом дозволяється об’єднувати лише кримінальні провадження;
19) досі не вніс до ЄРДР усі зазначені в двох окремих заявах кваліфікаційні статті вчиненого злочину у відповідності до вимог двох Ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м.Києва;
20) не надав правової оцінки фактам не надання особі 1 відповіді на клопотання детективу Тєбєкіну В.В.;
21) не надав правової оцінки фактам не залучення до кримінального провадження Тєбєкіним В.В. документів про отримання особою 1 моральних і матеріальних збитків;
22) не надав правової оцінки фактам не надання особі 1 детективом Тєбєкіним В.В. Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого кримінальному провадженні;
23) не надав правової оцінки фактам не надання особі 1 витягу з ЄРДР детективом Тєбєкіним В.В.;
24) не надав правової оцінки фактам не проведення допиту судді Новака Р.В. детективом Тєбєкіним В.В.;
25) не надав правової оцінки фактам навмисної зміни детективом Тєбєкіним В.В. зазначених у заяві особи 1 кваліфікаційних статей про вчинення кримінального правопорушення, що в подальшому призвело до незаконної зміни підслідності досудового розслідування;
26) не дослідив і не надав належної оцінки кожному із фактів, які особа 1 висвітлював у своїх заявах про вчинене кримінальне правопорушення;
27) не призначив жодної судово-медичної експертизи;
28) не розслідував кримінальне провадження за всіма статтями КК України, за якими було особою 1 кваліфіковано вчинені злочини детективом Тєбєкіним В.В.;
29) досі не надав особі 1 інформації про наявність процесуальних керівників у даному провадженні;
31) досі не надав особі 1 інформації про наявність інших детективів у даному провадженні тощо.
Однак, взамін належного проведення досудового розслідування, детектив ВВР УВК НАБУ Махаринець М.Є. повторно (учетверте) вчинив низку кримінальних правопорушень в частині:
— фальсифікації дат надсилання Повісток особі 1 для проведення допиту (в якості свідка);
— чотириразового винесення ідентичних Постанов про закриття кримінального провадження № 42017000000000026;
— досі не розглянув по суті подане особою 1 клопотання за вих. № 1464/30 від 03.07.2017 року;
— досі не надав відповіді особі 1 за наслідками розгляду клопотання № 1464/30 від 03.07.2017 року;
— досі не розглянув по суті подане особою 1 клопотання за вих. № 1618/28 від 28.07.2017 року;
— досі не надав відповіді особі 1 за наслідками розгляду клопотання № 1618/28 від 28.07.2017 року;
— досі не виконав Ухвали у справі суду за № 760/13698/17 від 10.08.2017 року;
— досі не виконав Ухвали у справі суду за № 760/12046/17-к від 27.07.2017 року;
— досі не виконав Ухвали у справі суду за № 760/17843/17 від 23.10.2017 року;
— досі не виконав Ухвали у справі суду за № 760/5615/17 від 23.06.2017 року;
— досі не виконав Ухвали у справі суду за № 760/1071/17 від 16.01.2018 року;
— досі не надав особі 1 Пам’ятки про процесуальні права і обов’язки потерпілого у кримінальному провадженні за № 42017000000000026 від 05.01.2017 року;
— жодного разу не допитав особу 1 у справі даного провадження;
— жодного разу не допитав існуючих свідків у справі даного провадження;
— приховав від розслідування факти корупції Новака Р.В., які особа 1 висвітлив у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення;
— неправдиво зазначив у Постанові, що особою 1 не було описано фактів корупційних дій судді Новака Р.В.;
— приховав від розслідування факти не проведення допиту судді Новака Р.В. детективом Тєбєкіним В.В.;
— навмисне надсилав особі 1 повістки для проведення допиту із значним запізненням;
— неодноразово вводив суд в заблуду тим, що у своїх Постановах про закриття провадження неправдиво зазначав, що всі клопотання особи 1 ним були розглянутими;
— неодноразово вводив суд в заблуду тим, що у своїх Постановах про закриття провадження неправдиво зазначав, що особа 1 не з’являється на допит і що це дає право на закриття провадження;
— неправомірно вимагав проведення допиту у кримінальному провадженні особи 1 як свідка, всупереч Ухвалі у справі за № 760/13698/17 від 10.08.2017 року;
— неодноразово вводив суд в заблуду тим, що у своїх Постановах про закриття провадження неправдиво зазначав, що: «…оцінюючи докази, зібрані в ході досудового розслідування, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, слідство приходить до висновку про відсутність у діянні детектива Національного бюро Тєбєкіна В.В. складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.382 КК України…», адже досудового розслідування взагалі не проводив, більше того – повністю відсторонив особу 1 від законної участі у такому розслідуванні, тим самим покриваючи вчинені злочини детектива Тєбєкіна В.В.;
— безпідставного стверджування фактів у даному кримінальному провадженні, яких він зовсім не досліджував, або не мав права надавати експертну оцінку;
— незаконного відсторонення особи 1 від участі у даному кримінальному провадженні;
— позбавлення особи 1 права на проведення судово-медичної експертизи;
— навмисного не проведення досудового розслідування з метою покривання вчинених злочинів фігурантів у справі провадження тощо.
Стаття 113 КПК України дає вичерпну характеристику поняття процесуальних строків: це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного положеннями Кодексу.
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 року під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів. У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п.1.1).
Що стосується процесуального статусу потерпілого, то особа його набуває:
— з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення до слідчого, прокурора.
Виявивши при прийнятті заяви наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочинає розслідування (ч.1 ст.214 КПК), вручивши потерпілому Пам’ятку про його процесуальні права та обов’язки, або з моменту подання нею вже після початку розслідування заяви про залучення до провадження як потерпілого і вручення їй пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Потерпілою особа стає і в разі подання заяви про незакінчений злочин за умови фактичного заподіяння їй моральної, фізичної або майнової шкоди. Якщо фізична особа є неповнолітньою або недієздатною, то заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення може подати її законний представник. Якщо внаслідок вчинення кримінального правопорушення настала смерть особи, або вона перебуває в стані, який не дає змоги подати відповідну заяву, процесуального статусу потерпілого набуває близький родич або член сім’ї цієї особи.
Якщо слідчий, прокурор встановить, що особі, яка подала заяву, кримінальним правопорушенням не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, то він своєю постановою відмовляє у визнанні такої особи потерпілим. Водночас, оскільки закон не пов’язує позбавлення статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, особу необхідно визнавати потерпілою і у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її діями. Винесення слідчим, прокурором постанови про визнання особи потерпілим КПК не передбачає.
Водночас, у п. 1 ч. 2 ст. 56 КПК наголошується, що потерпілий має право «на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим».
Визнання може бути здійснено лише шляхом прийняття постанови про це.
Про відмову у визнанні особи потерпілим слідчий, прокурор виносить Постанову, яка може бути оскаржена особою до слідчого судді (п.5 ч.1 ст.303 КПК України).
Детектив ВВР УВК НАБУ Махаринець М.Є. незаконно відстороняє особу 1 від законної участі в даному кримінальному провадженні як потерпілого, у відповідності до ст.55 КПК України, не надавши жодної можливості відстоювати свої порушені конституційні права, що охороняються Конвенцією по правам людини.
Частина 2 ст.9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального
провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст.2 та 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість у їх збиранні, перевірці та в оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов’язок надати доказам правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних рішень.
З положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
В той же час, відповідно до вимог ст.110 КПК України, Постанова детектива про закриття кримінального провадження має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею запитання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У свою чергу слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов’язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях детектива Тєбєкіна В.В. складу злочину, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов’язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що даною особою було вчинено злочин, а у разі, якщо такій особі ставилися в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей Кодексу, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини у кожному з них.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінального права є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю.
Розслідування має бути ретельним та неупередженим.
Останнє означає, що органи слідства завжди повинні добросовісно намагатись з’ясувати, що трапилось, однак не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх незаконних рішень, або ж як підставу для отримання неправомірної вигоди.
Детективи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи зокрема показання свідків та отримання висновків судових експертиз, яких детектив ВВР УВК НАБУ Махаринець М.Є. умисно уникнув з метою приховування вчинених злочинів фігурантами у даній кримінальній справі (ознаки ст. 396 ККУ).
Будь-який недолік розслідування обов’язково призведе до не встановлення причин вчинення злочину або винних осіб у цьому ж самому злочину та створюватиме небезпеку недотримання цього
стандарту (див. Рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Проте, обставини, які особа 1 виклав у заяві про вчинення кримінального правопорушення, не стали предметом належного розслідування детективом ВВР УВК НАБУ Махаринець М.Є. У відповідності до Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Листом від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 пояснив:
«…Закриття кримінального провадженні є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.2, 284 КПК України).
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діях детектива Махаринець М.Є. є склад правопорушення, що передбачено ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.372, ч.2 ст.382, ч.2 ст.396 КК України.
Відповідно, як для даного випадку, позиція детектива Махаринець М.Є. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до НАБУ та до керівників держави, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої української держави. Детектив Махаринець М.Є. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищив службові повноваження та вчинив службове підроблення, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування та не скорився рішенню судового органу. Саботаж і бойкотування належної роботи НАБУ детективом Махаринець М.Є. прирівнюється до шпіонажу і зраді нашої держави. Детектив Махаринець М.Є. умисно вчиняє посадові злодіяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, допоки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території столиці України – м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці детектива Махаринець М.Є. як посадовою особою НАБУ, вже розчарувала певну частину українців у нинішній політиці нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Вищенаписане надало відповідні підстави вважати, що в діяльності детектива Махаринця М.Є. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.2 ст.111 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень детективом Махаринець М.Є. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.111, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2. ст.382, ч.2 ст.372, ч.2 ст.396 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу особою 1 були подані відповідні заяви до ГСУ СБУ і ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення детективом Махаринець Михайлом Євгеновичем.
Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних силових структур, резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості, а також належної реакції мас-медіа.