25.01.2016 року особа 1 подав заяву за № 01/16 про вчинене кримінальне правопорушення керівнику ГСУ СБУ.
Однак, у зв’язку зі бездіяльністю керівника ГСУ СБУ, відомості заяви за № 01/16 від 25.01.2016 року так і не були внесеними до ЄРДР.
12.02.2016 року, Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва у справі № 761/3174/16-к, було зобов’язано уповноважену службову особу СБУ внести до ЄРДР відомості заяви за № 01/16 від 25.01.2016 року.
11.03.2016 року, у зв’язку із не виконанням керівником ГСУ СБУ вимог Ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва у справі 761/3174/16-к, особа 1 подав заяву начальнику ГСУ СБУ про виконання судового даного рішення.
11.04.2016 року особі 1 було надіслано лист за № 6/В-653/2 заступником начальника ГСУ СБУ Тиводар Богданом Михайловичем, яким повідомлялося, що виконати вимоги Ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва у справі 761/3174/16-к не представляється можливим, так як нібито у нього немає оригіналу заяви за № 01/16 про вчинене кримінальне правопорушення.
21.04.2016 року, у зв’язку зі злочинним не виконанням керівником ГСУ СБУ вимог Ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва у справі 761/3174/16-к, особа 1 подав повторне клопотання заступнику начальника ГСУ СБУ Тиводар Богдану Михайловичу, до якого приклав оригінал заяви за № 01/16 від 25.01.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення.
25.04.2016 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції, дане клопотання отримала уповноважена особа СБУ Пукас.
15.07.2016 року особі 1 було надіслано лист за № 6/В-1503/2 заступником начальника ГСУ СБУ Тиводар Богданом Михайловичем, яким повторно повідомлялося, що виконати вимоги Ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва у справі 761/3174/16-к не представляється можливим, так як нібито у нього немає оригіналу заяви за № 01/16 від 25.01.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення та що Ухвала 761/3174/16-к «неправильно написана».
Умисне не виконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади Чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Об’єктом злочину є порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень. З об’єктивної сторони невиконання судового рішення може характеризуватися:
1) невиконанням службовою особою рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили;
2) перешкоджанням службовою особою виконанню вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили (ч.1 ст.382);
3) невиконанням службовою особою рішення Європейського суду з прав людини (ч.З ст.382 КК України).
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання. Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч.1 і 2 ст. 382 КК України настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Поняттям суд охоплюються всі існуючі в Україні суди, які входять до судової системи України. Ухвала суду — це:
а) у кримінальному процесі — будь-яке рішення, крім вироку, яке виносить суд першої, апеляційної і касаційної інстанцій в судових засіданнях у колегіальному складі;
б) у цивільному процесі — рішення суду першої інстанції, яким вирішуються питання, що виникають у зв’язку з розглядом цивільної справи по суті;
в) в господарському процесі — рішення, яке виносить господарський суд, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо). Як зазначено у диспозиції ч.1 ст.382, відповідальність настає у випадку невиконання чи перешкоджання виконанню службовою особою тільки таких судових рішень, які набрали законної сили. Вказівка на цю обставину є абсолютно обґрунтованою, оскільки судові рішення, що не набрали законної сили, не вважаються остаточними і можуть бути змінені.
Для наявності складу злочину, передбаченого ч.1 і 3 ст.382, не потрібно, щоб невиконання судового рішення було злісним. Злочин є закінченим з моменту відмови виконати судове рішення (з початку ухилення від виконання судового рішення) або з моменту перешкоджання його виконанню. Для визначення моменту закінчення цього злочину важливим є встановлення моменту надходження судового рішення до службової особи, яка повинна його виконувати, і строку виконання судового рішення, який встановлено законом або судом. Так, закон передбачає ряд випадків, коли рішення суду підлягає негайному виконанню (зокрема це стосується справ про поновлення на роботі незаконно Звільненого або переведеного працівника, про присудження працівникові заробітної плати) або коли негайне виконання рішення не допускається (наприклад, це стосується судових рішень у справах про виселення громадян з жилих приміщень).
Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими службовими особами можуть бути керівники та інші службові особи підприємств, установ, організацій, державні виконавці тощо.
Тривале не виконання вимог Ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва заступником начальника ГСУ СБУ Тиводар Богданом Михайловичем щодо внесення до ЄРДР відомостей заяви за № 01/16 від 25.01.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення дає підстави вважати, що в діях останнього є склад злочину, що передбачений ст.364, 368, 369-2, 382 ККУ.
27.07.2016 року, з цього приводу, особа 1 подав заяву за вих. № 143/27 керівнику ГПД НАБУ про вчинення кримінального правопорушення заступником начальника ГСУ СБУ Тиводар Б.М. за кваліфікацією вчиненого злочину — ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.369-2, ч.2 ст.382 КК України.
Однак, у порушення ст.214 КПК України, Наказу Генерального прокурора України за № 139 від 06.04.1016 року, станом на кінець робочого дня 28.07.2016 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено детективами ГПД НАБУ про внесення до ЄРДР відомостей його заяви за № 143/27 від 27.07.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення.
28.07.2016 року, що відповідало 2 (другому) процесуальному дню, особа 1 подав слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва скаргу на бездіяльність керівника ГПД НАБУ.
04.11.2016 року, Ухвалою у судовій справі № 760/13264/16-к слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва зобов’язав керівника ГПД НАБУ виконати вимоги ст.214 КПК України на протязі 24 годин в контексті розгляду заяви особи 1 про вчинене кримінальне правопорушення. Однак, станом на 13.09.2017 року Ухвала у судовій справі № 760/13264/16-к слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва керівником ГПД НАБУ так і не була виконаною.
13.09.2017 року, за фактом поданого звернення особою 1, слідчий суддя Солом’янського районного суду м.Києва Ухвалою у судовій справі № 760/13264/16-к надав відповідні роз’яснення особі 1 і керівнику ГПД НАБУ щодо виконання Ухвали у судовій справі № 760/13264/16-к від 04.11.2016 року.
18.09.2017 року, всупереч вимогам ст.534, 535 КПК України, із запізненням аж на цілих 11 (одинадцять) місяців, детектив ГПД НАБУ Павлущик Юрій Володимирович все-таки вніс до ЄРДР відомості заяви особи 1 за № 143/27 від 27.07.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення заступником начальника ГСУ СБУ Тиводар Богданом Михайловичем.
19.09.2017 року, листом за № 0413-204/33211 від 18.09.2017 року, детектив Павлущик Ю.В. (за підписом старшого детектива-заступника керівника Третього ПД Першого ПД ГПД НАБУ О.Борисенко) повідомив особу 1 про виконання Ухвали у судовій справі за № 760/13264/16-к, що не відповідало навіть вимогам ст.60 КПК України, не кажучи вже про вимоги ст.214, 55, 56 КПК України.
09.01.2018 року, враховуючи тривалу бездіяльність і професійну безграмотність детектива Третього ВД Першого ПД ГПД НАБУ Павлущика Юрія Володимировича у кримінальному провадженні, вважаючи достатньо обгрунтованою підставу безпосереднього звернення та керуючись положенням ч.6 ст.39 КПК України, особа 1 подав через поштову службу України клопотання за вих. № 2108/09 в порядку ст.220 КПК України на ім’я керівника ГПД НАБУ Калужинського Андрія Володимировича.
11.01.2018 року, у відповідності до даних рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції, дане клопотання отримала уповноважена особа НАБУ Федько.
Однак, станом на 16.01.2018 року особу 1 у жодний із способів так і не було повідомлено керівником ГПД НАБУ Калужинським Андрієм Володимировичем або уповноваженою ним особою про належний розгляд його клопотання за вих. № 2108/09 від 09.01.2018 року.
16.01.2018 року, що відповідало 5 (п’ятому) процесуальному дню, особа 1 подав через поштову службу слідчому судді Солом’янського районного суду м.Києва скаргу за вих.№ 2159/16 від 16.01.2018 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В.
23.02.2017 року відбулося судове засідання в Солом’янському районному суді м.Києва з розгляду скарги особи 1 за вих.№ 2159/16 від 16.01.2018 року на бездіяльність керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В. З незрозуміло яких причин, взамін керівника ГПД НАБУ Калужинського А.В., на судове засідання прийшов детектив ГПД НАБУ Павлущик Ю.В. та надав такі пояснення:
1) що 22.09.2017 року він особисто перекинув справу кримінального провадження за № 52017000000000624 до САП для визначення підслідності за іншим органом досудового розслідування;
2) що він не вважав за потрібне у даній кримінальній справі проводити попередній допит особи 1;
3) що він не вважав за потрібне у даній кримінальній справі надавати особі 1 Пам’ятку про процесуальні права і обов’язки потерпілого;
4) що він не вважає особу 1 як заявника потерпілим у даній кримінальній справі;
5) що він не вважав за потрібне у даній кримінальній справі надавати особі 1 витяг з ЄРДР;
6) що він не вважав за потрібне у даній кримінальній справі розглядати подані на підставі ст.220 КПК України клопотання особою 1;
7) що він не вважав за потрібне у даній кримінальній справі надавати відповіді особі 1 на подані ним клопотання;
8) що він вважає законним процедуру навмисної ним підміни кваліфікації вчинених злочинів заступником начальника ГСУ СБУ Тиводар Богданом Михайловичем;
9) що він вважає законним внесення ним до ЄРДР лише однієї кваліфікаційної статті із чотирьох зазначених особою 1 у його заяві;
10) що він вважає належним доказом в суді простий поштовий лист, який нібито він надсилав особі 1, однак без наявних у нього фіскальних чеків чи опису вкладення у такий лист;
11) що він вважає правильним те, що можна відмовити заявнику у його праві бути потерпілим у кримінальному провадженні без попереднього винесення Постанови про не визнання потерпілим;
12) що він вважає правильним те, що заявнику, якому завдано очевидні збитки кримінальним проступком, не потрібно вручати копії Постанови про не визнання його потерпілим;
13) що йому, як детективу, дозволяється вчиняти вищезазначені процесуальні дії без винесення відповідних процесуальних рішень на паперовому носії тощо.
Крім того, детектив Павлущик Ю.В. на даному судовому засіданні вимагав від скаржника отримати від суду дозвіл на проведення відеозапису судового засідання на свій портативний пристрій, чого згідно чинних норм закону вже два роки як не передбачено.
Останнім детектив Павлущик Юрій Володимирович констатував не тільки свою безграмотність і бездарність, але і підкреслив наявну, скоріше за всього, неадекватність.
Вищенаписане дає підстави вважати, що в діях детектива Павлущика Ю.В. є склад правопорушення, що передбачено ч.2 ст.256, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.2 ст.396 КК України.
Відповідно, як для даного випадку, позиція детектива Павлущика Ю.В. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до НАБУ та до керівників держави, що явно на руку зовнішнім ворогам нашої української держави. Детектив Павлущик Ю.В. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищив службові повноваження та вчинив службове підроблення, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування та не скорився рішенню судового органу. Саботаж і бойкотування належної роботи НАБУ детективом Павлущик Ю.В. прирівнюється до шпіонажу і зраді нашої держави. Детектив Павлущик Ю.В. умисно вчиняє посадові злодіяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, допоки сепаратисти не розпочали воєнні дії на території столиці України – м.Києва. Навмисна протидія нинішній державній політиці детективом Павлущиком Ю.В. вже розчарувала певну частину українців у нинішній політиці нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення.
Вищенаписане надало відповідні підстави вважати, що в діяльності детектива Павлущика Ю.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ч.2 ст.111 КК України.
Таким чином, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень детективом Павлущик Ю.В. мають всі ознаки злочину, що передбачені ч.2 ст.111, ч.2 ст.256, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.2 ст.396 КК України та підлягають невідкладному внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є підставою для початку проведення досудового розслідування.
З цього приводу особою 1 були подані відповідні заяви до ГПД НАБУ, ГСУ СБУ і ГСУ ГПУ про вчинені кримінальні правопорушення детективом Павлущик Ю.В.
Очікуємо результатів адекватного реагування вказаних силових структур, резонансу небайдужої міжнародної і української громадськості, а також належної реакції мас-медіа.