19.06.2017 року Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва у справі суду № 760/9228/17 було зобов’язано детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів ГПД НАБУ Скомарова Олександра Вікторовича та/або іншу уповноважену особу, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 року розглянути клопотання громадянина зазначення ПІП) за вих. № 1256/18 від 18.05.2017 року в триденний термін та повідомити про результати розгляду цього клопотання в порядку ст.220 КПК України.
Однак, в супереч вимогам рішення слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва у справі № 760/9228/17 від 19.06.2017 року, детектив Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Богдан Миколайович відмовився розглянути клопотання громадянина (зазначення ПІП) за вих. № 1256/18 від 18.05.2017 року, тим самим не виконавши вимоги Ухвали у вказаній вище справі, про що власне і написав у своєму листі за № 0421-188/23276 від 30.06.2017 року.
Крім того, детектив Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. і детектив Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів ГПД НАБУ Скомаров О.В. вчинили службове підроблення так як навмисне викривили реальну дійсність стосовно буцімто не подання доказів про отримання збитків громадянина (зазначення ПІП) у даному кримінальному провадженні з метою не надання заявнику статусу у кримінальному провадженні, тим самим відсторонюючи його від участі у досудовому розслідуванні.
18.05.2017 року громадянин (зазначення ПІП) подав детективу Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Скомарову О.В. повторне клопотання у кримінальному провадженні № 52017000000000215 від 29.03.2017 року, яке і досі з незрозумілих причин останній у злісне порушення ст.220 КПК України не розглянув.
18.05.2017 року детектив Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. надіслав громадянину (зазначення ПІП) поштою простий лист, в якому була копія Постанови від 26.05.2017 року про відмову у визнанні Потерпілим у кримінальному провадженні № 52017000000000216 від 29.03.2017 року.
У своїй Постанові про відмову у визнанні потерпілим від 26.05.2017 року детектив Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. посилається на клопотання за вих. 1257/18 від 18.05.2017 року, яке ніякого відношення не мало до кримінального провадження номер 52017000000000216 від 29.03.2017 року та до детектива Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М., оскільки громадянин (зазначення ПІП) подав його у кримінальному провадженні за № 52017000000000215. Також, у зазначеному вище клопотанні громадянин (зазначення ПІП) не заявляв детективу Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. визнати його потерпілим у кримінальному провадженні № 52017000000000215 від 29.03.2017 року (ознаки злочину — ст. 366 КК України).
Крім того, положенням ст.55 КПК України не передбачено такого процесуального документу як клопотання в контексті звернення до детектива/слідчого про визнання потерпілим.
Детектив Мирко Б.М. у своїй злочинній Постанові від 26.05.2017 року зазначає, що громадянин (зазначення ПІП) нібито «…вимагав визнати його потерпілим у розслідуваному Національним бюро провадженні», що є не правдою, і навіть – явно наслідком нездорового глузду.
Як це добре видно з клопотання за вих. № 891/19 від 20.02.2017 року громадянина (зазначення ПІП), в ньому навіть немає натяку про визнання його потерпілим, оскільки він перебуває у даному провадженні в статусі заявника-потерпілої особи, що зазнала фізичного переслідування депутатом Київської міської Ради VIII скликання Руденко Олексієм Павловичем та отримала значний матеріальний і моральний збиток, а не сторонньої особи, яка бажає приєднатися до «чужого» провадження в якості потерпілого (ст. 55 КПКУ).
Більше того, КПК України зовсім не передбачає подання клопотання про залучення до провадження в якості потерпілого, так як для цього існує зовсім інший процесуальний документ – заява!
Твердження детектива Мирко Б.М. про те, що незаконною діяльністю Руденко Олексієм Павловичем громадянину (зазначення ПІП) не завдано моральної і матеріальної шкоди є завідомо неправдивим, так як він 27.04.2017 року надав через приймальну НАБУ 94 (дев’яносто чотири) аркуші у копіях документів та один комп’ютерний диск із доказами його особистого переслідування даним депутатом у вигляді записаної телефонної розмови.
Також, детектив Мирко Б.М. зазначає у своїй Постанові короткий виклад заяви громадянина (зазначення ПІП) за вих. № 909/23 від 23.02.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення, яке зовсім не відповідає справжньому змісту вказаної заяви. Детектив Мирко Б.М., станом на 20.06.2017 року, так і не виконав вимог Ухвали слідчого судді від 06.03.2017 року, адже досі не внесено до ЄРДР кваліфікаційні статті ст.364, 368 КК України за фактами вчиненого кримінального правопорушення депутатом Київської міської Ради VIII скликання Руденко О.П.
Детектив Мирко Б.М., не дивлячись на неодноразові до нього звернення, уникає проведення допиту потерпілого (зазначення ПІП) та вчинення інших процесуальних дій явно з метою покривання вчинених злочинів депутата міської ради Руденка О.П.
Відповідно до Рекомендації 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо допомоги потерпілим від злочинів від 14 червня 2006 р. під поняттям «потерпілий» слід розуміти фізичну особу, що зазнала шкоди, включаючи фізичні ушкодження або психічні травми, душевні страждання або економічні втрати, спричинені діями або бездіяльністю, які є порушенням норм кримінального права держав-членів.
У належних випадках термін «потерпілий» також охоплює найближчих членів сім’ї або утриманців прямо постраждалої особи (п. 1.1).
В діях детективів Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомарова О.В. є склад кримінального правопорушення, що передбачено ст. 364, 366, 382, 396 КК України.
Крім того, як для даного випадку, позиція детективів Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомарова О.В. є явно злочинною та антидержавною, що направлена на підрив довіри громадськості до НАБУ та до керівників держави, що явно на руку ворогам нашої незалежної держави.
Детективи Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомаров О.В. явно через підривну співпрацю з зовнішнім ворогом, перевищили службові повноваження та вчинили службове підроблення, тим самим саботуючи роботу органів досудового розслідування.
Саботаж і бойкотування належної роботи ГПД НАБУ детективами Першого ВД Другого ПД ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомаровим О.В. прирівнюється до шпіонажу і зраді інтересам держави.
Детективи Мирко Б.М. і Скомаров О.В. умисно вчиняють посадові злодіяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України має безжально каратися, поки сепаратисти не розпочали воєнні дії в м.Києві. Навмисна протидія нинішній державній політиці детективом Мирко Б.М. і Скомаровим О.В., як посадовими особами НАБУ, вже розчарувала певну частину українців у нинішній політиці нашого уряду та призводить до агресивної настроєності населення України.
Вищенаписане дає явні підстави вважати, що в діяльності детективів ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомарова О.В. наявний склад додаткового кримінального правопорушення, що передбачений ст. 111 КК України.
Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню — карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади Чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам
юридичних осіб, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини — карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Об’єктом злочину є порядок діяльності суду як органу правосуддя, що передбачає точне і своєчасне виконання його рішень. З об’єктивної сторони невиконання судового рішення може характеризуватися:
1) невиконанням службовою особою вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили;
2) перешкоджанням службовою особою виконанню вироку, рішення, ухвали чи постанови суду, що набрали законної сили (ч. 1 ст. 382);
3) невиконанням службовою особою рішення Європейського суду з прав людини (ч. З ст. 382).
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення (наприклад, керівник підприємства відверто ігнорує рішення суду про заміну споживачеві придбаного ним неякісного товару на аналогічний товар належної якості). Ухилення — та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.
Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації. Така протидія може виражатися у прямій забороні своїм підлеглим виконувати вимоги державних виконавців державної виконавчої служби, погрозі застосувати до певних осіб, у тому числі і службових, насильства, спробі підкупити чи обманути їх з метою недопущення виконання судового рішення.
Відповідальність за ч. ч. 1 і 2 ст. 382 настає у випадку невиконання рішення лише одного органу державної влади — суду. Суб’єктом злочину може бути лише службова особа, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням перешкоджала останньому.
Вищенаписане дає явні підстави вважати, що в діяльності детективів ГПД НАБУ Мирко Б.М. і Скомарова О.В. наявний склад кримінального правопорушення, що передбачений ст. 111, 364, 366, 382, 396 КК України, з приводу чого нами було направлені відповідні заяви до ГСУ СБУ і ГСУ ГПУ. Очікуємо належної реакції даних силових структур, небайдужої громадськості і потрібного резонансу мас-медіа.